Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАЛИНОВСЬКИЙ
   

МАЛИНОВСЬКИЙ

Оникій (Йоаникій) Олексійович [4(16).ХІ 1868, м. Острог, тепер Рівненської обл. — 12.I 1932, Київ] — укр. правознавець, історик, громад, діяч, професор з 1899, доктор держ. права з 1912, академік ВУАН з 1925. Закін. 1892 юрид. ф-т Київ, ун-ту. Працював (з 1892) викладачем зак-ва у Київ, кадет, корпусі, був приват, учителем. З 1895 — професорський стипендіат каф. руської історії Київ, ун-ту, в 1899-1911 — професор Томського ун-ту. Виступав за демократизацію вищої школи. У Томську був одним з лідерів сибір. кадетів і редактором місц. газ. «Сибирская жизнь». 1911 звільнений з ун-ту і притягнений до крим. відповідальності за публікацію книги проти смертної кари і каральної політики самодержавства. Від ув'язнення М. врятувала заг. амністія у зв'язку з 300-лїгтям дому Романових. 1913 одержав професорську кафедру у Варшав. ун-ті. Під час Першої світ, війни разом з Варшав. ун-том евакуювався до Ростова-на-Дону (1915), де вуз було перейменовано (1917) на Донський. Після Лют . революції 1917 і під час білогв. режиму на Півдні Росії М., не полишаючи викладац, роботи, займав офіц. посади: голова Ростов, міського комісаріату, гласний думи і голова культур.-просвітньої комісії міської управи, член ради при нач. управління нар. освіти Особливої наради при головнокомандувачі збройних сил Півдня Росії (денікінському цив. уряді влітку 1919). З червня 1920 по квітень 1925 відбував покарання за вироком рад. суду. В період ув'язнення залучався до роботи за фахом до Ін-ту рад. права Нарком'юсту РСФРР (1921-22). [У справі 1920 реабілітований лише 1993]. 1925 обраний академіком ВУАН по каф. звичаєвого права і з 1926 постійно жив у Києві. В Академії очолював Комісію для виучування звичаєвого права, секцію крим. права у Комісії для виучування рад. права, Правниче т-во. Активний співробітник Комісії для виучування історії західноруського та українського права, Археогр. комісії та ін. академ. установ. Очолюючи Комісію для виучування звичаєвого права, М. висунув ориг. концепцію «революційного радянського звичаєвого права», яку найповніше виклав у однойм. праці (1928). За наук, поглядами М. належав до західноруського права школи, представники якої виступали опонентами лит. і польс. історіографії, шукаючи в держ.-правових інститутах Великого князівства Литовського (Зх. Русі) спорідненість не з польс.-литовським, а з руським (східноруським) правом, і започаткували вивчення витоків власне укр. права. Осн. праці: «Вчення про злочин за Литовським Статутом» (1894), «Рада Великого князівства Литовського у зв'язку з боярською думою Давньої Русі» (1904—12; цю працю М. поетапно захистив як магіст. дис. у Київ, ун-ті 1904 і як докторську — в Харків, ун-ті 1912; за неї 1914 відзначений премією Рос. АН), «Кривава помста і смертні кари» (1908— 09), «Російські письменники-художники про смертну кару» (1910), «Кара і засоби соціального захисту» (1926), «Радянські поправчо-трудові установи порівнюючи з буржуазними тюрмами» (1928), «Стародавній державний лад східних слов'ян і його пізніші зміни» (1929). Автор розвідок про сусп.-політ. і правові погляди М. В. Гоголя, О. С. Пушкіна, О. М. Радищева, А. П. Чехова та ін.

Малиновський О.О. - leksika.com.ua

Літ.: Усенко І. Б., Циганкова Е. Г. У пошуках істор. коренів сучасності: До 125-річчя від дня народження О. О. Малиновського. «Вісник АН України», 1993, № 9.

І. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази