Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОРОЛЬ
   

КОРОЛЬ

(від давньогерм. Karl— ім'я імператора Карла Великого) — монарх, правитель королівства як форми д-ви. Юрид. статус і політ, значення К. як глави д-ви залежить від прийнятої в країні форми держ. правління. В абс. монархіях (див. Абсолютизм) К. займає ключові позиції у системі вищих держ. органів влади, має політ.-правове верховенство. В конст. монархіях К. є номінальним главою д-ви, наділений виключно важливими повноваженнями, але на практиці вони здійснюються ін. держ. органами від його імені (видання законів, винесення суд. постанов тощо). Статус К. визначений у конституціях, ін. законод. актах. К. має ряд прав і обов'язків, зумовлених держ. правом. Корол. влада успадковується у визначеному законом порядку, є непохідною від будь-якої ін. влади, органу чи виборців. К. володіє виключними правами та привілеями: правами на титул, держ. регалії (трон, корона, мантія, скіпетр), недоторканність, особливе утримання. Історично титул К. мали монархи багатьох країн Європи (Італії, Франції та ін.).

В Україні титул К. мав Данило Романович Галицький.

К. уособлював законод., викон., військ, і судову владу вищої інстанції, був верх, власником землі, здебільшого мав зверхність над церквою. Поступово у більшості держав були прийняті конституції, які обмежували владу К. або взагалі її ліквідували. Нині титул К. мають монархи Бельгії, Великобританії, Данії, Іспанії, Нідерландів, Саудівської Аравії тощо.

Літ.: Алексеев А. С. K вопросу о юрид. природе власти монарха в конст. гос-ве. Ярославль, 1910; Шаповал В. М. Вищі органи сучасної д-ви: порівн. аналіз. K., 1995; Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь. К., 1996; Арановский К. В. Гос. право зарубеж. стран. М., 1998.

П. В. Макаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази