Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Й arrow ЙОРДАНІЯ
   

ЙОРДАНІЯ

Йорданське Хашімітське Королівство — держава на Близькому Сході. На Пд. Зх. омивається водами зат. Акаба Червоного м. В адм. відношенні поділяється на 10 лів. Державний лад. Й.— конституційна монархія. Конституцію прийнято 1952. Глава д-ви — король. Законодавчий орган — Нац. збори складаються з сенату, члени якого призначаються королем строком на 4 роки, та палати депутатів, що обирається на той же строк населенням. Виконавчу владу здійснює призначуваний королем уряд на чолі з прем'єр-міністром. У 1974 король припинив дію конституції, розпустив парламент, призначив новий склад сенату.

Природа. Більшу частину тер. Й. займає плоскогір'я, висота якого збільшується зі Сх. на Зх. від 500 до 1500 м. Найвища точка — г. Рам (1764 м). На Зх.— тектонічна улоговина Гхорц (Ель-Гор), зайнята долиною р. Йордану та безстічним Мертвим морем, і її продовження — западина Ваді-ель Араба. Поклади фосфоритів, калійних солей, заліз., марганцевих і мідних руд. Клімат субтропічний, сухий. Пересічна т-ра січня + 11°, липня +27?. Пересічна річна кількість опадів на Зх. до 500—700 мм, на решті тер.— до 200 мм. Більшість рік не має постійного водостоку. В зх. частині країни переважає середземноморський тип рослинності, на Сх.— напівпустельний і пустельний. В оазисах — зарості фінікової пальми.

Населення. Понад 98% населення — араби. Живуть також черкеси, вірмени, курди, греки та ін. Держ. мова — арабська. Пересічна густота нас.— 29 чол. на 1 км2. Майже 50% нас. живе в містах (1978, оцінка). Найбільші міста: Амман, Ез-Зарка, Єрусалим (сх. частина; 1967 окупована Ізраїлем), Ірбід.

Історія. В давні часи тер. сучас. Й. заселяли семітські племена хананеїв. У 1-му тис. до н. е. частина цієї території входила до складу Ізраїльського царства та Іудейського царства. З кін. 1-го тис. до н. е. тут був центр давньоараб. Набатейської д-ви. З 2 ст. тер. Й.— в складі Риму, з 4 ст.— Візантії, з 7 ст.— араб. Халіфату, з поч. 16 ст. до 19І8— Османської імперії. З 1920 тер. Й.— в складі Палестини, що за рішенням Ліги націй була підмандатною тер. Великобританії, 1921—46 — окремий емірат Трансйорданія під управлінням Великобританії. В 1946 країна здобула формальну незалежність, діставши назву Хашімітське Королівство Транс-йорданії. В 1946 та 1948 Великобританія нав'язала Й. нерівноправні договори (договір 1948 анульовано 1957). В результаті арабо-ізраільської війни 1948—49 Й. приєднала тер. на Зх. від р. Йордану, у т. ч. сх. частину Єрусалима. В 1950 було проголошено єдність Трансйорданії і Сх. Палестини в складі Йорданського Хашімітського Королівства. З 14.ІІ по 14.VII 1958 Й. складала з Іраком Араб. федерацію (розпалася внаслідок революції в Іраку). В 1963 Й. встановила дипломатичні відносини з СРСР. У 1967 Ізраїль напав на Й. і окупував зх. берег р. Йордану (5,9 тис. км2). В зовн. політиці уряд Й. орієнтується на країни Зх., водночас прагне зміцнити відносини з араб, країнами. Виступає за політ. врегулювання близькосхідної кризи. З 1955 Й.— член ООН. В 1967 підписано рад.-йорданські угоди про культур. і наук., 1969 — про екон. й тех., 1972 — про культур. і тех. співробітництво. Й.— член Ліги арабських держав. Діяльність політ. партій 1957 заборонено. Йорданська комуністична партія, засн. 1943. Діє напівлегально. Загальна федерація йорданських профспілок, засн. 1954. Входить до ВФП.

О. В. Спинька.

Господарство. Й.— слаборозвинута агр. країна. Економіка її зазнала значних втрат в результаті ізраїльської агресії 1967 (на загарбаній тер. вироблялося бл. 38% валового нац. продукту Й.). Розвиток г-ва значною мірою залежить від іноз. субсидій і позичок, частину підприємств контролює іноз. капітал. Осн. галузь економіки — с. г., в якому зайнято більше половини активного нас. країни. Поряд з великими поміщицькими землеволодіннями існує велика кількість дрібних сел. г-в, значна частина яких об'єднана у виробничі та збутові кооперативи. Під с.-г. угіддями — понад 13% тер. країни. Гол. галузь с. г.— землеробство. Техніка обробітку землі примітивна, переважає ручна праця. Велике значення має зрощування. У 1977 збудовано греблю на р. Ярмук, що дасть змогу зрошувати бл. 6 тис. га землі. Вирощують (збір тис. т, 1976): пшеницю — 66,6, ячмінь — 13,2, бобові — 10,4, маслини — 22,5, овочі, виноград, цитрусові, тютюн тощо. Гол. с.-г. район — долина р. Йордану. Тваринництво малопродуктивне, екстенсивного напряму, переважно кочове. Поголів'я (тис, 1975): великої рогатої худоби — 41,2, верблюдів — 18,2, овець і кіз — 1253,4. На пром-сть припадає бл. 20% нац. доходу. Гол. галузі контролює д-ва. Переважають дрібні підприємства. Найбільше розвинуті гірничодобувна (видобування фосфоритів — 1701, 8 тис. т, 1976), текст. та буд. матеріалів (виробн. цементу, видобування та обробка мармуру) пром-сть. У м. Ез-Зар-ка діє нафтопереробний з-д, поблизу Аммана — хім. з-д. Харчосмакова пром-сть представлена олійницькими, винокурними, макаронними, тютюновими підприємствами. З-д сталевих труб, взут. ф-ка. Розвинуті кустарні промисли — виготовлення глиняного посуду, шкірян. виробів, сувенірів тощо.У 1976 вироблено 279,1 млн. кВт •год електроенергії. Головний пром. центр — Амман. Довжина (1977) єдиної залізниці — 478 км, автошляхів — 8,6 тис. км, у т. ч. з твердим покриттям — 4,2 тис. км. Мор. порт — Акаба. Розвинутий туризм. Осн. статті експорту — фосфорити, цемент, фрукти, овочі; імпорту — машини й устаткування, споживчі й прод. товари.

Осн. торг. партнери: Саудівська Аравія, Сірія, Кувейт, Ірак, ФРН, США, Великобританія. Грош. одиниця — Йордан, динар (дорівнює 2,955 дол. США, 1976).

О. І. Полоса. Медичне обслуговування. У 1975 в Й. було понад 2 тис. лікарняних ліжок (1 ліжко на 859 ж.), з них 67,4% — в держ. лікувальних закладах. В 1976 мед. допомогу подавали 890 лікарів (4,5 лікаря на 10 тис. ж.), 189 зубних лікарів і 345 фармацевтів. Лікарів готують в мед. школі при ун-ті в Аммані.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. На поч. 70-х рр. близько половини нас. країни становили неписьменні. Обов'язковим є навчання в поч. (6 років) і неповній серед, школі (3 роки) для дітей віком від 6 до 14 років. У 1975/76 навч. р. у поч. і середніх загальноосв. школах налічувалося 577,5 тис. учнів, у вищих навч. закладах—9,3 тис. студентів. Вузи: ун-ти в Аммані (засн. 1962) та Ірбіді (засн. 1977), ряд ін-тів і коледжів. Навчання у вузах платне. Рада наук. досліджень в Аммані (засн. 1964), Королівське наук. т-во в Аммані (засн. 1970), Йордан. академія араб. мови (засн. 1978). Б-ка ун-ту, публічна б-ка, археол. музей, худож. галерея, музей мозаїки, музей ісламу, нар. музей (засн. 1972), усі—в Аммані.

В. З. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1975 в Й. видавалися 43 газети і журнали заг. тиражем 220 тис. прим. Осн. щоденні газети: "Аль-Ахбар" ("Новини", з 1975), "Ад-Дустур" ("Конституція", з 1967). Орган ЦК Йордан. компартії газета "Аль-Джамахір" ("Маси") видається нелегально. Урядову орг-цію Йордан. інформ. агентство створено 1966. Радіомовлення — з 1959, телебачення —з 1968. Держ. радіомовна служба та Йордан. телебачення контролюють роботу радіо- і телевізійних станцій. Передачі ведуться араб., англ. та ін. мовами.

О. В. Ткачов.

Література. До серед. 19 ст. л-ра Й. розвивалася в заг. річищі араб. л-ри (див. Арабська культура, розділ "Література"). В кін. 19 — на поч. 20 ст. виступали письменники-просвітителі Юсеф Зея-ад-дін аль-Халіді, Нахль Зар-рік, Халіль Бейдас та ін. В 1-й пол. 20 ст. нац.-визвольні ідеї виражали: в традиційній поезії — Мустафа Вахоа ат-Тілль та Ібра-хім Тукан, у прозі — Наджаті Сідкі та ін. Глибоким соціальним змістом відзначалися твори Іскан-дера аль-Хурі аль-Байтаджалі, патріотичні вірші Мухаммеда аш-Шарікі й Хусні Фаріза та рання лірика Муайада Ібрахіма аль-Ірані. Після 2-ї світової війни в поезії та прозі з'явилися твори, присвячені нац.-визвольному рухові. Прозаїки-реалісти: Махмуд Сейф ад-дін аль-Ірані, Іса ан-Нау-рі й Мухаммед Адіб аль-Амрі. З антиімперіалістичними творами виступають поети Абд аль-Керім аль-Кярмі (Абу Сальма), Муїн Бсісу, Назхат Саляма, Ісмаїл Абд ар-Рахман, поетеси Фадва Тукан і Сальма аль-Джаюсі та ін.

Ю. М. Кочубей.

Архітектура та образотворче мистецтво. На тер. Й. збереглися пам'ятки пізнього палеоліту (наскельні зображення Кільви), неоліту (залишки сирцевих будинків і кам. укріплень, скульпт. портрети), енеоліту та бронзи (мегалітичні гробниці, глинобитні житла, культові будівлі, кераміка, ювелірні вироби, гліптика), 1-ї пол. 1-го тис. до н. е. (печатки з різьбленими зображеннями крилатих геніїв). З 4 ст. до в. е. в плануванні й забудові міст Філадельфії (тепер Амман), Гераса (тепер Джераш) помітний вплив античного мист. До цього періоду належить вирублений у скелях комплекс столиці Набатейського царства — Петри. Від римських (2—3 ст.) та візант. (4 — поч. 7 ст.) часів збереглися руїни культових і житл. споруд. Пам'ятки арабської культури: мечеть Куббат ас-Сахра ("Купол скелі") в Єрусалимі (687— 691, іл див. на окремому аркуші до ст. Арабська культура, т. 1, с. 224—225), замки-резиденції — Мшатта, Хірбет аль-Мафд-жар (8 ст.), Кусейр-Амра (8 ст.). За часів Омейядів (661—750) будівлі прикрашалися різьбленням на камені мозаїками, фресками. Від 12 ст. збереглися замки хрестоносців у Ель-Караку та Еш-Шо-беку, фортеці араб. емірів (Калаїар-Рабад в Аджлуні); від 14 ст. — форі в Акабі В 20 ст. в Й. споруджуються адм. та громад будівлі сучасних архітектурних форм. У нар. мист. поширені ткацтво, кераміка, вироби я дерева, шкіри тощо.

Літ.. Лебедев Е. А. Демографические проблемы Иордании. М., 1972; Совре менная Азия. Справочник. М., 1977.

Йорданія - leksika.com.uaЙорданія - leksika.com.uaЙорданія - leksika.com.uaЙорданія - leksika.com.uaЙорданія - leksika.com.uaЙорданія - leksika.com.uaЙорданія - leksika.com.ua

Йорданія - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази