Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow поп-право об arrow ПРАВО КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТІ
   

ПРАВО КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТІ

- сукупність прав, норм, якими регулюються належність майна колект. власникові, а також порядок користування цим майном. У СРСР близьким до цього права було право колг.-кооп. власності (ст. 10 Конституції СРСР, ст. 10 Конституції УРСР). Законом України «Про власність» (1991, з наст, змінами і доп.) було встановлено, що суб'єктами П. к. в. є трудові колективи держ. підприємств, колективи орендарів, колект. підприємства, кооперативи, акц. т-ва, госп. т-ва та об'єднання, профес. спілки, політ, партії та ін. громад, об'єднання, реліг. та ін. організації, що є особами юридичними. Цим законом також передбачалося, що П. к. в. виникає на підставі: добровільного об'єднання майна гр-н, юрид. осіб для утворення кооперативів, акц. товариств, ін. госп. товариств і об'єднань; передачі держ. підприємств в оренду; викупу труд, колективами держ. майна; перетворення держ. підприємств на акціонерні та ін. т-ва; безоплат. передачі майна держ. підприємства у власність труд, колективу; держ. субсидій; пожертвувань організацій і гр-н; ін. цив.-прав. угод. П. к. в. здійснювали вищі органи управління власника (заг. збори, конференції, з'їзди тощо).

Конституція України, а також ЦивК України прямо та у виключній формі не передбачають колект. форми власності, але й не заперечують її існування. ГК України (гл. 10) суб'єктами П. к. в. визнаються виробничі кооперативи, підприємства громад, і реліг. організацій та ін. Реалізація цього права здійснюється органами управління зазначених суб'єктів господарювання у порядку, встановленому зак-вом або їх статут, док-тами.

Літ.: Суханов Е. Л. Лекции о праве собственности. М., 1991; Кооп. право. К., 1998; Скловский К. И. Собственность в гражд. праве. М., 2000.

В. П. Нагребельний, О. В. Батанов.

 

Схожі за змістом слова та фрази