Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АКТ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА
   

АКТ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА

- документ, що приймається уповноваженим компетентним органом д-ви після розгляду юрид. справи. Є юрид. дією, в результаті якої конкр. факти (життєві обставини) підводяться під відповідну норму права. У процесі прийняття А. з. п. суд чи ін. правозастосовний орган у межах наданих д-вою повноважень поширює заг. правило, що міститься у правовому приписі, на конкр. життєвий випадок. А. з. п. має подвійну правову функцію: 1) юрид. констатація та визнання певних фактів, їх правомірного чи неправомірного характеру; визнання певного права за конкр. суб'єктом чи покладення юрид. обов'язку; констатація факту правопорушення; 2) визначення виду юрид. відповідальності та конкретизація покарання. А. з. п. характеризується особливими ознаками, що відрізняють його від нор-мат.-правових та інтерпретац. актів.

Цей акт: а) має державно-владний характер, тобто обов'язковий для суб'єктів конкр. правовідносин; б) приймається правозаст. органами д-ви в межах їх повноважень, не може бути результатом делегування повноважень чи санкціонування; в) є формально визначеним, тобто документом з нормативно встановленими атрибутами та формою; г) має індивід, характер, його дія розрахована на конкретизацію правового регулювання щодо певного життєвого випадку; д) вичерпується одноразовою реалізацією; е) не має зворотної дії, тобто не поширюється на відносини, які виникають після його прийняття; є) може бути оскаржений чи опротестований у суд. порядку чи до вищого в порядку підлеглості органу; ж) спричинює виникнення, зміну чи припинення юрид. прав та обов'язків суб'єктів права; з) має юрид. силу, тобто породжує юрид. наслідки. Різноманітність правозаст. актів дає можливість класифікувати їх за певними об'єднуючими критеріями. Зокрема: за соціальним призначенням — регулятивні А. з. п., що конкретизують права та обов'язки суб'єктів правовідносин, та охоронні, які визначають певний вид юрид. відповідальності; за характером приписів — уповноважуючі А. з. п., що надають можливість реалізувати певне суб'єктивне право; зобов'язуючі, які конкретизують юрид. обов'язок та покладають на суб'єктів необхідність його здійснення; заборонні, що конкретизують юрид. заборону, запобігаючи протиправній поведінці; за суб'єктами — акти ВР; акти глави д-ви; акти КМ; акти міністерств, відомств і держ. к-тів; акти суд. органів; акти прокуратури; акти право-охор. органів тощо; за формою вираження — постанови, укази, розпорядження, рішення, накази, ухвали, протести, подання, вироки, висновки; за галузевою належністю: адм.-правові, цив.-правові, крим.-правові; акти труд., зем., екол., фін. та ін. галузей права. Кожний правозаст. акт повинен відповідати встановленим вимогам як змістом, так і формою. У ньому має бути вказано: ким і коли видано акт, його назва, суть вирішуваного питання. Акт підписується відп. особою і скріплюється печаткою. Тільки такий акт має юрид. силу і породжує передбачені ним наслідки. С. В. Бобровник.

 

Схожі за змістом слова та фрази