Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОМИЛУВАННЯ
   

ПОМИЛУВАННЯ

— прав, акт найвищого органу держ. влади (глави держави), за яким конкр. особа звільняється від відбування покарання або це покарання пом'якшується. Як і амністія, П. є виявом гуманності з боку д-ви до засуджених.

В Україні П. здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції у формі: заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на строк не менше 25 років (ч. 2 ст. 87 КК України); повного або часткового звільнення від покарання (як основного, так і додаткового); заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням. Право на клопотання про П. має особа, яка: а) засуджена судом України і відбуває покарання в Україні; б) засуджена судом іноз. д-ви і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування П.; в) засуджена в Україні й передана для відбування покарання іноз. д-ві, якщо відповідна установа цієї д-ви погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про П. Клопотання про П. можуть подавати також захисник, батьки, дружина (чоловік), законний представник засудженого, громад, орг-ція тощо. Клопотання подається після набуття вироком законної сили.

Питання, пов'язані із застосуванням П., регламентуються Положенням про порядок здійснення помилування, затвердженим Президентом України 12.IV 2000 (зі змінами від 20.Х 2001). Клопотання про П. подається до Адміністрації Президента України. Підготовку мат-лів для його розгляду здійснює безпосередньо управління з питань помилування Адміністрації Президента України і подає їх до Комісії при Президентові в питаннях помилування для поперед, розгляду і внесення пропозиції главі д-ви щодо можливості застосування П.

Мат-лами, що мають значення для розгляду питання про застосування П., є: копії вироку, ухвали та постанови судів, докладна характеристика роботи і поведінки засудженого із зазначенням думки кер. установи виконання покарань або ін. органу, який відає виконанням вироку, і, як правило, — думки спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті клопотання, громад, орг-цій і трудових колективів, а в необхід. випадках — також думки місц. органу викон. влади та органу місц. самоврядування тощо. Управління з питань П. має право витребувати від суду, прокуратури, органів юстиції, внутр. справ, установ, у яких відбувають покарання засуджені, місц. органів викон. влади та органів місц. самоврядування мат-ли, необхідні для розгляду клопотань про П., їх думку про доцільність застосування П., а також доручати їм проведення перевірок з окр. питань. Під час розгляду клопотання про П. Комісія при Президентові України в питаннях П. враховує: характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, його поведінку, ставлення до праці, участь у громад, житті в місцях відбування покарання, строк відбутого покарання, ін. обставини, відображені у наданих док-тах.

Про П. засудженого Президент України видає указ. Якщо Комісія не знайшла підстав для П., управління з питань помилування інформує про це Президента.

Відхилення клопотань про П. не позбавляє засуджених права знову звертатися з проханням помилувати їх. У разі відхилення клопотання повторне клопотання про П. особи, засудженої за особливо тяжкий злочин, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд, як правило, не раніше ніж через рік, а особи, засудженої за ін. злочин, — не раніше як через 6 місяців від часу відхилення поперед, клопотання. Якщо особу засуджено до довіч. позбавлення волі, то клопотання про П. може бути подано після відбуття нею не менш як 20 років призначеного покарання.

У виняткових випадках, коли засуджений не перебуває під вартою, виконання вироку щодо нього може бути відстрочено до розгляду клопотання про П.

Не підлягають П., як правило, особи, котрих раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за вчинення умисних злочинів, а також особи, до яких раніше застосовувалися амністія, П., умовно-дострокове звільнення від відбування покарання чи заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо вони до погашення або зняття судимості знову вчинили умисний злочин. Не застосовується П. також до засуджених, які не стали на шлях виправлення, відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, щодо засуджених за особливо тяжкі злочини. Такі мат-ли можуть бути внесені на розгляд Комісії лише за наявності надзв. обставин. Про клопотання, що не підлягають задоволенню, управління з питань П. доповідає Комісії і про результати їх розгляду повідомляє заявникам.

Оскільки чинним зак-вом юрид. оцінка кримінально караних діянь віднесена до виключної компетенції органів досуд. розслідування, прокуратури, суду, акт про П. не зачіпає законності засудження і тому не тягне за собою певних правових наслідків — поновлення на роботі, зарахування часу відбування покарання до трудового стажу тощо. П. не стосується питання про визнання особи неправильно засудженою. Така особа й надалі визнається винною у вчиненні злочину і тому за наявності закон, підстав зберігає право вимагати своєї реабілітації.

Закон розглядає П. як один з видів позасуд. звільнення засудженого від відбування покарання, а також пом'якшення призначеного йому покарання (ст. 85 КК України). Як і амністія, акт П. не скасовує і не змінює норми крим. зак-ва.

Акти про П. завжди персоніфіковані, тобто щоразу приймаються стосовно конкр. особи чи групи поіменно зазначених в акті осіб, тоді як акт про амністію має нормат. характер і поширюється на індивідуально невизначене коло осіб, які відповідають умовам амністії. У цьому полягає основна відмінність між П. і амністією.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази