Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow К-кел arrow КАБАЛА
   

КАБАЛА

(араб. — угода, зобов'язання) — тяжка форма особистої залежності, як правило, пов'язана з позикою. На теренах Русі термін «кабала» почав застосовуватися на рубежі 14—15 ст. К. іменувалися також юрид. акти, якими оформляли борг, зобов'язання (т. з. кабальні грамоти). їх широке застосування упродовж 15—17 ст. було характерним насамперед для більшості регіонів Моск. д-ви. Відомі такі види кабал. грамот: позикові, якими оформлялися безвідсоткові або відсоткові (ростові) позики; заставні (ними оформляли позику під заставу нерухомого майна); служилі (ними оформляли стан кабал. служилого холопства із зазначенням суми позики і відсотка, який відпрацьовував боржник: з 1680 служилі кабал. грамоти містили тільки зобов'язання служити до смерті феодала); викупні (акти, якими оформлялися купівля-продаж нерухомості й кабал. холопа). Всі ці угоди оформлялися у кабал. книгах. Кабал. холопи (кабальні люди) — одна з категорій холопів, що виникла близько серед. 15 ст. у Моск. централізованій д-ві. Поширенню кабал. холопства сприяла насамперед розгалужена система грош. позик. Саме зобов'язання боржників відпрацьовувати відсотки за взяту в борг суму в господарстві кредитора створювало тимчасову (до виплати боргу) холоп, залежність. Юрид. стан кабал. холопів до кін. 16 ст. регулювався відповідними указами та ін. актами. Кабал. холопів можна було продавати, успадковувати, віддавати у посаг і т. п. Діти кабал. холопів, народжені під час перебування батьків у неволі, залишалися кабал. людьми. Єдина відмінність кабал. холопства від холопства ін. розрядів полягала (до цар. указу від 1.II.1597) у можливості припинення кабал. залежності шляхом виплати боргу, що на практиці означало перехід за ініціативою кабал. холопа від одного феодала до іншого, який і надавав необхідну для виплати боргу суму. В серед. 16 ст. право виплати боргу ін. феодалом (навіть без участі кабал. холопа) набуло значного поширення, у зв'язку з чим Судебник 1550 встановив певні обмеження (ст. 78), заборонив кабалити боярських дітей віком до 15 років (ст. 81). Існували групи ділових і служилих кабал. холопів. Перші використовувались як дворова челядь і сільськогосп. працівники, другі — як приказні люди і військ, слуги феодалів, що наділялися землею та вели власне г-во. Указом від 1 .II 1597 запроваджено довічну службу кабал. холопів (до смерті феодала), що ліквідувало можливість припинення служби через виплату боргу. Після смерті феодала кабал. холоп і члени його сім'ї здобували волю без виплати боргу. Широке застосування праці кабал. холопів у сільс. г-ві 17 ст. поступово вело до факт, злиття екон. стану кабал. селян і кріпаків. Наділення кабал. холопів землею, надання їм засобів в-ва, виконання ними оброку і панщини стимулювалися тим, що навіть кабал. холопи до податної реформи 1679—81 не виконували держ. повинностей. Запровадження подвірного обкладання юридично оформило злиття холопів, що вели самост. г-во, з кріпосним селянством. Повне злиття всіх розрядів холопства з кріпаками відбулося внаслідок запровадження 1724 подушного податку, у т. ч. в регіонах України, які адміністративно належали до Рос. д-ви.

Літ.: Лаппо-Данилевский А. С. Служилые кабалы позднейшего типа. М., 1909; Греков Б. Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до XVII в., кн. 1—2. М., 1952—54; Ключевский В. О. Соч., т. 7. М., 1959; Панеях В. М. Из истории кабал, холопства в XVI в. В кн.: Вопросы экономики и классовых отношений в Рус. гос-ве XII—XVII вв. М.Ленинград, 1960; Черепнин Л. В. Образование Рус. централиз. гос-ва в Х1V-ХV вв. М., 1960.

В. Ф. Смолянюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази