Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТИТУЦІЯ УНР
   

КОНСТИТУЦІЯ УНР

- осн. закон Української Народної Республіки. Затверджена в ост. день існування Української Центрсьіьної Ради (29. IV 1918) у формі Статуту про державний усфій, права і вольності УНР. Складається з 83 статей і 8 розділів.

К. УНР нагатошувала, що вся влада в УНР «походить .ід народу» (ст. 22), а її верх, органом мали стати Всенародні збори, обрані рівним, прямим, таємним і пропорційним голосуванням на З роки з розрахунку 1 депутат від 100 тис. гр-н. Особа депутата проголошувалася недоторканною. Результати виборів мав перевіряти Ген. суд. Проте свої висновки він тільки передавав би до Всенар. зборів. Лише їм надавалося право визнання мандатів недійсними, скасування результатів виборів і визначення місця та часу проведення нових виборів. Передбачався і достроковий розпуск Всенар. зборів за письм. вимогою 3 млн. виборців, дійсність підписів яких встановлювалася судами. Постанову про нові вибори приймали Збори; проведення їх у 3-місячний строк покладалося на викон. владу.

Всенар. збори обирали Голову та його товаришів у кількості, встановленій самими Зборами. Один з них ставав заст. Голови. Сесії Всенар. зборів передбачалося проводити не рідше, як двічі на рік, а перерва між ними не повинна була перевищувати 3 місяців. За вимогою 1/5 депутатів мали скликатися позачергові сесії у міс. термін. Збори вважалися повноважними в разі присутності понад 1/2 депутатів, а питання вирішеними — за підтримки їх звичайною більшістю голосів від кількості присутніх. Внесення змін до конституції вимагало кваліфікованої більшості у 3/5 голосів присутніх. Будь-яка зміна до конституції набувала чинності після ухвали її новим складом Всенар. зборів простою більшістю голосів. Відокремлення ж територій, проголошення війни та віддання під слідство і до суду міністрів мало вирішуватися 2/3 голосів присутніх.

Право законод. ініціативи і внесення законопроектів конституція надавала Президії Зборів при погодженні їх з Радою старшин Зборів, окр. фракціям, групам депутатів кількістю не менше ЗО осіб, Раді нар. міністрів, органам самоврядування, що об'єднували 100 тис. і більше виборців, і таким же за кількістю групам гр-н, підписи яких підтверджувалися судами. Проекти повинні були обговорюватися відповід. комісією, доводитися до відома уряду і розглядатися Зборами після доповіді комісії. Якщо законопроекти відхилялися, то вони могли бути внесені на наст, сесію. Прийняті закони й постанови мали друкуватися у вигляді витягів з протоколів засідань Зборів за підписом Голови або його товариша та одного із секретарів Зборів і набувати чинності після доведення їх до місц. установ. Заборонялося без ухвали Зборів встановлення будь-яких податків, позик, обмежень держ. майна, правил обов'язкової військової або міліцейської служби, опублікування від імені УНР політ, і екон. трактатів, визначення одиниць мір та ваг, а також монет України. Найвищою викон. владою УНР конституція проголошувала Раду нар. міністрів, що мала вести справи, які стосувалися всієї України, координувати та контролювати діяльність місц. установ, не втручаючись при цьому в їхню компетенцію. Уряд отримував свої повноваження від Зборів і звітував лише перед ними. Формування Ради нар. міністрів покладалося на Голову Зборів за погодженням з Радою старшин. Збори могли висловити недовір'я Раді нар. міністрів у цілому та окр. членам уряду. У такому випадку останні мали скласти свої повноваження, а через добу Збори вже могли приступити до їх заміщення. Членам уряду надавалося право брати участь у дебатах на сесіях з дорадчим голосом. Депутати, що входили до складу уряду, мандат свій зберігали, проте позбавлялися права вирішального голосу на сесіях Зборів.

Судова влада у рамках цив., карного і адм. зак-ва повинна була здійснюватись іменем УНР виключно суд. установами, рішення яких не могли змінювати ні законодавча, ні адм. органи влади. Розгляд справ мав бути прилюдним і усним.

К. УНР утверджувала принцип верховенства парламенту, тобто парлам. республіку, проте не розкривала питань власності, кордонів, мови, держ. символіки тощо.

Літ.: Устрій Укр. Д-ви. Конституції УНР. Л., 1920; Шелухін С. Істор.-правничі підстави укр. державності. Вінніпег, 1929; Яковлів А. Основи Конституції УНР. Париж, 1935; Конституція Укр. Нар. Республіки. В кн.: Конст. акти України 1917-1920. К., 1992; Мироненко О. М. Проблеми нац. державотворення в Конституції УНР. В кн.: Істор.-політ, уроки укр. державності. К.—Д., 1998.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази