Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АНТОНОВИЧ
   

АНТОНОВИЧ

Дмитро Володимирович [2(14).ХІ 1877, Київ-12.ХІ 1945, Прага]укр. культуролог і політ, діяч. Син В. Б. Антоновича. Навч. у Київ, (з 1895) і Харків, (з 1897) ун-тах, однак не здобув вищої освіти через переслідування за участь у революційному русі.
Один із засновників Української студ. громади у Харкові. Ініціатор скликання у 1898-99 укр. студ. з'їздів. Співзасновник (1900) Рев. укр. партії (РУП), редактор її друк, органів (журналів «Гасло» і «Селянин», газ. «Праця»). Неодноразово арештовувався. У політ, дискусіях того часу обстоював тезу, що для України не існує нац. питання, а є лише питання державне. В цьому розходився з більшістю однопартійців (РУП у грудні 1905 перейменувала себе на Укр. с.-д. роб. партію — УСДРП), які виступали не за держ. самостійність України, а за її автономію у складі Росії. З 1906 перебував здебільшого за кордоном (Німеччина, Франція, Італія), де вивчав західноєвроп. мист-во. Наприкінці 1911 повернувся в Україну, займався виклад, працею, співробітничав у пресі. 1913 заснував у Києві соціал-демократичний журнал «Дзвін».

Після рос. лютневої революції 1917 був одним з лідерів УСДРП та засновників її органу — «Робітничої газети». Відіграв значну роль в утворенні й становленні Української Центральної Ради, очолював комітет з проведення першої укр. маніфестації у Києві тощо. Зусиллями А. та його однодумців Центр. Рада не стала вузькопарт. структурою Т-ва укр. поступовців, як спершу передбачалося, а перетворилася на широку нац. організацію з рівноправним представництвом багатьох політ, партій і орг-цій. Від грудня 1917 по березень 1918 — генеральний секретар (міністр) мор. справ у кабінетах В. Вин-ниченка і В. Голубовича, потім — міністр у справах мист-ва. В 1919—20 був послом УНР у Римі.

Влітку 1920 виїхав до Відня, де став одним із засновників Українського вільного ун-ту (УВУ). 1921 разом з УВУ він перебрався до Праги, тричі (1928-29, 1929-30, 1937-38) обирався ректором цього ун-ту, кілька разів — деканом його філос. ф-ту. Був співзаснов-ником і тривалий час очолював Укр. істор.-філол. т-во (1923—45) та Музей визвольної боротьби України (1925—45), які діяли в Празі.

Осн. наук, праці А. — з проблем історії укр. культури, зокрема історії нац. театру і обра-зотв. мист-ва. Поняття «українська культура» А. трактував широко, охоплюючи ним і національне право, що виявилося у включенні відповідних матеріалів, підготовлених А. Яков-лівим, до культурологічних лекційних курсів

УВУ та організованого А. видання «Українська культура».

Літ.: Ульяновський В. І. Дмитро Антонович. В кн.: Укр. культура: Лекції за ред. Дм. Антоновича. К., 1993.

/. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази