Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОБЩИНА
   

ОБЩИНА

громада — 1) в широкому значенні — різні спільноти (етн., реліг., профес. тощо). 2) у спец, значенні — форма соціальної самоорганізації. У первісних сусп-вах О. — універсальний інститут, що є носієм сукупності сусп. функцій, визначає усю систему відносин у сусп-ві. Первісна О. є кровноспорідненою, грунтується на переконанні про її походження від одного, часто міфічного предка. Первісна О. характеризується колект. працею і колект. споживанням. Більш пізня форма О. — сусідська — містить як індивідуальне, так і колект. володіння; поділяється на кілька підвидів: азійська (спільна власність на землю), антична (членство в ній є передумовою можливості одержання землі, хоча сам землевласник володіє нею на праві приватної власності), кастова, кочова, територіальна (марка, давньоруська верв). Нім. учений Г. Л. Маурер у 19 ст. став родоначальником т. з. общинної теорії, відповідно до якої територіальна О. (марка) є поч. пунктом агр. еволюції і всього сусп. ладу західноєвроп. Середньовіччя. О. відігравала особливу роль завдяки общин, землеволодінню у політ, і сусп.-екон. історії дорев. Росії. Земля надавалася у розпорядження сільської О. (миру) для розподілу між окр. дворами, які тривалий час користувалися своїми наділами без права власності на них. Існувала також кругова порука, тобто спільна відповідальність за зобов'язаннями О. та її членів. Сільська О. мала чіткі кордони своїх земель. Територію сільської О. становили землі заг. користування, ділянки індивід, користування дворогосподарств і цілина, як резерв розширення сел. господарств. Ділянки передавалися у спадок. Окремі сел. г-ва і О. в цілому претендували тільки на ті землі, до яких члени О. або їх предки доклали свою працю, тобто право володіння доводилося першочерговістю підняття цілини (т. з. трудове право). Найвище право сільської О. полягало в поверненні до спільного володіння ділянками, що залишилися без господаря, в першочерговості їх придбання та в регулюванні общин, землекористування дворогосподарств. Існувало общинне судочинство на основі звичаєвого права (див. у ст. Громадський суд). Тобто О. була замкнутою становою одиницею. Після селянської реформи в Росії 1861 О. стала нижчою ланкою адм. управління в селі. Значення О. як соціального інституту було законодавчо оформлено в Загальному положенні про селян, які вийшли з кріпосної залежності 1861. В ході столипінської агр. реформи 1906 общинне землеволодіння змінювалося на приватне селянське.

Сільс. О. в Україні — це копа, згодом громада, що існувала переважно у вигляді суд.-адм. інституту. Мала значні відмінності від рос. О. Після сел. реформи 1861 на Україну було поширено органи сільс. самоуправління, утв. в результаті рос. реформ 60—70-х рр . 19 ст. і засн. на принципах О. Однак ці реформи успіху не мали, вже 1889 було запроваджено інститут земських дільничних начальників (замість кол. виборних мирових суддів). Під їхній контроль було поставлено органи сільс. та волосного самоуправління і волосні суди. Загалом у Рос. імперії О. припинила своє існування після 1917.

Літ.: Ковалевский М. Общинное землевладение в Малороссии в XVIII веке. «Юрид. вестник», 1885, № 1; Ефи-менко А. Копные суды в Левобереж. Украине. В кн.: Ефименко А. Южная Русь, т. 1. СПб., 1905; Кочаровский К. Р. Рус. община. СПб., 1908; Погребинський О. Столипін. реформа на Україні. X., 1931.

М. Д. Ходаківський.

 

Схожі за змістом слова та фрази