Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow гор-гуц arrow ГУЖОВА ПОВИННІСТЬ
   

ГУЖОВА ПОВИННІСТЬ

гужовий відбуток — форма обов'язкової участі населення у перевезенні держ. вантажів із залученням робочої худоби та перевізних засобів окр. гр-н (гужем називалася петля, що кріпилася до голоблі воза; при запряганні худоби в неї вставлявся кінець дуги; звідси і назва повинності — гужова). Г. п. існувала в СРСР, у т. ч. на тер. України, від лист. 1919 разом з трудовою повинністю (вживалося навіть спільне словоскорочення: трудгужповинність). Була запроваджена постановою «Про натуральну трудову та гужову повинність» Ради оборони РРФСР (прийнятою на підставі декрету Рад-наркому РРФСР від 19.ХІ 1919), що діяла і в Україні.

До Г. п. залучалися усі гр-ни, які володіли кіньми, ін. упряжною худобою та перевізними засобами. Повинність охоплювала передусім роботи, пов'язані з підвезенням паливних, прод. та ін. вантажів до міст, залізниць, пристаней, портів та ін. прийм. пунктів. Ці роботи оплачувались населенню за ставками, затв. губвиконкомами. Трудова ж повинність (до неї залучалися чоловіки від 35 до 50 років та жінки від 18 до 40 років) передбачала участь населення у заготівлях, ванта жно-розвантажних роботах тощо. Виконання труд, повинності оплачувалось за тарифом профспілок. У період польових робіт встановлювалися спец, умови та розміри залучення селян до трудгужвідбутку (постанова «Про порядок залучення селянства до труд- і гужповинності у період польових робіт» РНК УСРР від 10.УІ 1921). Декретом РНК «Про проведення періодичних трудгужових повинностей на основі трудгужового податку» (16.XIІ 1921; набув чинності з 1.1 1922) замість трудгужповин-ності було встановлено трудгужовий податок. Розміри та норми його чітко визначалися у межах кожної категорії робіт — заготівля палива, вивезення палива, продовольства, адм. потреби тощо, залежно від місц. госп. умов. Оподаткуванню підлягало працездатне населення (чоловіки від 18 до 50 років, жінки від 18 до 40) та належна йому роб. худоба з гуж. транспортом та інвентарем. Не-землероб. категорії населення обкладалися трудгужовим податком на підставі окр.

інструкції. Його розмір на всій тер. УСРР становив 8 трудоднів на рік. Робота, що виконувалась у порядку трудгужподатку, не оплачувалася (за винятком місцевостей, що постраждали від недороду, де оплата здійснювалася на основі окр. постанов місцевих губ. екон. нарад). Гр-ни, що ухилялися від виконання трудгужподатку чи сприяли такому ухиленню, підлягали адм. або суд. відповідал ьності.

Тоді ж Раднарком прийняв і постанову «Про заміну одних видів податків іншими», якою не допускалося замінювати встановлені продовольчі, фуражні, сировинні, а також грошові податки трудгужовими. Декретом ВУЦВК «Про єдиний сільськогосподарський податок» (19.У 1923) трудгужовий податок разом із прод., подвірно-грош., загальногромадянським (стосовно сільського населення) і деякими місц. податками та зборами були об'єднані у єдиний сільськогосп. податок.

Н. В. Воротіна.

 

Схожі за змістом слова та фрази