Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АБАТСТВО
   

АБАТСТВО

[лат. abbas (abbatis) - абат, від грец. — батько] — володіння катол. монастирів. Виникли у 5—6 ст. у Зх. Європі. Очолювали їх настоятелі-бенедиктинці (абати), а згодом настоятелі ін. катол. чернечих орденів. А. існували і розвивалися за рахунок місц. населення. Багато західно-європ. А. перетворилися на могутні центри реліг. та інтелект, життя, що відіграли помітну роль у сусп.-політ, та екон. житті Середньовіччя (Монтекассіно і Боббіо в Італії; Фульда, Рейхенау в Німеччині; Клюні, Клерво у Франції та ін.). Абати спочатку обиралися монахами і затверджувалися єпископами. У церк. ієрархії вони посідали місце безпосередньо після єпископа. Багато абатів, добиваючись, у пап римських привілеїв, звільнялися від влади єпископа і підпорядковувалися безпосередньо папі. У 8—9 ст. титул абата за наказом світських володарів часто давали мирянам за їхні заслуги. До 10 ст. великі катол. монастирі очолювали світські абати. У Франції абатами називали спочатку лише настоятелів монастирів. З 16 ст. франц. королі, користуючись правом призначати абатів, надавали цю прибуткову посаду, як правило, молодшим нащадкам аристокр. родин. Відтоді всіх молодих людей духовного звання, зокрема тих, хто ще не мав священицького сану, почали називат и абатами. В кін. 18 ст., після Великої французької революції, абати зникли з франц. сусп-ва, цей титул став використовуватися французами як форма ввічливого звертання у листах до молодих людей духовного звання. Франц. слову abbe відповідає італійське abate, яке вживається при звертанні до молодої особи духовного звання, яка ще не отримала сану. З 16 ст. А. як осередки сусп.-політ, та інтелект, життя втрачають своє значення. Однак значна кількість їх існує і досі як центри пропаганди католицизму. П. Л. Яроцький.

 

Схожі за змістом слова та фрази