Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ф arrow ФЕРРІ
   

ФЕРРІ

Енріко (25.ІІ 1856, м. Сан-Бенедетто-По, пров. Мантуя — 12.IV 1929, Рим)

— італ. політ, діяч, доктор права, професор з 1884. Закінчив 1877 юрид. ф-т Болон. ун-ту, потім стажувався у Турині в Ч. Ломброзо, 1879

— у Париз. ун-ті. Викладав в ун-тах Турина, Болоньї та Сієни. З 1886 очолив каф. крим. права в Рим. ун-ті. Протягом 1886—1924 був депутатом італ. парламенту.

Суть концепції Ф. полягає у розумінні злочину як продукту трьох видів факторів: антропологічних, фізичних і соціальних. Своє наукове кредо Ф. формулює так: «Наука про злочин і покарання була раніше викладом силогізмів, утворених лише силою логічного мислення; наша школа зробила з неї науку позитивного спостереження, котра,

Феррі Енріко - leksika.com.ua

спираючись на антропологію, психологію та кримінальну статистику, а також на кримінальне право і тюрмознавство, становить ту синтетичну науку, яку я назвав кримінальною соціологією». Звідси і назва його оси. праці «Кримінальна соціологія» (т. 1-2, 1893). Виходячи з цього, Ф., всупереч положенням «класичного» крим. права, заснованим на визнанні свободи волі злочинця, стверджував, що «свобода волі є суто суб'єктивна ілюзія». Даний висновок спонукав його розробити концепцію «соціального захисту», суть якої полягає у тому, що основні зусилля суспільства в протидії злочинності мають бути зосереджені не на загальній і спеціальній превенції (шляхом залякування та перевиховання), а на захисті сусп-ва від соціально небезпечних елементів шляхом їх ізоляції та позбавлення можливості завдавати шкоду сусп-ву.

Будучи послідовником Ч. Ломброзо, Ф. водночас всупереч своєму вчителю стверджував, що особа, яка має антропол. ознаки природженого злочинця, не обов'язково повинна вчинити злочин, оскільки на її поведінку впливають також фіз. і соціальні фактори. Змінюючи середовище, утворюване фіз. та соціальними факторами, можна запобігати вчиненню злочинів особами, схильними антропологічно до їх вчинення. До цього погляду йому вдалося прихилити і Ч. Ломброзо. Ф. висунув теорію «замінників покарання», якими мали б служити екон., політ., адм., виховні та інші заходи. Він пропонував також замінити поняття «вина» і «покарання», які вважав застарілими, на поняття «небезпечний стан» і «санкція». Місця присяжних, а можливо, і суддів, на пропозицію Ф., повинні були зайняти психологи і психіатри. Ф. належить пріоритет у розробці класифікації злочинців, відповідно до якої і мають застосовуватися, згідно з його концепцією, заходи соціального захисту. Вважаючи, що в «майже кожної людини в зародку є антисоціальні нахили», він стверджував, що проти їх розвитку найкраще діє внутр. культура, а не репресія ззовні. Ф. припускав, що злочинність управляється природними законами, властивими сусп. житло людей. Зокрема, він відкрив закон «насичення злочинністю», згідно з яким кожному сусп-ву природно властива певна міра злочинності.

Крим.-правові погляди Ф. викладені ним також у працях: «Злочинні типи в мистецтві й літературі» (1896), «Дослідження про злочинність» (1901), «Кримінальна антропологія і соціалізм», «Злочин як соціальне явище» (обидві — 1923) та ін. Свої ідеї Ф. заклав у розроблений ним проект крим. кодексу Італії, який, однак, не був схвалений парламентом. Погляди вченого певним чином знайшли своє втілення у нині діючому КК Італії 1930, а також у крим. праві деяких ін. країн. Ім'я Ф. було широко відоме в дорев. Росії та СРСР, де в рос. перекл. були опубл. деякі його праці. Він жваво відгукувався на перші рад. крим. кодекси; з ним вступали у наукові дискусії рад. криміналісти 20-х pp. 20 ст., зокрема, М. О. Чельцов-Бебутов та ін.

Тв.: Преступления и преступники в науке и жизни. О., 1890; Уголов. социология. М., 1908; Преступ. типы в искусстве и л-ре. СПб., 1908.

Літ.: Enrico Ferri, maestro della scienza criminologica. Milano, 1941; Иншаков С. M. Зарубеж. криминология. М., 1997.

О. М. Костенко.