Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow П-пен arrow ПАН
   

ПАН

— 1) У феодальних Великому князівстві Литовському, Польщі, Угорщині та Чехії — представник привілейованої вищої аристократії (шляхти), т. з. панського стану — панства. У Великому князівстві Литовському з цього стану утворився (15—16 ст.) колег, орган при вел. князі — Пани-рада. А сам вел. князь литовський мав монарший титул — «Пан Господар». У феод. Польщі П. — це землевласник-шляхтич, магнат. Залежно від держ. посад, які тони займали, й знатності роду П. поділялися на ясновельможних, вельможних, старших, мостивих, а також панят.

На укр. землях (до 1917) П. називали багатих людей, здебільшого поміщиків-землевласників і тих, хто належав до забезпечених верств міського населення, інтелігенції. Було також формою звертання. Вживається і в наш час, зокрема як ввічлива форма звернення до офіційних осіб.

2) У грец. міфології П. — бог лісів і отар, покровитель мисливства і рибальства, пізніше (з 2 ст. до н. е.) — покровитель усієї природи. Культ П. виник в Аркадії, у 5 ст. до н. е. поширився в ін. місцевостях Давньої Греції. Зображувався напівлюдиною-напівцапом. Коли хтось порушував його відпочинок, П. гнівався і наганяв на людей жах (звідси — паніка, панічний страх). У римській міфології ототожнювався з Фавном.

3) У складних словах — префікс (від грец. — все), що означає «все», «всеохоплюючий» (напр., панамериканізм, панєвропеїзм, панславізм, пантюркізм).

Ю. Я. Касяненко, С. В. Глухова.