Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ
   

ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ

— психопатол. стан людини, коли вона під час вчинення злочину, через наявний у неї псих, розлад, не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та/або керувати ними (ст. 20 КК України). Така особа визнається судом обмежено осудною і підлягає крим. відповідальності.

Відповідно до закону О. о. характеризується двома критеріями — медичним (біологічним) та юридичним (психологічним), сукупність яких і дає підстави для визнання особи О. о. Мед. критерій вказує на наявність у винного псих, розладу. Це можуть бути психопатії різних ступенів, дебільність тощо. Юрид. критерій О. о. складається з двох ознак — інтелектуальної (нездатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії чи бездіяльність) та/або вольової (нездатність особи повною мірою керувати ними). Наявність такого псих, стану, як О. о., безумовно, значно послаблює здатність особи до розуміння характеру вчинюваного нею діяння і контролю за своєю поведінкою.

Особа визнається судом обмежено осудною з урахуванням висновку експертизи судово-психіатричної. Стан О. о. враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Положення ст. 20 КК щодо можливості застосування примус, заходів мед. характеру до особи, яка визнана судом обмежено осудною, не поширюється на випадки, коли винний вчинив злочин у стані осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання у нього стався псих, розлад і він фактично набув ознак, що характерні для О. о. Такі суспільно небезпечені захворювання, як алкоголізм і наркоманія, теж здатні спричинити стан О. о., але в цьому разі суд не може визнати особу обмежено осудною. Цей висновок випливає з положень ст. 96, яка передбачає можливість застосування, незалежно від призначеного покарання, примусового лікування до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я ін. осіб. Йдеться саме про алкоголіків і наркоманів, а також хворих на туберкульоз, сифіліс, гонорею тощо. На відміну від них до обмежено осудних і неосудних застосовуються примус, заходи мед. характеру, а не примус, лікування, що вказує на різний прав, статус цих осіб. Відповідно до закону алкоголік чи наркоман за певних умов може бути визнаний судом неосудним (якщо, напр., наркологічно хворий у стані абстиненції не здатний керувати своїм супіль-но небезпеч. діянням), але при цьому за будь-яких умов відсутні прав, підстави для визнання таких осіб обмежено осудними. Концепція О. о., маючи тривалу історію, довгий час не знаходила широкої підтримки серед рад. юристів і медиків, хоча окр. вчені й були її прихильниками. КК УРСР 1960 (як і зак-во кол. СРСР у цілому) не містив положень про О. о. Інститут 0. о. знайшов своє втілення у крим. зак-ві деяких зарубіж. країн. Зокрема, ст. 22 КК РФ, хоча й не використовує поняття О. о., по суті, вирішує (аналогічно зак-ву України) питання про крим. відповідальність осіб з псих, розладом, який не виключає осудності винного.

Літ.: Семенов С. Ф. К вопросу об ограниченной (уменьшенной) вменяемости. «Журнал невропатологии и психиатрии», 1966, № 8; Михеев Р. И. Уголов. ответственность лиц с психофизиол. особенностями и психогенет. аномалиями (спорные вопросы прав, теории и трудности практ. деятельности органов правоприменения). Хабаровск, 1989; Первомайский В. Б., Илейко В. Р. Ограниченная вменяемость и перспективы исследования проблемы. «Актуальные вопросы психиатр, практики», 1993, в. 7; Музика А. А. Ще раз про обмежену осудність. «Право України», 1998, № 4.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази