Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАКСИМЕЙКО
   

МАКСИМЕЙКО

Микола Олексійович [5 (17). VI 1870, с. Волошнівка, тепер Роменського р-ну Сум. обл. — 14.IV 1941, Харків) — укр. правознавець, доктор історії права з 1914, професор з 1902, чл.-кор. ВУАН/АН УРСР з 1925. Закін. 1892 юрид. ф-т Київ, ун-ту. Був залишений в ун-ті стипендіатом для підготовки до професорського звання на каф. історії руського права, але невдовзі переїхав до Харкова. З 1897 — у Харків, ун-ті: приват-доцент каф. історії руського права, в. о. екстраординарного професора (з 1902), професор, зав. каф. історії руського права юрид. ф-ту. У 1903-04 був у науковому відрядженні за кордоном, працював над докт. дисертацією. Входив до Харків, істор.-філол. т-ва (з 1897). Після Жовт. революції 1917 продовжував наук, і пед. діяльність у Харків, ун-ті до ліквідації юрид. ф-ту (1920). В 1920—26 — професор харківських Ін-ту нар. г-ва та Ін-ту геодезії і землеустрою. У 1926—34 керував секцією історії укр. права НДІ укр. культури, 1925-34 - чл. Комісії для

МАКСИМЕЙКО М.О. - leksika.com.ua

виучування історії західнорус. та укр. права ВУАН/АН УРСР. У 1940-41 - ст. наук, співробітник Ін-ту історії України АН УРСР, викладач істор. ф-ту Харків, ун-ту. Предметом наук, інтересів М. були історія сусп.-політ. устрою і права України, Росії, Білорусі, Литви 9—16 ст., зв'язки лит.-руського права з правом Київ. Русі, «Руська Правда» і Литовські статути. М. дійшов висновку, що карне право Лит. статуту склалося під впливом руського, польс. і нім. звичаєвого права за переважаючої ролі руського права. Наук, дослідження «Руської Правди» М. розпочав перед Першою світ, війною і продовжив у рад. період, зосередивши увагу на аналізі структури, авторства, осн. правових інститутів «Руської Правди». Наголошуючи на наявності в «Руській Правді» системи, виділив у цій пам'ятці давньорус. права 5 частин: рухомі речі як об'єкт злочин, дій; рухомі речі як об'єкт цив. відносин; поняття нерухомого майна; сім'я; правові відносини між власниками і рабами та ін. особами. Порівнявши системи «Руської Правди» і Литовського статуту, М. дійшов висновку, що укладачі обох пам'яток користувалися однаковими зразками класифікації правового матеріалу, які були властиві для часів їх укладання, але які не збігалися з вимогами сучасної для М. системи складання кодексів. М. висунув ідею про те, що укладачем «Руської Правди» була одна особа, а не кілька осіб, як твердили деякі дорев. історики та юристи. Досліджуючи інтерполяції у тексті розширеної ред. «Руської Правди», М. встановив, що з усіх списків цієї пам'ятки т. з. Синодальний список найближчий до її первіс. тексту. Осн. праці: «Джерела кримінальних законів Литовського статуту» (1894), «"Руська Правда" і литовсько-руське право» (1904), «До питання про захист володіння в середньовічній Європі» (1907), «Лекції з історії руського права» (1910), «Спроба критичного дослідження "Руської Правди"» (1914), «Система "Руської Правди" в її поширеній редакції» (1926).

Літ:. Максимейко Н. А. Автобиогр. сведения. В кн.: Юрид. ф-т Харьков, ун-та за первые сто лет его существования (1805-1905). X., 1908; Скакун О. Ф. М. О. Максимейко як історик права. «Проблеми правознавства», в. 21. К, 1972.

О. Ф. Скакун.