Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569
   

ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569

- угода про об'єднання Великого князівства Литовського і Польського королівства у федерат, д-ву — Річ Посполиту. Акт цього об'єднання (унія) був затв. 1.VIІ 1569 в м. Любліні (звідси й назва). Л. у. 1569 завершила процес об'єднання двох держав, що розпочався з укладення Кревської унії 1385. Процес був зумовлений ослабленням Вел. князівства Литовського, зростанням антифеод. виступів, загостренням внутріполіт. і нац.-реліг. суперечок, зовн. загрозою з боку Тевтонського ордену і Моск. князівства. Ці обставини використали польс. феодали і катол, духівництво, що прагнули приєднати лит. і укр. землі до Польщі. У січні 1569 в Любліні почав роботу спільний польс.-лит. сейм, який мав вирішити питання про реальну унію. Не бажаючи втратити свій панівний стан та привілеї, великі лит. феодали погоджувалися на об'єднання з Польщею за умови збереження адм. самостійності Литви, а також зміцнення власного кер. становища в Литві. В березні 1569 вони припинили переговори і покинули Люблін. Польс. сейм, використовуючи підтримку дрібної та серед, лит. і укр. шляхти, що була незадоволена пануванням великих землевласників у князівстві і намагалася одержати такі ж права, як і польс. шляхта, санкціонував акти короля Сигізмунда II Августа про відторгнення від Литви і приєднання до Польщі укр. земель — Підляшшя, Волині, Брацлавщини та Київщини. Укр. шляхта одержала такі ж привілеї, як польська. Тиск шляхти, невдачі Литви у Лівонській війні 1558—83 та прагнення отримати військ, допомогу з боку Польщі в б-бі з Моск. д-вою змусили лит. магнатів піти на відновлення переговорів. 28.VІ 1569 на засіданні польс.-лит. сейму була підписана унія, яку 1 .VII 1569 затвердили роздільно депутати польс. і лит. сеймів. ЗаЛ.у. 1569 на чолі об'єднаної д-ви—Речі Посполитої стояв король польський, він же водночас і великий князь литовський. Його мали обирати на спільному польс.-лит. сеймі. Передбачалася єдина зовн. політика й монетна система. Литва зберігала автономію, окр. уряд, адміністрацію, власне зак-во, суд, фінанси, військо. Але її тер. була істотно зменшена. Під юрисдикцією князівства залишилися, крім власне лит. земель, Білорусь, Берестейщина і Пінщина. Лівонія була оголошена спільним володінням. Під юрисдикцію Польщі переходили укр. землі: Брацлавщина, Волинь, Київщина, Поділля, Підляшшя. Внаслідок Л. у. 1569 більша частина укр. території пищала під владу Польщі і стала відкритою для польс. колонізації. Укр. землі в складі Польщі були поділені на воєводства: старі — Руське, Белзьке та Подільське й нові — Волинське, Брац-лавське, Київське, а з 1630-х рр. — Чернігівське. На чолі воєводства польс. влада призначала воєводу, який отримував практично необмежені повноваження. У нових воєводствах зберігав чинність Литовський статут, діяли суди поперед, доби; руська мова вживалась як урядова. Здобувши за унією право володіти землями на тер. Речі Посполитої, польс. шляхта почала посуватися на Україну, захоплюючи незайняті землі або витісняючи з них місц. власників, що призвело до утворення величезних латифундій. Суттєво погіршилося становище укр. селян, які поступово перетворилися на повністю залежних від пана кріпаків. Польс. мова, право, катол. релігія за підтримки д-ви впроваджувалися на всіх захоплених Польщею землях України.

Літ.: Бардах В., Леснодорский Б., Пиетрач М. История гос-ва и права Польши. М.. 1980; Пасічник М. С. Політ, унії між Польщею і Литвою в істор. долі укр. народу. «Вісник Львів, ун-ту. Серія історична», 1992, в. 28.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази