Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ш arrow ШЕЛУХІН
   

ШЕЛУХІН

Сергій Павлович [псевд. С. Павленко, С. Просвітянин, С. Кондратенко та ін.; 6(18), за іншими даними — 7(19).X 1864, с. Деньги, тепер Золотоніського р-ну Черкас, обл. — 25.XII 1938, Прага] — укр. правознавець, історик, держ. і політ, діяч, професор з 1924. Закін. 1888 юрид. ф-т Київ, ун-ту. Працював на різних посадах у Єлисаветгр. окруж. суді. Від 1893 — слідчий з особливо важливих справ та почес. мировий суддя Кам'янець-Подільської округи. В 1897—1902 — товариш прокурора Кишинів, окружного суду; в 1902 — 17 — член Одес. окружного суду. Активний учасник укр. нац. руху. Один з лідерів Укр. радик.-дем. партії, згодом член ЦК Укр. партії соціалістів-федералістів. У 1917 — голова ревкому в Одесі, член Укр. Центр. Ради (з квітня 1917), у грудні 1917 очолив у ній фракцію

Шелухін Сергій Павлович - leksika.com.ua

самостійників. Від січня 1918 - Ген. суддя УНР, у лютому—квітні того самого року був міністром суд. справ в уряді В. О. Голубовича. За гетьмана П. П. Скоропадського — голова укр. делегації на переговорах з РСФРР (трав.—жовт. 1918), член Держ. Сенату Укр. Д-ви (з серпня 1918), за Директорії — в. о. міністра юстиції в уряді В. М. Чехівського, член укр. делегації на мир. конференції в Парижі. Від 1919 — у Празі, голова Укр. к-ту у Чехословаччині. Як професор крим. права 1924—25 викладав правознавство в Укр. вищому пед. ін-ті ім. М. Драгоманова у Празі. Протягом 1928—35 — звичайний професор крим. права і декан філос. ф-ту та одночасно (1928—38) — проректор Укр. вільного ун-ту (Прага). Викладав у ньому також теорію права, держ. право, рос. цив. право. Ш. був д. чл. Київського юрид. т-ва, Істор.-філол. т-ва при Новорос. ун-ті, Одес. т-ва історії та старожитностей, Одес. юрид. т-ва, Одес. бібліогр. т-ва, Укр. правничого т-ва в Чехії та ряду ін. наук, осередків. Істор. та політ.-прав. ідеї Ш. грунтувалися на теорії кельт, походження Русі, якій він присвятив монографію «Звідки походить Русь» (1929). Як представник народниц, напряму Ш. поєднував і трансформував на укр. фунт західноєвроп. федераліст, теорії прав, д-ви та методи пізнання, що їх використовували представники школи природ, права, лібер. політ.-правової школи. Досліджував проблеми прав, свідомості; в контексті нац. буття наголошував, що нац. життя можна будувати і розвивати лише на засадах нац. свідомості.

Осн. праці: «Україна, Польща і Росія та право вільного самовизначення народів» (1919, франц. мовою), «Петлюрівці в світлі права» (1922), «Варшавський договір між поляками і С. Петлюрою» (1926), «Історично-правні підстави української державності» (1929), «До вивчення Руської Правди» (1930), «Україна — назва нашої землі з найдавніших часів» (1936) та ін. Ряд наук, праць Ш. залишилися у рукописах.

Літ.: Наріжний С. Укр. еміграція, ч. 1. Прага, 1942; Світова та етнодержавницька думка (у персоналіях). К.-Д., 1997; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Укр. Центр. Ради. Біограф, довідник. К., 1998; Демчук Е. Сергій Шелухін -Ген. прокурор України. «Вісник прокуратури», 2001, №3(9).

І. В. Музика, І. Б. Усенко.