Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow косм-коц arrow КОСМОНАВТИКА
   

КОСМОНАВТИКА

[від космос і грец.— мистецтво мореплавства, кораблеводіння] — теоретичні й практичні галузі науки і техніки, що забезпечують можливість дослідження й освоєння космічного простору і позаземних об'єктів з використанням різних космічних літальних апаратів. У 80-х рр. 19 ст. народоволець М. 1. Кибальчич, страчений за участь у замаху на царя, розробив перший у світі проект ракетного літального апарата для польоту людини. Наук. розробка теор. основ К. належить К. Е. Ціолковському, який у праці "Дослідження світових просторів реактивними приладами" (1903) передбачив неминучість виходу людства, що розвивається, в космічний простір. Він запропонував як окислювач для ракетного палива використовувати рідкий кисень, а як пальне — рідкий водень, які широко застосовуються і в сучасній техніці. Подальше вивчення теор. проблем К. пов'язане з іменами Ф. А. Цандера, Ю. В. Кондратюка, О. М Ісаєва, франц. ученого Р. Ено-Пельтрі, Р. Годдарда, Г. Оберта. В СРСР роботи в галузі ракетної техніки розпочалися в 20-х рр. В Києві була організована (19.VI— 1.ІХ 1925) перша в світі виставка з проблем вивчення світового простору. На виставці, зокрема, був представлений експонат міжпланетного відділу — проект атомно-ракетного корабля системи київ. інженера О. Федорова. В орг-ції і проведенні виставки активну участь брали Д. О. Граве, Б. І. Срезневський, В. Г. Шапошников, Є. О. Патон, К. К. Сімінський та ін. На базі організованої Газодинамічної лабораторії (ГДЛ, Ленінград, 1927) і Групи вивчення реактивного руху (ГВРР. Москва, 1932) було створено (1933) Реактивний н.-д. ін-т (РНДІ), який став школою кадрів для подальшого розвитку К. в СРСР. Теор. основу сучас. К. становлять: космогонія, космологія, небесна механіка, фізика і хімія космосу; теорія ракетно-космічних систем і реактивних двигунів, систем і процесів керування космічним польотом і космічного зв'язку; енергетика, матеріалознавство, біологія, медицина та ін. Тех. основу К. становлять: ракетно-космічні системи, до складу яких входять транспортні ракети-носії для доставки вантажів на орбіти штучних космічних об'єктів, космічні літальні апарати, ракетні двигуни, наземні комплекси, заводи-виготовлювачі.

Початком космічної ери є запуск в СРСР (4.Х 1957) першого в світі штучного супутника Землі (табл.), створеного під керівництвом основоположника практичної космонавтики — С. П. Корольова. Політ Ю. О. Гагаріна на кораблі "Восток" (12.IV 1961) ознаменував початок епохи безпосереднього проникнення людини у Всесвіт. Експерименти та дослідження, виконані на багатомісних кораблях "Восход", вихід людини у відкритий космос, польоти на кораблях "Союз" передували створенню орбітальних станцій. Орбітальні станції "Салют" — магістральний напрям розвитку рад. К. Видатним етапом у розвитку К. був політ амер. космічного корабля "Аполлон" на Місяць, висадка астронавтів на його поверхню і повернення їх на Землю.

В СРСР створено автоматичні місячні станції, дві з яких ("Луна-16" і "Луна-20") доставили на Землю зразки місячного грунту, і автом. самохідний апарат "Луноход". Польоти автоматичних міжпланетних станцій до Венери, Марса, Меркурія, Сатурна, Юпітера дали змогу одержати нові дані про ці планети (див. "Венера", "Вікінг", "Вояджер", "Луна", "Марінер", "Марс", "Піонер"). Практ. К. включає наук. експерименти по вивченню навколоземного космічного простору, планет та їхніх природних супутників. Сонця, сонячно-земних та ін. міжпланетних зв'язків; дослідження еволюції зір, проблеми утворення складних органічних сполук у далекому космосі, що має велике значення для пояснення зародження життя. До завдань К. належить і дальше вдосконалювання космічної техніки. З 1962 в СРСР запускаються дослідницькі супутники серії "Космос". В інтересах фундаментальних і прикладних наук проводяться мед.-біол. експерименти, а також дослідження процесів зародження високоенерг. космічних променів, анігіляції речовини і антиречовини. Для пошуку природних копалин, рибних запасів, оцінки лісових і с.-г. угідь, картографування широко використовується космічне знімання. Штучні супутники зв'язку (див. "Молния", "Радуга", "Екран") дали змогу забезпечити телевізійні, телеграфні й радіотелефонні передачі на великі віддалі. Важливим етапом космічних досліджень є вивчення технологічних процесів: космічне зварювання у вакуумі (уперше провів 1969 В. М. Кубасов на установці "Вулкан", розробленій в Ін-ті електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР; цим експериментом було покладено початок космічній технології), вирощуванню кристалів в умовах невагомості тощо. Так, вплив невагомості на деякі металургійні і кристалохім. процеси в матеріалах вивчались під час спільного рад.-амер. польоту за програмою ЕПАС. на орбігальних станціях "Салют". 19.VIII 1979 рад. космонавти В. П. Ляхов і В. В. Рюмін успішно завершили найдовший в історії 175-добовий політ у космічному просторі. У ході цього польоту вперше на орбіті екіпаж змонтував космічний радіотелескоп КРТ-10, за допомогою якого проведено широкі астро-фіз. і геофіз. дослідження. Уперше в практиці космічних польотів була введена в дію і широко використовувалася система двостороннього телевізійного зв'язку. Одержано нові важливі відомості про вплив факторів космічного польоту на організм людини, які доводять можливість тривалої активної діяльності в умовах невагомості. Дослідження, що їх проводили на борту пілотованих космічних комплексів "Союз" — "Салют" за програмою "Інтеркосмоо міжнар. екіпажі (О. О. Губарєв і В. Ремек, П. І. Климук і М. Гермашєвський, В. Ф. Биковський і 3. Йєн, В. М. Кубасов і Б. Фаркаш, В. В. Горбатко і Фам Туан, Ю. В. Романенко і А. Тамайо Мендес), забезпечують країни соціалістич. співдружності інформацією про природні ресурси, метеорологічними та ін. даними. Розвивається міжнар. співробітництво в галузі дослідження й використання космічного простору. За допомогою рад. ракет-носіїв було запущено перший чехослов. штучний супутник Землі "Магіон", індійські "Аріабата" і "Бхаскара" та франц. МАС-1, МАС-2 і "Скіф-3". Засоби космічної навігації дають змогу з високою точністю визначати місцезнаходження кораблів і літаків; засоби космічної метеорології (див. "Метеор 2") підвищують надійність прогнозів погоди. Вигоди від практичних застосувань К. перевершують усі витрати на її розвиток. К допомагає у розв'язуванні ряду проблем збереження навколишнього середовища на Землі для розвитку людства, зміни клімату в міру розвитку вироби, і пов'язаних з ним перетворень у природі, сприяє ліквідації небезпеки нагромадження шкідливих пром. і радіоактивних відходів. До проблем, що стоять перед К., належать: зниження транспортних витрат, зокрема застосуванням космічних систем багаторазового використання,створенням апаратури для дистанційного вивчення природних ресурсів, астрофіз. спостережень та ін. Сучасна К. є важливою частиною наук.-тех. і соціального прогресу. Див. також Життєзабезпечення в космічному польоті, Космічна психологія, Космічне право. Космічна медицина. Космонавт. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448—449.

Літ.: Циолковский К. Э. Собрание сочинений, т. 1 — 4. М., 1951 — 64: Эльясберг П. Е. Введение в теорию полета искусственных спутников Земли. М., 1965; Левантовский В. И. Механика космического полета в элементарном изложении. М., 1974: Бурдаков В. П., Данилов Ю. И. Внешние ресурсы и космонавтика. М., 1976; Космические исследования земных ресурсов. М., 1976; Достижения советской космонавтики. М., 1979: Див. також літ. до статей Космічна навігація, Космічний корабель. В. П. Мішин.

Космонавтика - leksika.com.ua

Космонавтика - leksika.com.ua