Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АДМІНІСТРАТИВНО-СУДОВА РЕФОРМА
   

АДМІНІСТРАТИВНО-СУДОВА РЕФОРМА

1889 — зміни в адм.-суд. системі, здійснені в Рос. імперії згідно із законом від 12(24). VII 1889 про земських дільничних начальників. Ця реформа покінчила з окр. існуванням суд. та адм. влад на місцях, вона завдала відчутного удару по системі мирових судів. Відповідно до згаданого закону в повітах замість них було запроваджено інститут земських начальників, які наділялися широкими адм.-суд. повноваженнями. Земс. начальник міг розглядати всі вироки сільс. та волос, сходів як щодо їхньої законності, так і доцільності. Якщо він визнавав вирок незаконним чи недоцільним, то призупиняв його виконання і передавав справу на розгляд повітового з'їзду. За невиконання вимог земс. начальника останній міг накласти на селян штраф (до 5 руб.) або заарештувати їх (на термін до 7 діб). До адм. функцій земс. начальників належали нагляд за всіма органами сел. громад, управління та ревізія їхньої діяльності. У разі тимчасової відсутності посад, осіб повітової поліції земс. начальники здійснювали їхні функції. Крім того, вони наглядали за опікунством, сільс. кредитними установами та ін.

Земс. начальники призначалися губернаторами за погодженням з предводителями дворянства, після чого затверджувалися міністром внутр. справ. Для кандидатів на ці посади існували становий, майновий та осв. цензи. Земс. начальниками могли стати лише потомствені дворяни, які володіли землею у повіті і мали вищу освіту. Однак закон передбачив низку винятків: за неможливості дібрати кандидатів, які б відповідали всім цим вимогам, міністр мав право призначати земс. начальників з числа дворян без вищої освіти, але з належним майновим цензом, або з вищою освітою, але без станового цензу. Як виняток, закон передбачав також можливість призначення на цю посаду і осіб без серед, освіти (за умови, що така особа мала чин колезького регістратора, тобто найнижчий класний чин). Закон від 29.ХІІ 1889 (10.1. 1890) дозволяв міністрові «тимчасово» призначати земс. начальників з осіб, котрі не мали серед, освіти і не відповідали ін. вимогам, але визнавалися м-вом «придатними до цієї посади». Фактично зазначений виняток і став правилом: 1903, за даними земс. відділу МВС Росії, у 10 губерніях (у т. ч. Полтавській і Херсонській) понад 21 % земс. начальників не мали серед, освіти. Функції нагляду за діяльністю земс. начальників покладалися на повітовий з'їзд, що складався з повітового предводителя дворянства та всіх земс. начальників повіту. З'їзд розглядав скарги на постанови земс. начальників, їхні щорічні звіти про свою діяльність. Нагляд за повітовими з'їздами та земс. начальниками в губернії здійснювало губ. присутствіє. До його складу входили губернатор (голова присутствія), губ. предводитель дворянства, віце-губернатор, прокурор окружного суду, голова губ. земської управи, управитель казен. палати і держ. майна та два неодмін. члени, яких призначав міністр внутр. справ з числа місц. дворян. Літ.: Поли. собр. законов Рос. імперии. Собр. 3-е, т. 9. СПб., 1891; Зайончковский П. А. Рос. самодержавие в кон. XIX ст. (Полит, реакция 80 — начала 90-х годов). М., 1970; Ярмиш О. Н. Суд. органи царської Росії в період імперіалізму. К., 1991; Ярмиш А. Н. Наблюдать неотступно. К., 1992. О. Н. Ярмиш, О. А. Гавриленко.

 

Схожі за змістом слова та фрази