Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow копіт-корн arrow КОРЕЙСЬКА НАРОДНО ДЕМОКРАТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

КОРЕЙСЬКА НАРОДНО ДЕМОКРАТИЧНА РЕСПУБЛІКА

КНДР — держава, розташована на Пн. Корейського п-ова та прилеглій частині материка. В адм. відношенні поділяється на

9 провінцій та 2 міста (Пхеньян і Кесон), виділені в окремі адм. одиниці (провінції).

Державний лад. КНДР — соціалістична д-ва. Діє конституція 1972. Найвищим органом держ. влади і єдиним законодавчим органом є однопалатні Верховні нар. збори (ВНЗ), що обираються населенням на основі загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні строком на 4 роки. ВНЗ обирають Постійну раду Верховних нар. зборів, відповідальну перед ними, яка здійснює верховну владу в період між сесіями ВНЗ. Глава д-ви — президент КНДР очолює найвищий керівний орган нар. влади — Центр. нар. комітет (ЦНК), який обирається ВНЗ. Найвищим виконавчим і розпорядчим органом влади є уряд — Адм. рада. Владу на місцях здійснюють обирані населенням представницькі органи — Нар. збори провінцій і міст центр. підпорядкування, Нар. збори повітів, міст і районів. Виборче право надається всім громадянам, які досягли 17 років.

Є. А. Тихонова.

Населення. Основне населення КНДР — корейці. Пересічна густота нас.— 140,5 чол. на 1 км2 (1978, оцінка). Міське населення становить 45%. Найбільші міста: Пхеньян, Хамхин, Сінийджу, Вонсан, Чхонджін, Хиннам.

Історія. КНДР була утворена 1948. Рад. Союз першим встановив з нею дипломатичні відносини (жовтень 1948). В 1949 було прийнято 2-річ-ний план відбудови нар. г-ва. Для піднесення економіки й культури КНДР важливе значення мала підписана в березні 1949 угода про екон. і культур. співробітництво між СРСР і КНДР (див. Радянського Союзу — КНДР угоди). Уряд КНДР активно проводив політику, спрямовану на об'єднання країни на мирній, демократичній основі. Проте південнокор. влада, відкинувши всі пропозиції КНДР, 25.VI 1950 при підтримці США почала війну проти КНДР. Мужня боротьба трудящих КНДР, що спиралися на підтримку Рад. Союзу, ін. соціалістичних країн, всіх прогресивних сил світу, змусила агресорів 27.VII 1953 підписати угоду про перемир'я. Трудящі республіки під керівництвом Трудової партії Кореї (ТПК), при всебічній допомозі країн соціалізму успішно здійснили відбудову зруйнованого війною нар. г-ва. До 1958 в усіх сферах нар. г-ва республіки ствердилися соціалістичні виробничі відносини. IV з'їзд ТПК (1961) проголосив побудову основ соціалізму у КНДР, затвердив 7-річний план розвитку нар. г-ва (1961—67). В 1961 було укладено Договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між СРСР і КНДР. V з'їзд ТПК (1970) підбив підсумки виконання 7-річного плану, затвердив директиви 6-річного (1971—76) плану розвитку нар. г-ва КНДР, констатував перетворення КНДР на соціалістичну індустр. д-ву. Важливим етапом дальшого зміцнення матеріально-тех. бази соціалізму є реалізація другого 7-річного плану розвитку нар. г-ва КНДР (1978—84). Влітку 1972 за ініціативою уряду КНДР почався діалог між Пн. К. і Пд. К. Було опубліковано спільну заяву, що визначила осн. принципи об'єднання країни, створено Координаційний к-т. Проте південнокор. влада повела справу до згортання переговорів. КНДР має з 1973 свого постійного спостерігача при ООН.

В. К. Пак.

Політичні партії, профспілки та інші громадські організації. Трудова партія Кореї, засн. 1945. Демократична партія, засн. 1945. Партія Чхон-доге-Чхонудан (Партія молодих друзів релігії небесного шляху), засн. 1946. Єдиний демократичний вітчизняний фронт Кореї, створений 1949. Об'єднує всі демократичні та патріотичні сили країни. Об'єднані профспілки Кореї, засн. 1945. Входять до ВФП. Спілка трудящих сільського господарства Кореї, засн. 1965. Спілка соціалістичної трудової молоді Кореї, засн. 1946. Входить до ВФДМ.

Народне господарство. КНДР — індустр.-агр. д-ва. За роки народно-демократичної влади проведено глибокі соціально-екон. перетворення: здійснено агр. реформу, кооперацію с. г., націоналізовано всі пром. підприємства, транспорт, засоби зв'язку, банки, торгівлю. Великої шкоди г-ву країни завдала війна 1950—53. У післявоєнні роки на основі планового екон. розвитку нар. господарство було відбудовано, реконструйовано осн. галузі г-ва. Починаючи з 1958 нар. г-во країни базується на двох формах соціалістич. власності — держ. і кооперативній. Дальший розвиток пром-сті на соціалістич. засадах, ліквідація диспропорцій у структурі пром. виробн., підвищення тех. рівня всіх галузей г-ва, виконання нар.-госп. планів перетворили КНДР з агр. на індустр. країну. Соціалістич. індустріалізація відбувалася на основі принципу переважного зростання важкої індустрії при одночасному розвиткові легкої пром-сті і с. г. Станом на 1978 за допомогою СРСР було споруджено 57 нових підприємств, зокрема Супхунську ГЕС, металург. комбінат у Чхонджіні, сталеливарний з-д у м. Кім-Чхек, з-д кольорових металів у Нампхо, Пхеньянський текст. комбінат. Пукчханську ТЕС та ін. Промисловість. У 1978 у пром-сті створювалося 6л. 60% нац. доходу. З 1970 до 1979 виробн. засобі:, виробництва зросло в 3,7 раза. За роки нар. влади в країні створено міцну енерг. базу. Найбільші ГЕС — Супхунська, Ун-бонська, Содусу, а також каскади ГЕС на ріках Чанджінган, Хоч-хонган. Осн. ТЕС (ма місц. паливі) — Пхеньянська та Пукчханська. Щорічно у КНДР виробляється бл. 40 млрд. кВт • год електроенергії. З галузей добувної пром-сті провідне місце посідає вугільна (середньорічний видобуток — бл. 50 млн. т). Більшу частину антрациту видобувають у Пн. і Пд. вугільних басейнах (пров. Пхьонан-Намдо); бурого вугілля — у Туманганському вугільному бас. на Пн. Сх. країни. Видобування високоякісної заліз. руди зосереджено гол. чин. на Мусанському руднику (пров. Хамгьон-Пукто). Розробляють також родовища магнезиту, свинцю й цинку, вольфраму, міді, нікелю, золота й срібла, хрому, кобальту, графіту. На базі значних запасів рудних ресурсів сформувалася металург. пром-сть (1979 було виплавлено 5 млн. т сталі). Зосереджена вона гол. чин. на Пн. Сх. та Зх. країни. У містах Чхонджін, Соннім, Кансо, Нампхо, Кім-Чхек, Пурьон працюють металург. з-ди. Гол. центри кольорової металургії — Нампхо, Хамхин, Мунчхон, Хеджу. Значного розвитку набули машинобудування та металообробка, частка яких у заг. обсязі пром. виробн. досягає 30%. Розвинуті верстато-(Хічхон, Кусон), автомобіле-(Токчхон), тракторо-(Кіян) і суднобудування (Чхонджін, Вонсан, Нампхо, Кім-Чхек), електротех. пром-сть (Пхеньян, Теан), транспортне (Пхеньян, Вонсан) та важке машинобудування (Сінийджу, Хамхин), виробн. інструментів та ін. Хім. пром-сть представлена виробн. каустичної соди, мінеральних добрив, барвників, синтетичних волокон, пластмас, фарм. препаратів та ін. Осн. центри: Хамхин, Нампхо, Аоджірі, Сунчхон. В Унгі працює нафтопереробний з-д. Підприємства буд. матеріалів виробляють цемент.ізалізобетонні конструкції, цеглу, фарфоро-фаянсові вироби тощо (Пхеньян. Понсан, Хеджу, Комусан, Нампхо, Сунчхон, Хиннам, Чхонджін та ін.). Є підприємства деревообр. і целюлозно-паперової пром-сті. Щорічно заготовляють бл. 10 млн. м3 деревини. Легка пром-сть представлена текст. комбінатами в Пхеньяні та Сінийджу, бавовняними ф-ка-ми в Кусоні, Кесоні, Сарівоні, Канте, шовкоткацькими ф-ками в Анджу, Йонбьоні, Пакчхопі, лляною ф-кою в Хесані та ін. підприємствами. Виробн. взуття (у 1977—75 млн. пар) гол. чин. у Пхеньяні, Сінийджу, Сунчхоні. Значне місце в економіці КНДР посідає харчосмакова пром-сть (м'ясна, рисоочисна, борошномельна, цукрова, тютюнова, по переробці кукурудзи, сої, риби і морепродуктів тощо). Велика увага приділяється розвиткові місцевої промисловості.

Сільське господарст-в о. Провідна галузь с. г.— землеробство, частка якого у заг. обсязі с.-г. виробн. становить бл. 80%. В обробітку — майже 18% тер. країни, понад 30% земель зрошується. Тракторний парк налічує 80 тис. тракторів, збудованих в КНДР. Гол. прод. культури (виробн. і збір, млн. т, 1978): зернові — 8,1, у т. ч. рис — 4,5, кукурудза — 2,2. Вирощують також сою, картоплю, батат, овочі, фрукти, з тех. культур — бавовник, коноплі, льон, арахіс, рицину, кунжут, соняшник, тютюн, цукр. буряки, хміль, женьшень. Розводять шовковичного, дубового, рицинового шовкопрядів. Розвинуте тваринництво. Поголів'я свиней — 1,6 млн., великої рогатої худоби — 0,9 млн. У стаді переважає робоча худоба. На узбережжі — морські промисли (1979 видобуто 1,8 млн. т риби).

Транспорт. Найрозвинутіший залізничний транспорт (80% ванта-жо- і 70% пасажиропєревезень). Довж. (тис. км, 1978): з-ць — понад 6 (у т. ч. електрифікованих — бл. 4), автошляхів — понад 21. Осн. мор. порти: Чхонджін, Нампхо. Хиннам, Вонсан, Наджін. У Сунані поблизу Пхеньяна — міжнародний аеропорт.

Зовнішні економічні зв'язки. КНДР веде торгівлю більш як з 90 країнами. Осн. торг. партнери — СРСР та ін. соціалістичні країни, на них припадає понад 70% зовнішньоторг. обороту (у т. ч. на СРСР — понад 40%). З КНДР вивозять чорні й кольорові метали, хім. продукти, цемент, магнезит, тютюн, рибу тощо; довозять машини й устаткування, рідке паливо, кокс, прокат, бавовну та ін. Грош. одиниця — вона. За курсом Держбанку СРСР 100 вон = 74,93 крб. (травень, 1980).

В. В. Мартинов.

Охорона здоров'я. В 1975 в країні було 22,1 тис. лікарняних ліжок (1,3 ліжка на 1 тис. ж.). Мед. допомогу подавали (1976) 17,8 тис. лікарів (1 лікар на 950 ж.) та 2744 зубні лікарі. Лікарів готують 3 медичні інститути та військово-медична академія. Велику допомогу в розвитку охорони здоров'я КНДР подають ін. соц. країни (Болгарія, Польща, НДР). Рад. Союз збудував для КНДР госпіталь на 600 ліжок та поліклініку.

Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. КНДР —

країна суцільної письменності, всі діти охоплені школою. В 1973 прийнято закон про запровадження заг. обов'язкового 11-річного навчання: 1 рік у дошкільних закладах і 10 — у загальноосв. школі (4 роки — поч. школа й 6 — середня). У 1978/79 навч. р. у понад 9 тис. заг.-осв. шкіл навчалось 5,1 млн. учнів, у понад 600 технікумах і 158 вузах — бл. 1 млн. учнів і студентів. Найбільші вищі навч. заклади: Держ. ун-т ім. Кім 1р Сена (засн. 1946; 12 ф-тів; понад 17 тис. студентів), Політех. ін-т ім. Кім Чхека (засн. 1948), обидва — в Пхеньяні. Корейська академія наук (засн. 1952) у Пхеньяні з філіалом у Хамхині. В Пхеньяні також містяться академії мед. наук (засн. 1958), с.-г. наук (засн. 1956), суспільних наук (засн. 1964), лісотех. академія, Комітет у справах архітектури, Центр. держ. б-ка (засн. 1947; понад 1,5 млн. тт.), б-ка АН КНДР (понад 2 млн. тт.), б-ка при ун-ті їм. Кім 1р Сена, міськ. б-ка в Хамхині тощо. Музеї: кор. революції (засн. 1948), визвольної боротьби кор. народу (засн. 1953), істор., етногр., художній, усі — в Пхеньяні. Є музеї у Вонсані, Хамхині, Сарівоні та ін. містах.

В. 3. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В КНДР виходить понад ЗО газет і журналів. Провідні газети: "Нодон сінмун"("Робітнича газета", з 1945) — орган ЦК ТПК; "Мінчжу Чосон" ("Демократична Корея", з 1945) — орган Президії Верховних нар. зборів і Кабінету міністрів КНДР. Журнал "Кинночжа" ("Трудящий", з 1946) — теоретичний і політ. орган ЦК ТПК. Для зарубіжних читачів видаються журнали "Корея сьогодні" і "Корея" (зокрема й рос. мовою). В КНДР функціонує Центральне телеграфне агентство Кореї (ЦТАК), засн. 1946. Радіомовлення ведеться кор., а також рос, англ., франц., ісп., япон. і кит. мовами. З 1967 в Пхеньяні діє телецентр. в. К. Пак.

Література. Будівництву нового життя присвятили свою творчість поети Пак Пхар Ян, Мін Бьон Гюн, Пак Се Йон, Ан Ньон Ман, Чо ГІ Чхон, прозаїки Лі Гі Йон, Лі Бук Мьон, Хван Гон, Юн Се Джун. Видано патріотичні твори про боротьбу кор. народу у Вітчизн. визвольній війні 1950— 53. Провідним жанром л-ри післявоєнних років став роман: актуальні сучас. проблеми порушують Юн Се Джун, Чхон Се Бон та інші; з історичними романами-епопея-ми виступили Лі Гі Йон, Чхве Мьон Ік, Пак Тхе Вон. З серед. 60-х pp. поширилася мемуарна л-ра (серія "Серед людей" та ін.), твори колективів авторів за мотивами п'єс періоду боротьби проти япон. колонізаторів у 30-і pp. ("Море крові", 1975; "Доля охоронця", 1977). У літературі 70-х pp. відображено успіхи соці-алістич. будівництва, воєнна тематика (романи Хван Гона, Юн Се Чхоля, Пьон Хі Гина та ін.).

Л. Р. Концевич.

Архітектура. Після утворення КНДР та війни 1950—53 відбудовуються й реконструюються міста (Хамхин, Вонсан, Сарівон, Кесон, Нампхо та ін.), споруджуються пром. й гідротехнічні будівлі, лікарні, школи, палаци культури тощо. В архітектурі громад. будівель 50 — поч. 60-х pp. використовуються елементи середньовіч. кор. архітектури (зокрема, будинок театру в Пхеньяні, 1960); з 2-ї пол. 60-х pp. в буд-ві ширше впроваджуються нові буд. матеріали й конструкції, зводяться споруди, що відзначаються раціональністю планування, лаконічністю й виразністю архіт. форм (Держ. ун-т ім. Кім Ір Сена, 1972), розширюється житлове буд-во за типовими проектами (багатоповерхові секційні будинки, в т. ч. баштові, 5-ти, 6-поверхові галерейні) із своєрідними особливостями благоустрою (опалювальна система під підлогою) В сільському житл. буд-ві поширені котеджі, блокові (1—2-поверхові) та секційні (4-поверхові) будинки. Широко ведеться курортне буд-во. Серед архітекторів — Кім Джон Хі, Лі Хьон, Пак Ік Хван, Сін Сун Гьон та ін. В 1954 в Пхеньяні засн. Спілку кор. архітекторів. Образотворче мистецтво. Відродженню нац. живопису Пн. К. сприяла Асоціація діячів л-ри і мист., організована 1946. В роки війни 1950—53 художники створювали переважно агітаційні листівки, плакати. Серед сучас. митців, що працюють в нац. традиціях (живопис тушшю і водяними фарбами),— Лі Чхон, Лі Сок Хо; в техніці олійного живопису — Кім Джон Нам, Мун Хак Су та ін. Розвивається графіка (Кім Гон Джун, Пак Син Хі), скульптура (Мун Сок О, Чо Гю Бон). Давні традиції зберігаються в гончарстві, різьбленні на дереві, плетінні, ткацтві, вишивці. В 1953 в Пхеньяні створено Спілку художників.

О. М. Глухарьова.

Музика. В КНДР поширена масова пісня (композитори Лі Мьон Сан, Сін До Сон, Пак Хан Гю), розвиваються симф. і кантатно-ораторіальний жанри; нар. муз. драма — чхангик та сучас. опера й балет (композитори Лі Мьон Сан, Хван Хак Кин, ц Лі Гон У. Пак Тон Сіль, Кім Йон Гю). У КНДР працюють: Держ. худож. театр (опери та балету), філармонія, симф. оркестр, Ансамбль кор. нар. інструментів, Ансамбль пісні й танцю Кор. нар. армії, консерваторія, Держ. балетна студія, Спілка композиторів. На сценах театрів поставлено опери російських ("Іван Сусанін" Глинки, "Євгеній Онєгін" Чайковського) та радянських, зокрема українських ("Молода гвардія" Ю. Мейтуса) композиторів.

Театр. У 1947—49 в Пхеньяні відкрито: Держ. театр (тепер Держ. драм. театр "Чхолліма"), Держ. нар. худож. театр (тепер Пхеньянський міськ. театр), трупи при Кор. нар. армії. Діють театри у провінціях, зокрема Північний Пхьонан та ін. В репертуарі театрів — п'єси з життя кор. робітників і селян ("Вогонь" Сін Го Сона, "Паровоз" Хан Чона, "Іскри" Се Ман Іра та ін.), про героїв давньої історії К. ("Адмірал" Кім Тхе Дюна та ін.). В репертуарі кор. театрів — п'єси рос. та укр. рад. драматургів [К. Симонова, К. Треньова, В. Іванова, В.С. Вишневського. О. Корнійчука ("Платон Кречет", йшла під назвою "Хірург Кречет") та ін.]. Поряд з побутовими, історичними, поставлені п'єси, присвячені нац.-визвольному рухові в роки японського колоніального панування в К.: "Пусан", "Факел Почхонбо", "Наша мати" Кім Сона.

Кіно. В 1947 організовано кіностудію, на базі якої 1958 відкрито кіностудії худож. і документальних фільмів. У 1949 вийшов перший худож. фільм "Моя батьківщина". Серед кращих кор. фільмів: "Сказання про фортецю Садосон" (1956), "Хіба можна жити в розлуці" (1957), "Фенікс" (1960) "Червона квітка" (1963), "П'ять братів-партизанів" (1969), "Море крові" (1971), "Квіткарка" (1972) та ін. В 1958 було поставлено кор.-рад. фільм "Брати" (реж. І. Луганський та Чхон Сан Ін). В 1961 організовано Спілку кор. кінематографістів. Іл. до ст. КНДР див. на окремому аркуші, с. 448—449.

 

Схожі за змістом слова та фрази