Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow поп-право об arrow ПРАВО ВЛАСНОСТІ
   

ПРАВО ВЛАСНОСТІ

- право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі ін. особи, на свій розсуд. П. в. виражає відношення особи до речі. Це означає, що між нею і певною річчю встановлюється ідеальний (юридичний) і безпосеред. зв'язок, річ піддається пануванню певної особи, належить їй. Усі ін. особи мають утримуватися від порушень цього панування, завдяки чому юно є абсолютним. П. в. і власність тісно поєднані. Власність — це сусп. відношення, пов'язане з присвоєнням особою засобів і продуктів в-ва. Присвоєння є сутністю П. в. Юридичним змістом П. в. є правомочності володіння, користування і розпоряджання майном (ст. 317 ЦивК України). П. в. в об'єктив, розумінні — це система прав, норм, якими регулюються відносини власності, а в суб'єктив. розумінні — сукупність правомочностей власника щодо володіння, користування та розпоряджання. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактич. панування над річчю. Право користування — юридично забезпечена можливість власника здобувати від майна, що йому належить, корисні властивості для задоволення своїх особистих і майн. потреб. Право розпоряджання — юридично забезпечена можливість визначати долю речі. П. в. є безстроковим.

Конституцією України встановлено, що власність зобов'язує (ст. 13). Таке саме положення містить ЦивК (п. 4 ст. 319). Це означає, що, хоча власник має право на свій розсуд вчиняти стосовно належного йому майна будь-які дії, котрі не суперечать законові, вони не повинні порушувати прав та інтересів д-ви та ін. осіб, що охороняються. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині й сусп-ву. Крім того, власник несе тягар утримання належного йому майна, якщо інше не встановлено законом (ст. 322). Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна також несе власник, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 323).

При здійсненні П. в. власник діє на свій розсуд, керуючись законом. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 2 Закону «Про власність» 1991). Розрізняють право приватної власності фіз. і юрид. осіб (ст. 325), право державної власності (ст. 326) і П. в. тер. громад — право комунальної власності (ст. 327). До затвердження нового ЦивК України всі види власності недержавних юрид. осіб належали до колект. власності (ст. 2, 21 Закону «Про власність»). Усі суб'єкти П. в. є рівними перед законом.

Новим ЦивК право колективної власності не передбачено. Д-ва забезпечує захист прав усіх суб'єктів П. в. (ст. 13 Конституції України). Ніхто не може бути протиправно позбавлений П. в. Примус, відчуження об'єктів П. в. може бути застосовано лише як виняток з мотивів сусп. необхідності, на підставі та в порядку, встановлених законом, і за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості (ст. 321). Примус, відчуження майна з наст, повним відшкодуванням його вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзв. стану (ст. 41 Конституції; ч. 2 ст. 353 ЦивК). Д-ва не втручається у здійснення власником П. в. (ст. 319 ЦивК).

Літ.: Власник і право власності. К., 1994; Право собственности в Украине. К., 1996; Право власності в Україні. К., 2000; Домашенко М. В., Рубаник Р. С. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні. X., 2002.

Я. М. Шевченко.

 

Схожі за змістом слова та фрази