Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow С-сим arrow СЕНАТ
   

СЕНАТ

(лат.— рада старійшин, сенат, від — старий, старик) — 1) Один з вищих держ. органів у Давньому Римі респ. періоду, що виник з ради старійшин патриціан. родів наприкінці цар. епохи (6 ст. до н. е.). До складу С. входили за рангами і посадами консули, претори, едили, трибуни, квестори (спочатку їх було 300 — за кількістю патриціан. родів, а в 1 ст. до н. е. кількість сенаторів збільшилася до 600, а згодом — до 800). Компетенція С. була широкою: розпоряджання держ. казною (встановлення податків і контроль витрат); контроль законод. діяльності центуріатних (а з часом і плебейських) зібрань; затвердження рішень цих зібрань; поперед, розгляд законопроектів; видання постанов щодо громад, безпеки, благоустрою та реліг. культу; вирішення питань про війну і мир; набір до армії і розподіл легіонів між командувачами армії. За умови надзвичайного стану С. міг приймати рішення про встановлення диктатури. Постанови С. (сенатус-консульти) мали силу закону. За часів імперії С. втратив реальну владу і перетворився на зібрання представників відомих сімей, не справляючи політ, вплив на сусп. і держ. життя Риму.

2) Вищий дорадчий орган, рада старійшин у деяких нерим. народів (карфагенян та ін.).

3) У Франції за часів Консульства (1799— 1804), Першої (1804-14) та Другої (1852-70) імперії — рада, яка здійснювала нагляд за законами і конституцією, могла вносити до них зміни і доповнення. С., утворений відповідно до конституції 1799, налічував 60 незмінних довіч. членів. Рішення С. (сенатус-консульти) мали конст. або законод. характер.

4) Органи студ. самоорганізації у середньовіч. Європі.

5) Вищій законодавчий орган і орган державного управління у Росії (1711 — 1917). Див. Сенат Російської імперії.

6) Вища суд. інституція в Українській Державі (1918). Див. Державний Сенат Української Держави.

7) Верхня палата двопалат. законод. органів у ряді країн (Бразилія, Італія, Колумбія, Мексика, Парагвай, США, Уругвай, Філіппіни, Франція та ін.). С. існують як у федерат, д-вах (Бразилія, США), де вони представляють інтереси суб'єктів федерації, так і в унітарних д-вах (Італія, Франція), де вони представляють інтереси регіонів. С. різняться за кількісним складом (від 24 сенаторів у Філіппінах до 315 в Італії) і за способами формування (вибори за мажори-тар. системою у США, за зміш. системою — в Італії, непрямі вибори у Франції тощо). В окр. д-вах (Італія, Чилі) мандат сенатора резервується за екс-президентами, за винятком тих, які достроково припинили повноваження внаслідок імпічменту. Строк повноважень С, як правило, більший, ніж нижньої палати (9 років у Франції, 6 років у США, Філіппінах). Передбачається процедура ротації 1/3 конст. складу С. через кожні 2 роки роботи (США).

8) Вищий орган міського управління у ряді країн (напр., С. Берліна).

9) Відділення у складі вищих судів деяких країн (напр., С. Федерального конституційного суду ФРН).

Літ.: История Правительствующего Сената за двести лет. 1711-1911 гг., т. 1-5. СПб., 1911; Машкін М. О. Історія Старод. Риму. К., 1955; Senat. Paris, 1996.

В. Л. Федоренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази