Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow еск-еш arrow ЕСТОНСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

ЕСТОНСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

Естонія.

Загальні відомості. Ест. PCP утворена 21.VII 1940; у складі СРСР з 6.VIII 1940. Розташована на Пн. Зх. СРСР. На Зх. і Пн. омивається Балтійським морем і його затоками - Ризькою та Фінською. На Пд. межує з Латв. PCP, на Сх.- з РРФСР. До Е. належать бл. 800 островів у Балтійському м. у т. ч. о-ви Сааремаа, Хійумаа, Муху та ін. Поділяється на 15 районів, має 33 міста і 26 селищ міського типу.

Карти див. на окремому аркуші, с. 128-129.

Державний лад. Ест. PCP - суверенна радянська соціалістична держава, що входить до складу СРСР. Діючу Конституцію Ест. PCP прийнято позачерговою 9-ю сесією Верховної Ради Ест. PCP дев'ятого скликання 13.IV 1978. Найвищий орган держ. влади і єдиний законодавчий орган Ест. PCP - однопалатна Верховна Рада Ест. PCP, що обирається строком на 5 років. Верховній Раді Ест. PCP підзвітна обирана нею

Президія Верховної Ради Ест. PCP - постійно діючий орган Верховної Ради республіки, який у період між її сесіями здійснює в межах, передбачених Конституцією Ест. PCP, функції найвищого органу держ. влади Ест. PCP. Верховна Рада Ест. PCP утворює Уряд Ест. PCP - Раду Міністрів Ест. PCP - найвищий виконавчий і розпорядчий орган держ. влади республіки. Місц. органами держ. влади в містах, районах, селищах і селах Ест. PCP є відповідні Ради народних депутатів, що обираються строком на 2,5 роки. Депутатів у всі Ради республіки обирають громадяни СРСР, які досягли 18-річного віку, на основі заг., рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Найвищий суд. орган республіки - Верховний суд Естонської PCP, який обирається Верховною Радою Естонської PCP строком на 5 років.

Природа. Поверхня республіки - переважно хвиляста низовина з пересічною висотою 50-100 м. Окремі височини підносяться на Пд. Сх. (Хаанья, з найвищою вершиною Е.-г. Суур-Мунамягі, 318 м; Отепя)та на Пн. Сх. (Пандівере). На узбережжі поширені берегові вали, дюни, місцями вапнякові уступи (глінт); у центр, частині - горби видовженої форми (друмліни). Корисні копалини: горючі сланці, торф, фосфорити, глини, вапняки, доломіт і піски. Клімат Е. перехідний від мор. до помірно континентального. Зима м'яка й волога. Пересічна т-ра січня від -3,4° (на о. Вільсанді) до -7° (на Пд. Сх.). Літо тепле, нежарке; пересічна т-ра липня від +16,5° (на узбережжі Фінської зат. та на островах Балтійського м.) до +17,5° (на Пд. Сх.). Опадів 600-700 мм на рік. Річки Е. належать до басейнів Балтійського м. та Чудського оз. Річки короткі, переважно маловодні; найбільші з них - Пярну, Емайигі, Казарі та Нарва. На тер. республіки - понад 1500 озер. Найбільші з них - судноплавні: Чудське озеро, Псковське озеро та Виртсьярв. Грунти в низовинних районах дерново-карбонатні, по долинах річок-дерново-глейові, на підвищеннях - дерново-підзолисті. Значні площі заболочені. Е. лежить у зоні мішаних лісів. Понад 30% тер. Е. вкрито лісами. Переважають хвойні породи (сосна та ялина), з листяних поширені береза, осика, вільха, дуб, клен та ясен. Значна частина тер. республіки - луки й пасовища. Для тваринного світу Е. характерні лось, козуля, дика свиня, лисиця, лісова куниця, білка, заєць, борсук; на берегах водойм - норка та видра; трапляються бурий ведмідь, рись і вовк. З птахів характерні глухар, рябчик, вальдшнеп і тетерев. У прибережних водах - кілька, салака, тріска, камбала, лосось, мор. сиг, вугор; у річках і озерах - тюлька, ряпушка, чудський сиг, лящ тощо. Акліматизовано марала, благородного оленя та єнотовидного собаку. На території Е.- Лахемааський національний парк та 4 заповідники (Нігуласький, Матсалуський заповідник, Вільсандіський та Війдумяеський).

Населення. Осн. населення - естонці (68,2%, 1970, перепис). Живуть також росіяни, українці, білоруси, фінни, євреї та ін. Пересічна густота населення - 32,5 чол. на 1 км2; міського населення - 70% (1979). Найбільші міста: Таллін, Тарту, Кохтла-Ярве, Нарва.

Історія. На тер. Е. сліди найдавніших поселень належать до часів мезоліту - 8-4-го тис. до н. е. З 3-го тис. до н. е. тер. Е. заселяли фінно-угор. племена, які прийшли з Поволжя і Приуралля. До 1-го тис. до н. е. відбулася консолідація прибалтійсько-фінських племен, зокрема естів. В 9-10 ст. ести брали участь у походах давньорус. князів. На поч. 11 ст. пд.-сх. частину Е. Ярослав Мудрий приєднав до Київської Русі. Після розпаду останньої ці землі потрапили в залежність від Новгорода. В 13 ст. консолідувалась ест. народність. Процес утворення ест. д-ви перервала агресія нім. лицарських орденів і дат. феодалів. У 1208-17 нім. завойовники захопили пд.-сх. й центр. частини Е. В 1222-24 відбулося загальноест. повстання проти нім. і дат. агресорів. На допомогу прибули руські загони. В 1224 рус.-ест. військо під проводом кн. Вячка героїчно обороняло Юр'єв (тепер м. Тарту). В 1227 нім. хрестоносці захопили о. Сааремаа. Тер. Е. було поділено між завойовниками: пд.-сх. частину її захопив тартуський єпископ, центр. і пд.-зх. частини - Лівонський орден, Пн.- Данія. Внаслідок посилення експлуатації ест. селян у дат. володіннях вибухнуло повстання, яке поширилося на зх. частину Е. (див. Юрієвої ноні повстання 1343-45). Після придушення повстання Данія 1346 продала Пн. Е. Тевтонському орденові, а він 1347 перепродав ці володіння Лівонському орденові. З кін. 14 ст. почався процес закріпачення селянства. Під час Лівонської війни 1558-83 Рос. д-ва (до 1577) завоювала більшу частину Е., але втратила її після контрнаступу 1580- 81 Польщі та Швеції. Пн. Е. (Естляндія) відійшла до Швеції, Пд.- до Речі Посполитої, о. Сааремаа - до Данії. Під час польс.-швед. воєн (1600-11, 1617-29) Швеція до 1625 завоювала всю материкову Е., а 1645 приєднала і о. Сааремаа. В ході Північної війни 1700-21 всю тер. Е. було визволено від швед. військ. За Ніштадтським мирним договором 1721 Е. увійшла до складу Рос. імперії. З Пн. Е. було утворено Естляндську губ., Пд. Е. та о. Сааремаа увійшли до Ліфляндської губ. Приєднання Е. до Росії мало прогресивне значення. Воно забезпечило ест. народові тривалий мир і умови для розвитку економіки. Масовий сел. рух змусив царський уряд провести 1816 в Естляндії, а 1819 в Ліфляндії аграрні реформи. Селяни стали особисто вільними, але вся земля залишилась у власності поміщиків. У 1858 вибухнуло сел. повстання в Махтра. Сел. рух тривав і в 60-х рр. Одним із проявів руху стало переселення селян до сх. і пд. губерній Росії, в т. ч. на Україну і в Крим. З серед. 19 ст. в Е. швидко розвивалася велика капіталістична пром-сть. Завершився процес утворення ест. нац. буржуазії. З розвитком пром-сті формувався ест. пролетаріат, виник робітн. рух. Відбулися значні виступи робітників (Кренгольмський страйк 1872 та ін.). У 2-й пол. 19 ст. завершився процес утворення ест. бурж. нації. В 80-90-х рр. в Е. почали поширюватися марксистські ідеї, створювалися марксистські гуртки серед революц. студентів Тарту; один з них очолював В. Л. Шанцер (Марат). У числі організаторів і членів гуртків були й студенти-українці. В 1895 в Нарві засн. робітн. гурток, зв'язаний з петербурзьким "Союзом боротьби за визволення робітничого класу". В 1901 студенти Тартуського ун-ту протестували проти ві ддання в солдати 183 студентів Київ. ун-ту. Революц. діяльність у Ревелі (тепер м. Таллін) вів M. І. Калінгн. Під його керівництвом в 1902 с.-д. групи міста об'єдналися в центр. гурток. У 1904 створено Ревельський к-т РСДРП. Під час революції 1905-07 ревельські робітники брали участь у масових політ. страйках, демонстраціях, зокрема в Жовтневому всеросійському політичному страйку 1905. В кін. листопада виникла Ревельська Рада робітн. депутатів. Влітку 1906 спалахнуло повстання на крейсері "Пам'ять Азова". Після Лютневої революції 1917 з 2 (15).ІІІ в Ревелі, а незабаром і в усій Е. діяли Ради робітн. і солдатських депутатів. Військово-революц. к-т Е. 26.Х (8.XI) 1917 оголосив про перехід влади в Е. до Рад. У лютому-березні 1918 всю тер. Е., незважаючи на мужній опір загонів Червоної гвардії, окупували війська кайзерівської Німеччини. Згідно з директивою В. І. Леніна кораблі Балт. флоту було перебазовано з Ревеля і Гельсінгфорса (Хельсінкі) в Кронштадт (див. Льодовий похід Балтійського флоту 1918). В кін. листопада - грудні 1918 рад. війська, в складі яких діяли й ест. комуністичні полки, визволили більшу частину Е. 29.XI 1918 в Нарві проголошено Естляндську трудову комуну (Ест. Рад. республіку). 7.XII 1918 уряд РРФСР ленінським декретом визнав незалежність Рад. Естонії. До лютого 1919 об'єднаним силам іноз. інтервентів і внутр. контрреволюції вдалося відтіснити частини Червоної Армії з тер. Е. Тут встановилася диктатура буржуазії. Боротьба між пролетаріатом і буржуазією виливалась у збройні виступи (див. Сааремаась-ке повстання 1919). Рад. Росія посилила допомогу трудящим Е. в їхній боротьбі проти буржуазії та інтервентів. Були сформовані ест. частини Червоної Армії, які брали участь у визволенні Донбасу і Криму, в розгромі петлюрівських і махновських банд. З 1917 на Україні працювали ест. секції РКП(б). Ест. секція була й при відділі пропаганди ЦК КП(б)У. Після розгрому білогвард. військ ген. Юденича, що наступали на Петроград, і під тиском нар. мас бурж. уряд Е. змушений був 2.II 1920 укласти в Тарту мирний договір з РРФСР.

Боротьбою трудящих мас за відновлення Рад. влади і возз'єднання з СРСР керувала Комуністична партія Е., що була оформлена 5.XI 1920 на її І з'їзді і діяла в підпіллі. В березні 1934 ест. буржуазія при підтримці правих соціалістів здійснила фашист. переворот. В умовах 2-ї світової війни, що почалася, Рад. уряд запропонував ест. урядові підписати пакт про взаємодопомогу (укладено 28.IX 1939). Реакційна верхівка Е. саботувала цей пакт. 21.VI 1940 в результаті соціалістичної революції фашист. уряд було повалено, 21.VII відновлено Рад. владу, Е. проголошено Рад. Соціалістичною Республікою. 6.VIII 1940 Верховна Рада СРСР задовольнила прохання ест. народу про прийняття Ест. PCP до складу СРСР на правах союзної республіки. В Е. було проведено соціалістичні перетворення. В період Великої Вітчизн. війни 1941-45 трудящі республіки разом з усім рад. народом боролися проти нім.-фашист. загарбників. Догрудня 1941 нім.-фашист. війська окупували всю тер. Е. Населення Е. чинило опір окупантам. Партизанські загони діяли в Пяр-нуському, Віруському, Тартуському й Печорському повітах та ін. місцях. Ест. партизани билися проти окупантів і в Ленінградській та Калінінській обл., у Латвійській PCP. У 1942 в рад. тилу сформовано 8-й Ест. стрілецький корпус Червоної Армії, який 1944 брав участь у визволенні тер. Е. 24.IX 1944 Е. повністю очищено від нім.-фашист. загарбників. За героїзм і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизн. війни, бл. 20 тис. ест. воїнів нагороджено орденами і медалями, 12 - удостоєно звання Героя Рад. Союзу. Естонцям X. Хіндреусу й А. Паппелю звання Героя Рад. Союзу присвоєно за форсування Дніпра. За подвиги на тер. Е. в 1941-44 цього високого звання удостоєно бл. 50 українців.

У післявоєнні роки в Е. за допомогою братніх рад. республік і, зокрема, УРСР відбудовано нар. г-во, проведено соціалістичну реконструкцію пром-сті. В 1947-50 селянство об'єдналося в колгоспи, було здійснено культур. революцію. В ході соціалістичного будівництва змінилася класова структура в республіці. За роки Рад. влади склалась ест. соціалістична нація. В період розвинутого соціалістичного суспільства трудящі Е. разом з усіма народами Рад. Союзу працюють над створенням матеріально-тех. бази комунізму. Е. нагороджено орденами Леніна (1965). Дружби народів (1972).

В. А. Маамягі.

Комуністична партія Естонії заснована в листопаді 1920. До створення Ест. PCP (1940) діяла нелегально. В 1940 увійшла до складу КПРС під назвою Комуністична партія (більшовиків) Естонії - КП(б)Е. З жовтня 1952 має сучас. назву. На 1.І 1978 налічувала 89 848 членів і кандидатів у члени партії. Черговий, XVII з'їзд відбувся 28-30.І 1976. Перший секретар ЦК Компартії Естонії - К. Г. Вайно (з 1978). ЛКСМ Естонії засн. в жовтні 1921 під назвою Комуністична спілка молоді Естонії. В 1940 увійшла до складу ВЛКСМ. На 1.І 1978 в П лавах було 153 932 комсомольці. Профспілки Естонії на 1.І 1978 налічували 729 888 чоловік.

Народне господарство. Е.- республіка з високорозвинутою промисловістю й інтенсивним продуктивним с. г. Нар. г-во Е. є складовою частиною єдиного народногосподарського комплексу СРСР. На структуру пром-сті і c. г. Е. великий вплив має приморське геогр. положення та особливості паливних та ін. сировинних ресурсів. Е. виділяється добуванням і переробкою горючих сланців, машинобудуванням, легкою і харч. пром-стю; серед республік Прибалтики їй належить 1-е місце за виробн. електроенергії і бавовняних тканин, 2-е - мінеральних добрив і цементу. С. г. спеціалізується на мол.-м'ясному тваринництві і свинарстві. В 1977 у валовому сусп. продукті республіки на пром-сть припадало 63,4%, с. г.- 17,8%, буд-во- 8,3%, транспорт і зв'язок - 3,7%. Капіталовкладення в нар. г-во Е. 1977 становили 722 млн. крб. (1940 - 32 млн. крб., 1965-395 млн. крб.). Продуктивність праці 1977 зросла проти 1965 у пром-сті в 2,05 раза. с. г.- 2,14 раза, буд-ві - в 1,65 раза. Нац. доход республіки збільшився за 1966-77 у 2,08 раза. Виплати й пільги з сусп. фондів споживання зросли за 1971-77 на 49%, роздрібний товарооборот- на 42%. За цей час введено в дію 5143 тис. м2 заг. корисної площі.

Промисловість. Провідні галузі пром-сті: машинобудування й металообробка, сланцедобувна, хім., легка, лісова та харчова. На Е. припадає 82,5% (1975) союзного видобутку сланців. На сланцепереробних підприємствах у Кохтла-Ярве і Ківіилі з сланців одержують штучний газ, мастила та ін. продукти для хім. пром-сті. Майже вся електроенергія виробляється на теплових електростанціях, що працюють на сланцях (Прибалтійська та Естонська ДРЕС). Серед галузей машинобудування та металообробки провідне місце посідають електро- та радіотех. пром-сть, приладобудування та судноремонт. Маш.-буд. підприємства, зосереджені в основному в Талліні і Тарту, виробляють електродвигуни, електро-і радіоапаратуру, екскаватори, автобуси, тракторні картоплекопачі, баштові крани, устаткування для нафт., сланцевої, харч., зокрема рибної, та ін. галузей пром-сті. Хім. пром-сть Е. працює на сланцях і фосфоритах, виробляє мінеральні добрива, сірчану к-ту, лаки, барвники мийні засоби та ін. Значно розвинулася лісова, деревообр. та целюлозно-паперова пром-сть (Таллін, Кехра, Нарва. Пярну, Пюссі). Зростає виробн. буд. матеріалів - цементу, скла, залізобетонних виробів, цегли (Кунда, Нарва, Таллін, Тарту, Ярваканді та ін.). Серед галузей легкої пром-сті найрозвинутіша текст., зокрема бавовняна (бавовняні комбінати " Кренгольмська мануфактура" в Нарві та "Балтійська мануфактура" в Талліні), трикотажна (Таллін) та ін. Є взут. і швейні підприємства. Важливе значення має харч. пром-сть, особливо рибна (Таллін, Пярну, Нарва), м'ясна й молочна (Таллін, Тарту, Пярну, Вільянді та ін.). Найбільші пром. центри: Таллін (понад 40% пром. продукції республіки), Тарту. Кохтла-Ярве, Нарва, Пярну.

Сільське господарство. В економіці республіки с. г. займає важливе місце. Осн. галузі - тваринництво і землеробство. Тваринництво значно переважає над землеробством, даючи 70% валової продукції. Заг. обсяг с.-г. продукції Е. 1977 зріс проти 1940 в 1,8 раза, а порівняно з 1965 - на 36%. На кінець 1977 в республіці було 154 колгоспи, з них 8 риболовецьких, 163 радгоспи, в т. ч. 18 господарств н.-д. установ. С.-г. угіддя 1977 становили 34% заг. зем. площі, з них орні землі - 66,7%, сіножаті - 20,0%, пасовища - 13,3%.

Для збільшення площ с.-г. угідь велике значення має осушування земель. У 1977 площа осушених земель становила 613,3 тис. га. В тваринництві осн. галузі - скотарство молочно-м'ясного і свинарство беконного напрямів. Поголів'я (тис, поч. 1978): великої рогатої худоби - 830,0 (у т. ч. корів - 326), свиней - 956, овець і кіз- 151. В 1977 вироблено: м'яса (в забійній вазі) - 184 тис. т, молока - 1215 тис. т, яєць - 456 млн. шт., вовни - 0,4 тис. т. Розвиваються також птахівництво, хутрове звірівництво (сріблясті лисиці, норки) та бджільництво. Землеробство - галузь, що обслуговує в осн. тваринництво. Понад 70% усіх посівних площ - під кормовими й фуражними культурами. Із зернових вирощують жито, пшеницю, ячмінь, овес. Велике значення мають також виробн. картоплі та льонарство (гол. чин. на Пд.) і овочівництво (на Пн.). Садівництво розвинуте гол. чин. у пд. районах. У 1977 площа плодоягідних насаджень становила 19 тис. га (1940 - 4 тис. га). Розвиткові тваринництва в Е. сприяють природні умови - численні луки й пасовища, значний період випасу худоби тощо. Парк с.-г. машин Е. становив (тис. , кін. 1977): тракторів (у фіз. одиницях) - 19,5, зернозбиральних комбайнів - 3,4. В республіці широко здійснюється спеціалізація і концентрація с.-г. виробн. на основі міжгосподарського кооперування і агропромислової інтеграції. На кін. 1977 в Е. налічувалось 33 між-госп. підприємства та об'єднання, в т. ч. будівельних - 14, тваринницьких - 1.

Транспорт. У заг. вантажо-обороті республіки 30,7% припадає (1977) на залізнич. транспорт. Довжина з-ць заг. користування на кін. 1977 становила 0,95 тис. км, з них 0,1 тис. км електрифіковано. Гол. залізничні магістралі: Ленінград - Нарва - Таллін, Таллін - Тарту - Псков, Тарту - Валга- Рига. Автошляхів - 27,3 тис. км, у т. ч. 24,5 тис. км з твердим покриттям. Мор. транспорт має загальносоюзне значення. Гол. мор. порти - Таллін і Пярну. Значну роль відіграють мор. порти в зовнішньоторг. операціях СРСР. Розвинуті повітряне і міжміське автобусне сполучення та річково-озерні перевезення (осн. порт - Тарту на р. Емайигі). Газопроводи Кохтла-Ярве - Ленінград, Кохтла-Ярве - Таллін.

На десяту п'ятирічку (1976-80) передбачено збільшити в Е. обсяг промислової продукції на 22- 26%; забезпечити переважний розвиток електротех., приладобудівної і сланцехім. пром-сті, дальший розвиток легкої і рибної пром-сті та галузей по переробці с.-г. сировини; ввести в дію дослідну установку по енерготехнологічній переробці сланців на Естонській ДРЕС; розширити використання сланцезольних відходів для вапнування грунту і виробн. буд.матеріалів; збільшити середньорічний обсяг валової продукції с. г. на 17- 20%, поглибивши його спеціалізацію на мол.-м'ясному тваринництві та беконному свинарстві; забезпечити зростання виробн. зерна; провести меліорацію надмірно зволожених земель на пл. 160 тис. га.

В. Ю. Тaрмicтo.

Охорона здоров'я. В 1977 в республіці було 16,5 тис. лікарняних ліжок - 112,8 ліжка на 10 тис. ж. (в 1940- 5,1 тис. ліжок, тобто 47,7 ліжка на 10 тис. ж.); мед. допомогу подавали 5,7 тис. лікарів -38,9 лікаря на 10 тис. ж. (в 1940 - 1,1 тис. лікарів, тобто 10 лікарів на 10 тис. ж.) та 15 тис. осіб серед. мед. персоналу. Лікарів готують на мед. ф-ті Тартуського ун-ту. Відомі грязьові приморські курорти Хаапсалу, Пярну.

Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В 1977/78 навч. р. діяло 600 загальноосв. шкіл усіх видів (200 тис. учнів), 38 серед. спец. навч. закладів (24,8 тис. учнів). В 1977 профес-тех. навч. заклади підготували 6,7 тис. кваліфікованих робітників. У 6 вищих навч. закладах налічувалося 24,7 тис. студентів. Найбільші вузи: Тартуський університет, політех., пед., худож. ін-ти - в Талліні, Ест. с.-г. академія в Тарту. На 1000 чол., зайнятих у нар. г-ві, мають вищу й серед. (повну й неповну) освіту 777. В республіці - Академія наук Естонської PCP (на кін. 1977 - 45 академіків і членів-кореспон-дентів, 13 наук. установ): ест. відділення Центр. екон.-матем. ін-ту АН СРСР, бот. сад, Ін-т історії партії при ЦК Компартії Естонії, філіал Ін-ту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, Ін-т експериментальної й клінічної медицини та ін. Всього в респ. налічується 5,8 тис. наук. працівників, зокрема 300 докторів і 2,4 тис. кандидатів наук (1977). В Е.- 700 масових б-к (8,9 млн. одиниць зберігання), 500 клубних закладів, 600 кіноустановок з платним показом, 54 музеї (істор., театру й музики в Талліні, етногр. та літ. ім. Крейцвальда в Тарту та ін.), 9 театрів, філармонія (1978). Серед позашкільних закладів - палаци та будинки піонерів, Центр. клуб юних моряків, станції юних техніків, натуралістів тощо.

Преса, радіомовлення, телебачення. У 1977 в Е. видано 2187 книг і брошур тиражем 17,1 мли. примірників, зокрема ест. мовою 1460 назв тиражем 12,7 млн. примірників, 114 журналів та ін. періодичних видань річним тиражем 26.5 млн. примірників, 42 газети разовим тиражем 1,154 тис. примірників. Друкований орган ЦК Компартії Естонії - журн. "Комуніст Естонії" ест. та рос. мовами. Друковані органи ЦК Компартії Естонії, Верховної Ради й Ради Міністрів Ест. PCP - газ. "Рахва хяель" ("Голос народу") та "Советская Эстония". Ест. телеграфне агентство (ETA). Респ. радіомовлення Телебачення з 1955.

Література. До середини 19 ст. в Естонії розвивалась в основному усна народна творчість. Перші писемні пам'ятки належать до 16 ст. Для л-ри 17-18 ст. характерні переважно реліг. твори (т. з. пасторська л-ра). В кін. 18 - на поч. 19 ст. поширилася світська дидактична л-ра. Основоположником ест. нац. л-ри (серед. 19 ст.) був Ф.-Р. Крейцвальд. У 60-80-х pp. переважали нар. романтизм і патріотична лірика (Л. Койдула); створювалися драм. твори (Ю. Кундер) і романтичні істор. повісті (Е. Борнхее). На рубежі 20 ст. формувався критичний реалізм. Його зачинателем був Е. Вільде, представниками - Ю. Лійв, Е. Петерсон-Сяргава, А. Кіцберг. У роки революції 1905-07 виникла ест. пролетарська л-ра й політ. сатира (Г. Пегельман, Ю. Лілієнбах, Еессааре Ааду). Неоромантизм представляли Ф Туглас, Г. Суйтс В умовах бурж. диктатури ест. л-ра зазнала згубного впливу націоналізму й зх.-європ. модернізму. Але передові демократичні письменники залишилися вірними прогресивним традиціям ест. л-ри (А. Таммсааре, Й. Барбарус, Й. Семпер, Ю. Сютісте, А. Якобсон, Я. Кярнер, Ю. Мадарік та ін.). Після відновлення Рад. влади в Естонії (1940) прогресивні письменники взяли активну участь у будівництві нового життя (Й. Барбарус, Ю. Сютісте, А. Якобсон, Я. Кярнер. Ю. Мадарік та ін.). В роки Великої Вітчизн. війни в л-ру прийшли Д. Вааранді, Р. Парее, Е. Мяннік та ін. В післявоєнні роки в ест. л-рі остаточно утвердився соціалістичний реалізм (поети М. Рауд, Й. Семпер, Ю. Смуул, прозаїки А. Хінт, Р. Сірге, Г. Леберехт. Е. Крустен, О. Тоомінг; драматурги А. Якобсон, E. Раннет та ін.). Сучасний етап ест. л-ри почався з серед. 50-х pp. Він характеризується глибиною відображення життя, інтересом до складних естетичних проблем, різноманітністю ху-дож. форм і стилів. Сучас. ест. л-ру значно збагатила проза Ю. Смуула, А. Хінта, Р. Сірге, П. Куусберга і Я. Кросса, поезія Д. Вааранді, М. Рауда, У. Лахта. Молоде покоління ест. рад. письменників представляють Е. Беекман, Е. Ветемаа, М. Траат, А. Валтон, П.-Е. Руммо та ін. Літ. зв'язки укр. та ест. народів зародилися в 19 ст. В 1869 Л. Койдула переклала ест. мовою оповідання М. Вовчка "Козачка". П. Грабовський 1901 опублікував переклади творів ест. поетів. У 80-90-х рр. в Естонії вийшли окремі публікації укр. фольклору. На поч. 20 ст. ест. мовою було перекладено оповідання І. Франка, Л. Мартовича й М. Коцюбинського, з'явилися статті про Т. Шевченка. За рад. часу вийшли переклади Т. Шевченка, 1. Франка, Лесі Українки, Марка Вовчка та укр. рад. письменників. Укр. мовою перекладено твори А. Таммсааре, Е. Вільде, Ю. Смуула, П. Куусберга та ін. На сценах укр. театрів ставляться п'єси А. Кіцберга, Е. Вільде, А. Якобсона. Спілка письменників Естонії - з 1943.

С. Г. Ісаков.

Архітектура. До найдавніших пам'яток архітектури на тер. Е. належать рублені житла, укріплені городища (Іру, Варбола, Вальяла), біля яких в 11-12 ст. створювались перші міські поселення (сучас. Тарту, Таллін та ін.) та могильники. З 13 ст. розвивалася кам'яна архітектура, здебільшого замкові споруди (Вишгородський замок у Талліні, 13-14 ст.), укріплені церкви (Вальяла, 13 ст.; Кар'я, 14 ст.). З 14 ст. поширилася готика - цегляна в Пд. Е. (церква Яаня в Тарту, 13-14 ст.)та з вапняку в Пн. Е., на о-вах (ратуша, осн. буд-во 1402-04; церква Оле-вісте, 13-16 ст., та ін. у Талліні). Одна з визначних архіт. пам'яток епохи Відродження - Будинок Чорноголових у Талліні (фасад - 1597, арх. Б. Пассер). Архітектурі 17 ст. притаманні риси барокко (ратуша, 1671; біржа, 1704 - у Нарві; палацово-парковий ансамбль Кадріорг у Талліні, 1718- 25, арх. Н. Мікетті, М. Земцов). За класицизму споруджувалися громад. будівлі (гол. будинок ун-ту в Тарту, 1803-09. арх. І. Краузе) й садибні будинки. У 2-й пол. 19 ст. поширився еклектизм, на поч. 20 ст.- модерн з нац. романтичними рисами, функціоналізм та конструктивізм (арх. Г. Йохансон, Е. Габерманн, Е. Куузік, А. Мат-теус, А. Котлі та ін.). За Рад. влади комплексно забудовуються нові житл. р-ни, зокрема в Талліні: Мустамяе, з 1961, арх. В. Тіппель та ін.; Вяйке-Ийсмяе, з 1973, арх. М. Порт, М. Меелак. Розвивається сільс. буд-во (радгоспний технікум у Янеді, 1974, арх. В. Пор-мейстер; правління колгоспу "Лінда", 1972, арх. Т. Рейн), зводяться житл. будинки й громад. споруди (Співацька естрада, 1960, арх. А. Котлі, Г. Сепманн; готель "Віру", 1972, арх. Г. Сепманн, М. Порт, обидві - в Талліні; театр "Ванемуйне" в Тарту, 1967- 70, арх. А. Вольберг, П. Тарвас, У. Тельпус та ін.).

Л. Ю. Генс.

Образотворче мистецтво. Давня худож. творчість ест. народу знайшла прояв гол. чин. у сел. декоративно-ужитковому мистецтві (вироби з металу, різьблення на камені і дереві, ткацтво, в'язання, тиснення на шкірі). За часів поширення мистецтва готики, Відродження й барокко розвивалися настінний (фрески) і станковий (вівтарні картини) живопис, а також різьблення. В 1-й пол. 19 ст. поширилися портретний і пейзажний жанри, графіка. Профес. мист. розвинулося в 60-х рр. 19 ст. Засновником нац. школи живопису був Й. Келер, скульптури - А. Вейценберг. На рубежі 19-20 ст. у творчості А. Лайкмаа, К. і П. Рауда, Н. Трійка, К. Мягі, скульпторів А. Адамсона та Я. Коорта простежувалися риси нац. самобутності, посилилися соціальні мотиви. Суперечливий характер розвитку мист. Е. за часів бурж. диктатури вплинув на ранню творчість Е. Війральта, Я. Старкопфа та ін. В той час існував і прогресивний напрям (живописці А. Іохані, К. Лійманд; графік X. Мугасто; скульптори Я. Коорт, Ф. Санна-меєс, В. Меллік). За рад. часу мист. Е. досягло великого розквіту (живописці Е. Окас, Е. Кітс, Л. Мууга, Е. Пилдроос, Л. Мікко, О. Суббі; графіки Г. Рейндорф, Е. Ейнманн, А. Бах, П. Улас, П. Лухтейн; скульптори А. Старкопф, Е. Росс, О. Каазік, О. Мянні, А. Алас). Широке визнання здобули майстри декоративно-ужиткового мист. М. Адамсон, Е. Адамсон-Ерік, М. Роосма, Л. Ерм, М. Ряек та ін. У 1945 в Е. створено Спілку художників.

Л. Ю. Генс.

Музика. Ест. нар. пісні - переважно одноголосі. Інструм. музика пов'язана з нар. танцями. Муз. інструменти: канель (рід гуслів), волинка, ріжки, дудки, скрипка та ін. З 19 ст. на грунті аматорської хорової творчості розвивалася профес. музика (компо-зитори-аматори О. Кунілейд, Ф. Зебельман, О. Томсон, К. Герман). З 1869 проводяться свята пісні, які стали традиційними. Хорова музика була провідною і в творчості перших профес. композиторів (І. Каппель, К. Тюрнпу, М. Хярма). У царині симф. та вокально-симф. музики працював Р. Тобіас (1873-1918). В 1-й пол. 20 ст. симф. і камерні твори писали А. Капп, X. Еллер, Е. Оя, хорову музику - М. Саар, К. Креек та ін. Основи ест. опери заклали Е. Аав, А. Лемба, А. Ведро, балету - Е. Тубін. Розквіт ест. рад. муз.культури пов язаний з творчістю Е. Каппа (опери "Вогні помсти", 1945, "Співець свободи", 1950, "Рембрандт", 1974, балет "Калеві-поет", 1948, ораторія "Ернст Тельман", 1977, симф. і камерні твори), Г. Ернесакса (опери "Берег бур", 1949, "Пліч-о-пліч", 1955, хорові твори), В. Каппа (симф. і вокальні камерні твори). В серед. 50-х pp. нове покоління композиторів збагатило музику новими засобами виразності: Е. Тамберг (опери"Залізний дім" і "Сірано де Бержерак", балет "Іоанна одержима"), В. Торміс (хорові цикли "Естонські календарні пісні", "Картини природи", кантата "Слова Леніна"), Я. Ряетс, А. Пярт - автори інструм. музики. В різних жанрах працюють С. Рейман, Е. Арро, Л. Аустер, Е. Аарне, Л.Нормет, Я. Кох, X. Юрисалу, Е. Мягі та ін. Серед виконавців: співаки - нар. артисти СРСР Т. Куузік і Г. Отс, нар. артисти Ест. PCP X. Крумм і Т. Майсте, засл. арт. Ест. PCP M. Пальм; співачки - нар. артистка СРСР М. Войтес, народні артистки Ест. PCP А. Кааль, У. Таутс; диригенти - нар. артисти Ест. PCP H. Ярві, E. Клас, P. Матсов; хорові диригенти - нар. арт. СРСР Г. Ерне-сакс, нар. артисти Ест. PCP Ю. Варісте, К. Аренг, О. Оя; органісти - нар. арт. Ест. PCP X. Лепнурм, артист Р. Уусвялі; скрипалі - нар. арт. Ест. PCP В. Алумяе, артист Ю. Геррец; піаніст - засл. арт. Ест. PCP Б. Лукк та ін. В Е. працюють Держ. академічний театр опери та балету "Естонія" (засн. 1906, Таллін), філармонія, консерваторія (засн. 1919, Таллін), муз. училища (Таллін, Тарту), Держ. академічний чоловічий хор, Держ.симф.оркестр та ін. Спілка композиторів Ест. PCP (з 1941).

Тісні культур, зв'язки з Україною встановилися після 1940. В Ест. PCP виконуються твори укр. композиторів, зокрема в театрі "Естонія" поставлено опери "Молода гвардія" та "Украдене щастя" Ю. Мейтуса. В Е. виступали Держ. симф. оркестр УРСР, Київ. камерний оркестр, Держ. академічна хорова капела "Думка", укр. співаки Б. Гмиря, 3. Гайдай, Є. Чавдар, Н. Ткаченко; на Україні - ест. співаки Т. Куузік, Г. Отс та ін. У Києві гастролювали театри "Естонія" (1958, 1974), Держ. академічний чоловічий хор. У 1974 в Ест. PCP проходила Декада укр. л-ри та мист., 1975 в УРСР проводилися Дні ест. культури.

О.-М. У. Топман.

Театр. Джерела ест. Театр. культури - в нар. обрядах. Перші театр. видовища (містерії, шкільний театр) відбувалися в 16 ст. лат., а з 17 ст. нім. мовами. В 1870 в Дерпті (Тарту, при т-ві "Ванемуйне") і Ревелі при т-ві "Естонія" засн. нац. аматорські театри, які з 1906 стали професіональними. В їхньому репертуарі - муз.-драм. вистави, твори зарубіжної і рос. класики, нац. (А. Кіцберг, Е. Вільде, О. Лутс) драматургів. В 20-30-х pp. працювали театри: в Талліні - Драм. театр (1916-24), "Ранковий театр" (1920-24), "Драмастудіо" (засн. 1924, з 1937 - Ест. драматичний театр), Робітн. театр (1926, існував до 1941); в Пярну -"Ендла", у Віль-янді - "Угала", Нарвський театр та ін. Новий етап у розвитку театр. мист. Е. настав після встановлення Рад. влади. Чільне місце в репертуарі театрів посіла рад. драматургія: п'єси А. Якобсона, Ю. Смуула, Е. Раннета, А. Лійвеса, В. Маяковського, В. Розова, M. Погодіна, Вс. Вишневського, О. Корнійчука та ін. Провідні театри республіки: Держ. академічний театр драми ім. В. Кінгісеппа, Держ. рос. драм, театр Ест. PCP, Держ. театр ляльок, усі - в Талліні; Держ. академ. театр "Ванемуйне" в Тарту (гастролював у Києві 1975), театри в Пярну, Вільянді, Кохтла-Ярве, Раквере. Серед діячів театру - нар. арт. СРСР А. Лаутер, К. Карм, К. Ірд, А. Есколе, А. Тільві, Ю. Ярветта. ін. У 1957 при Таллінській консерваторії створено кафедру сценічного мист. 1945 засн. Ест. Театр. товариство.

К. О. Каск.

Кіно. Перші кінозйомки на тер. сучас. Естонії здійснено 1908. У 20-х pp. діяли фірми "Регіна-фільм", "Таара" та ін. (кращі фільми - "Тіні минулого", 1924; "Румму Юрі", 1929). Оператор К. Мярска 1930 поставив перший звуковий фільм "Золотий павук". Після визволення Е. від німецько-фашистських загарбників почав виходити кіножурнал "Радянська Естонія"(з 1944). Разом із кіностудією "Ленфільм" ест. кінематографісти поставили фільми: "Життя в цитаделі" (1948), "Щастя Андруса" (1955), обидва - реж. Г. Раппа-порт. Студія худож. фільмів Ест. PCP (з 1963 - "Таллінфільм") випустила фільми: "Капітан першого рангу" (1959, реж. Мандрикін), "Бешкетні повороти" (1960, реж. Ю. Кун, К. Кійск), "Полудневий пором" (1967), "Ціну смерті спитай у мертвих" (1977), реж. обох - К. Кійск; "Джерело в лісі" (1973), "Сліди на снігу" (1978), реж. обох - Л. Лайус, "Маленький реквієм для губної гармошки" (1975), "Час жити, час любити" (1977), реж. обох - В. Кяспер. Серед акторів: С. Арбі, Т. Ідеон, Е. Кууль та ін. В 1962 створено Спілку кінематографістів Ест. PCP. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448-449.

Літ.: Ленін В. 1. Повне зібрання творів: т. 3. Розвиток капіталізму в Росії; т. 15. Зауваження до резолюції естонських соціал-демократів; т. 34. Лист до товаришів більшовиків, які беруть участь в обласному з'їзді Рад Північної області; т. 40. Доповідь про роботу ВЦВК і Раднаркому на першій сесії ВЦВК VII скликання 2 лютого 1920 р.; Советский Союз. Эстония. M., 19б7; История Эстонской ССР, т. 1-3. Таллин, 1961-74; Вадер А. П. Естонська Радянська Соціалістична Республіка. К., 1972; Кэбин И. Г. Великий Октябрь и Эстония. Таллин, 1975; Либман А. Интернациональные связи эстонского революционного рабочего движения. Таллин, 1977; Саат И. М. Великая Октябрьская социалистическая революция в Эстонии. Таллин, 1977; Кэбин И. Г. Советская Эстония. М., 1978; Очерки истории Коммунистической партии Эстонии, ч. 1-3. Таллин, 1961 - 70; Прибалтийский экономический район. М., 1970; Тармисто В. Ю. Внутрирайонная территориальная организация производства (на материале Эстонской ССР). Таллин, 1975; Народное хозяйство СССР за 60 лет. Юбилейный статистический ежегодник. М., 1977; Ісаков С. Г. З історії українсько-естонських літературних взаємин. "Радянське літературознавство", 1959, №1 Исаков С. Г. Сквозь годы и расстояния. Таллин, 1969; Бассель H. М. Литературные связи Советской Эстонии. Таллин, 1970; Очерк истории эстонской советской литературы. М., 1971; Волков Л. М., Круусимяги Ю. X. Архитектура Советской Эстонии. М., 1972; Раам В. В. Архитектурные памятники Эстонии. Л., 1974; Искусство Эстонской ССР. Л., 1972: Вахтер А. М., Нормет Л. Т. О музыке Советской Эстонии. Таллин, 1965; Статьи музыковедов Прибалтики. М., 1968; Театры Советской Эстонии. Таллин, 1956; Каск К., Тормис Л., Паалма В. Эстонский театр. М., 1978.

Естонська радянська соціалістична    республікаЕстонська радянська соціалістична    республікаЕстонська радянська соціалістична    республікаЕстонська радянська соціалістична    республіка

Естонська радянська соціалістична    республікаЕстонська радянська соціалістична    республікаЕстонська радянська соціалістична    республіка

Естонська радянська соціалістична    республікаЕстонська радянська соціалістична    республікаЕстонська радянська соціалістична    республіка

Естонська радянська соціалістична    республіка

 

Схожі за змістом слова та фрази