Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ УНР
   

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ УНР

— поділ тер. Української Народної Республіки на певні частини (адм. одиниці). Ця проблема була досить актуальною для нац.-культур, самовизначення України. Один з варіантів її розв'язання запропонувала Центр. Рада 6.Ш 1918. Він полягав у скасуванні поділу України на губернії і повіти та введенні поділу на землі. Це — Підляшшя з центром у Брест-Литовському (частина колишніх Холмщини, Гродн. та Волин. губерній — на стику сучас. кордонів України, Білорусії та Польщі); Волинь з центром у Луцьку (кол. Володимиро-Волинський, Ковельський, Луцький повіти та частина Лубенського пов. Волин. губ. — тепер Волинська обл. та крайній Пд. Рівненської); Погорина з центром у Рівному (кол. Рівненський, Острозький, Ізяславський, Кременецький повіти й частина Лубенського і Старокостян-тинівського повітів Волин. губ. — тепер пд. частина сучас. Рівненської та пн. частини Хмельн. і Терноп. обл.); Болохівська земля з центром у Житомирі (кол. Житомирський, Новоград-Волинський повіти Волинської губ., частина Бердичівського пов. Київської та Літинського і Вінницького повітів Поділ, губернії — Пд. сучас. Житом, обл. і Пн. Вінницької); Деревська земля з центром в Іскорості (кол. Радомишльський пов. і частина Київського пов. Київської губ., Овруцький пов. Волинської губ. і Мозирсь-кий пов. Мінської — пн.-сх. частина сучас. Житом, обл. і Пд. Гомел. обл. Білорусі); Дреговицька земля з центром у Мозирі (кол. Гомельський пов. Могильовської губ. і Речицький та частина Мозирського повітів Мінської - тепер Гомел. обл. Білорусі); Київ з околицею у 20—30 верст (тепер у межах Клєво-Святошин. району Київ, обл.); По-росся з центром у Білій Церкві (кол. Васильківський, Сквирський, Таращанський, частина Київського і Бердичівського повітів Київ. губ. — Пд. сучас. Київської обл. і невеличка пд.-сх. частина Житомирської); Побужжя з центром в Умані (кол. Уманський і частина Липовецького пов. Київської губ., Гайсинський і частина Балтського повітів Подільської та частина Єлизаветградського повіту Херсон, губ. — на стику сучасних Вінн., Черкас, Кіровогр., Микол, та Одес. областей у центрі України); Черкащина з центром у Черкасах (кол. Канівський, Черкаський, Чигиринський повіти і частина Звенигородського пов. Київ. губ. — тепер центральна частина Черкас, обл.); Поділля з центром у Кам'янці-Подільському (кол. Кременецький, Проскурівський, Уманський, Лети-чівський повіти, частина Могилівського пов. Подільської губ. і Старокостянтинівського пов. Волинської — Пд. сучас. Хмельницької області і Пд. Зх. Вінницької); Брацлав-щина з центром у Вінниці (колишній Брац-лавський пов., частина Вінницького, Літинського, Могилівського, Ямпільського повітів Подільської губ. і Липовецького повіту Київської — центр, частина сучасної Вінн. обл.); Подністров'я з центром у Могилеві-Подільському (кол. Ольгопільський і частина Балтського та Ямпільського повітів Подільської губ. і Тираспольський та частина Ананьївського повітів Херсонської — тепер Пд. Вінницької обл. і Пн. Одеської та Лівобережжя Молдови); Помор'я з центром у Миколаєві (частини кол. Одеського, Ананьївського, Єлизаветградського та Херсонського повітів Херсон, губ. — сучасна Микол, обл.); Одеса з околицею (від міста до Дністровського лиману на Зх. і від лінії Березівка—Роздільна на Пн. — до Чорного м. на Пд.); Низ із центром у Єлизаветграді (частини кол. Єлизаветградського, Олександрів-ського повітів Херсонської губ. та Верхньодніпровського пов. Катеринославської — у межах сучасної Кіровогр. обл., Пн. Сх. Ми-колаївщини та невеличка частина Пн. Зх. Дніпропетровщини); Січ з центром у Катеринославі (кол. Катеринославський пов., частини Верхньодніпровського, Новомосковсь-кого, Олександрівського повітів Катериносл. губ. та Херсонського пов. Херсонської — тепер Пд. Зх. Дніпропетровської обл. та Пн. Зх. Запорізької); Запоріжжя з центром у Бердянську (кол. Мелітопольський і Бердянський повіти Таврійської губ. — тепер Пд. Запоріз. обл.); Нове Запоріжжя з центром у Херсоні (частині кол. Херсонського і Дніпровського повітів Херсон, губ. — сучасна Херсонська обл. і Пд. Сх. Миколаївської); Азовська земля з центром у Маріуполі (кол. Маріупольський, Павлоградський, Оле-ксандрівський повіти Катериносл. губ. — Пд. сучас. Донецької, Пн. Запорізької та Сх. Дніпропетровської); Сіверщина з центром у Стародубі (кол. Суразький, Мглинський, Новозибківський, Стародубський, Новго-род-Сіверський повіти Черніг. губ. — Пн. сучасної Черніг. обл. і Пд. сучас. Брянської обл. РФ); Чернігівщина з центром у Чернігові (кол. Чернігівський, Городнянський, Остерський, Сосницький, частини Козе-лецького, Ніжинського і Борзнянського повітів Черніг. губ. — тепер Зх. Чернігівської обл. і частина лівобережжя Київської); Переяславщина з центром у Прилуках (кол. Переяславський, Прилуцький, Пирятинсь-кий повіти та пн. волості Золотоніського пов. Полтавської, частини Козелецького, Золотоніського, Ніжинського, Борзнянського повітів Чернігівської губернії — тепер у межах стику Черніг., Київ., Черкас, і Полт. областей); Посейм'я з центром у Конотопі (кол. Кролевецький, Глухівський, Конотопський повіти Чернігівської губ. та Путивльський і частина Рильського повітів Курської — тепер Пн. Сумської обл. і невеличка частина Кур. обл. РФ); Самара з центром у Кременчуці (кол. Кременчуцький, Кобеляцький, частини Золотоніського, Козельського повітів Полтавської губ. і Новомосковськом) пов. Катеринославської — Пд. Зх. сучасної Полт. обл., Пн. Дніпропетровської і Сх. Черкаської); Посулля з центром у Ромнах (кол. Роменський, Гадяцький, Лох-вицький повіти, частина Лубенського і Миргородського повітів Полт. губ. — Пн. сучас. Полтавської обл. та Пд. Зх. Сумської); Полтавщина з центром у Полтаві (кол. Зінь-ківський, Полтавський, Костянтинівський, частини Миргород, і Хорольського повітів Полтавської губ. та Охтирського, Богодухів. і Валківського повітів Харківської — тепер Пн. Схід Полт. обл., Зх. Харківської і крайній Південь Сумської); Слобідщина з центром у Сумах (кол. Суджанський і Грайворонський повіти Курської губ. та Сумський, Лебединський та частини Охтирського і Богодухівського повітів Харківської — у межах Пд. Сх. сучасної Сум. обл., невеликої частини Пн. Зх. Харківської та двох районів Бєлгор. обл. РФ); Харків з околицями (кол. частини Валківського пов. Харківської губ. і Бєлгородського пов. Курської — тепер Пн. Харківської обл. і Пд. Бєлгор. обл. РФ); Донеччина з центром у Слов'янську (кол. Зміївський, Ізюмський, Вовчанський, Куп'янський повіти Харківської губ. та частини Корочанського і Бєлгородського повітів Курської - тепер Сх. Харків, обл. і Пд. Бєлгор. обл. РФ); Подоння з центром в Острогозьку (кол. Бирючин-ський, Острогозький, Богучарський повіти Воронезької та Новооскольський і частина Корочанського пов. Курської та частина Ста-робільського пов. Харківської — тепер зх. частина Бєлгородської і пд. частина Воронезької областей РФ та пн. частина Луг. обл); Половецька земля з центром у Бах-муті (кол. Бахмутський і Слов'яносербський повіти Катеринославської губ. і частина Ста-робільського пов. Харківської - сучасна Луганська обл. та Сх. Донецької). На цьому варіанті поділу Центр. Рада крапки не поставила. Передбачалося, що остаточне розмежування УНР із сусід, д-вами не завершено, кількість земель у майбутньому може змінитися. Кордони між землями мала встановити Рада Нар. Міністрів. їй також доручалося внести пропозиції щодо організації самоврядування, адм., суд. і військ, влади на нових адм. територіях. Однак закон про це розроблявся поспіхом: було визначено лише назви земель та їх орієнтовні межі. Пропозиції щодо того, які волості і повіти повинні ввійти до конкр. адм.-тер. одиниці, мали висловити губ. народні (земські) управи. 29.Ш 1918 відбулася нарада представників заінтересованих міністерств з питання нового А.-т. п. УНР. її учасники звернулися до міністра внутр. справ з пропозицією створити спец, геогр. комісію при уряді, до якої увійшли б географи, економісти, історики, представники міністерств внутр., закорд., військ, і зем. справ, освіти, то ргу та промисловості для підготовки відповідного законопроекту. Проте наміри не були реалізовані. За Директорії УНР адм.-тер. поділ України теж майже не зазнав змін. Ідеться про 9 губерній: Волинську з 12 повітами, Подільську — з 12, Київську — з 12, Херсонську — з 6, Таврійську — з 8, Чернігівську — з 15, Катеринославську — з 8, Харківську —з 11, Полтавську — з 15 повітами. Повіти, у свою чергу, поділялися на волості. Після возз'єднання Наддніпрянщини і Наддністрянщини формально з'явилася нова адм.-тер. одиниця — Західна область УНР (ЗОУНР). Було утв. м-во у справах ЗОУНР, але фактично Сх. Галичина залишалася поза межами УНР. У документах Подільська губ. поділяється на Кам'янецьку та Житомирську, часто серед адм.-тер. одиниць згадується Холмська губ. Рішенням Директорії вносилися зміни до адм. поділу, зокрема 20.1 1919 від Радомишльського пов. було відокремлено 11 волостей і ств. новий — Чорнобильський повіт.

Літ.: Мироненко О.М. Світоч укр. державності: політ. -правовий аналіз діяльності Центр. Ради. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази