Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Г-гон arrow ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ
   

ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ

- перший уряд України, ств. Українською Центральною Радою 15.VI 1917. У декларації Г. с. від 26.УІ 1917 він визначався як «найвищий народо-правний орган українського народу і його найвища влада», але незабаром ЦР узяла на себе функції законод. органу і Г. с. перетворився на найвищу викон. інстанцію України. Структура і компетенція Г. с. були визначені у згаданій декларації. Запроваджувалися посади голови (її зайняв В. Винниченко — УСДРП) та ген. секретарів: внутр. справ (В. Винниченко), фін. справ (X. Барановсь-кий - безп.), суд. справ (В. Садовський — УСДРП), військ, справ (С. Петлюра — УСДРП), зем. справ (Б. Мартос - УСДРП), міжнац. справ (С. Єфремов — УПСФ, а через кілька днів О. Шульгін — УПСФ), нар. освіти (І. Стешенко — безп.), прод. справ (М. Стасюк — УПСР) та ген. писаря (П. Хрис-тюк — УПСР). На вимогу Всеукр. робіт, з'їзду 14.VIІ 1917 ЦР розширила структуру Г. с, увівши до нього ген. секретарів: шляхів (В. Голубович — УПСР), пошт і телеграфу (О. Зарубін — рос. есер), а також держ. контролера (М. Рафес — Бунд), товариша секретаря з євр. справ (М. Зільберфарб — євр. соціаліст), товариша секретаря з польс. справ (М. Міцкевич — польс. дем. центр). По суті, це був соціал-дем. склад уряду. Статут Г. с. затверджено Малою Радою 16.VIІ 1917. У ньому зазначалося, що Г. с. — найвищий орган управління в Україні, який формується Центр. Радою через Малу Раду. Влада уряду поширювалася на всі інституції в Україні. Деякі з них могли з його дозволу мати безпосередні зносини з Тимчас. урядом Росії. Г. с. був підпорядкований ЦР, а в перервах між її сесіями — Малій Раді. На випадок непорозуміння між Г. с. і Малою Радою спірні питання передавалися на розгляд сесії ЦР, яка скликалася негайно. Коли ж сесію терміново зібрати було неможливо, Г. с. мав виконувати рішення Малої Ради, проте не всі, а лише ті, що були прийняті більшістю у дві третини голосів. Центр. Рада у будь-який час могла висловити недовіру Г. с, після чого він мав піти у відставку. Однак у Петрограді поспіхом було створено спец. юрид. комісію, яка відкинула затверджений Статут Г. с. і виробила свою Інструкцію з цього питання. У ній Г. с. проголошувався найвищим органом Тимчас. уряду в Україні, призначався останнім за поданням ЦР. Скасовувалися посади ген. секретарів прод. справ, військ, справ, пошт і телеграфу тощо. Склад викон. органу зменшувався з 14 до 9 чол., з яких 4 мали бути неукраїнцями. Всі рішення Г. с. повинні були затверджуватися Тимчас. урядом навіть після обговорення їх у Центр. Раді. Найвищий викон. орган України перетворювався, отже, на проміжну інстанцію між Петроградом та місц. органами управління. Він не мав права призначати керівників уряд, структур, а лише висував кандидатів на розсуд центру. Всі зносини Г. с. і Тимчас. уряду передбачалося здійснювати через комісара України у Петрограді, який теж призначався рос. владою. Майже всі дем. положення Статуту Г. с. відкидалися. Найбільшим же утиском України з боку великодерж. центру було поширення повноважень Г. с. лише на 5 неповних губерній: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську та Чернігівську. Поза межами впливу уряду України опинилася більша її частина — величезні простори Харківської, Катеринославської, Херсонської і Таврійської губерній, не кажучи вже про Галичину, Буковину, Холмщину та значні території Слобожанщини, Донщини, Кубані, Бессарабії тощо. Правда, в Інструкції передбачалося: повноваження Г. с. могли поширитися і на інші губернії або їхні частини, якщо їх земські установи висловлять таке бажання. Інструкція викликала необхідність ще однієї реорганізації Г. с: протягом серп. 1917 ЦР призначала кілька складів кабінету, в т. ч. один на чолі з Д. Дорошенком. Усі вони «владували» по 2—3 дні, поки 20.УІІІ 1917 не був затверджений черговий склад Г. с, який очолив В. Винниченко. На своїх посадах, окрім голови, залишались І. Стешенко, О. Шульгін, М. Зільберфарб, М. Міцкевич, О. Зарубін. Ген. секретарем фінансів став М. Туган-Бара-новський (УПСФ), земельних справ — М. Сав-ченко-Більський (УПСР), ген. писарем — О. Лотоцький (УПСФ). До кабінету за посадою входив і комісар України при Тимчас. уряді П. Стеблицький (УПСФ). Інструкція Тимчас. уряду аж ніяк не відповідала інтересам Центр. Ради, не визначала правового становища і не надавала жодного права комісарові України у центрі, практично ігнорувала повноваження як Г. с. у цілому, так і ген. секретарів зокрема, перешкоджала утворенню єдиної укр. влади. Вона відкривала простір для сваволі Тимчас. уряду щодо України. Тому Центр. Рада досить часто відступала від положень Інструкції. У кін. вересня 1917 Тимчас. уряд навіть розпочав судове слідство проти Г. с. за перевищення компетенції, однак його заве ршенню перешкодили події 25 жовтня (7 листопада). Після жовт. революції у Петрограді Г. с. поповнюється 6 тимчасовими ген. комісарами: прод. справ (М. Ковалевський — УПСР), праці (М. Порш — УСДРП), судівництва (М. Ткаченко — УСДРП), шляхів (В. Єщен-ко — безп.), торгу і промисловості (В. Голу-бович — УПСР), військ, справ (С. Петлюра — УСДРП). У складі уряду з'явилися нарешті всі 3 товариші ген. секретаря нац. справ: М. Зільберфарб (від євреїв), М. Міцкевич (від поляків) та Д. Одинець (від росіян). Всі вони мали права ген. секретарів. З проголошенням УНР орг. робота знову «полівілого» уряду щодо поліпшення структур викон. влади в державі, визначення компетенції секретарств, а потім і міністерств стала більш продуктивною. У листопаді — грудні основними на засіданнях уряду були військові питання, проблеми організації правоохоронних органів, стосунків з більшовиками, Четверним союзом (Німеччиною та її союзниками), численними урядами, що виникали на тер. колишньої Рос. імперії, виборів до Всерос. та Укр. установчих зборів. Обговорювалися фінансові справи, становище у Києві та на окр. підприємствах, питання допомоги прифронт. губерніям, друкування власних грошей тощо. Як і раніше, тривали зміни у структурі та складі уряду: 11 грудня скасована посада комісара України у Петрограді; 21 грудня ств. нове відомство — Ген. секретарство мор. справ на чолі з Д. Антоновичем (УСДРП) та ін. З прийняттям IV Універсалу Г. с. було перейменовано на Раду нар. міністрів, а ген. секретарів — на нар. міністрів. 15.1 1918 В. Винниченко подав у відставку з посади голови уряду і міністра внутр. справ, а 18.1 1918 Центр. Рада доручила формування нового кабінету В. Голубовичу.

Літ.: Дорошенко Д. Історія України. 1917—1923, т. 1. Мюнхен, 1966; Мироненко О. М. Перший уряд УНР і нац. питання. В кн.: Укр. державотворення: невитребуваний потенціал. К.. 1997.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази