Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow сірка-скл arrow СКЛО НЕОРГАНІЧНЕ
   

СКЛО НЕОРГАНІЧНЕ

— аморфний матеріал, одержуваний при переохолоджуванні мінерального розплаву, який в результаті зростання в'язкості набуває властивостей твердого тіла. Схильне за певних умов, особливо при температурі 700—1000° С, до кристалізації (див. Ситали). На відміну від кристалічних матеріалів С. н. не має певної точки плавлення, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі воно поступово розм'якшується, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов'язкий і далі —у рідкотекучий стан — скломасу. В разі охолодження в тому самому температурному інтервалі відбувається зворотний процес — поступове перетворення скломаси на скло. Осн. сировиною для виробн. С. н. є головні, або склоутворюючі, матеріали — кварцовий пісок, сода, вапняк, доломіт, поташ, бура, каолін, пегматит, свинцевий сурик тощо. До допоміжних матеріалів належать сульфат натрію, селітра, триоксид миш'яку і сурми (для прояснювання скла), фториди, перекис марганцю, селен та ін. речовини (для знебарвлювання скла), оксиди хрому, міді, кобальту, заліза та ін. (барвники). За основними склоутворюючими матеріалами розрізняють С. н. оксидне (напр., скло силікатне та його різновиди), галогенідне (фторберилатне; див. Галогеніди) та халькогенідне (див. Халькогеніди). Виробництво С. н. полягає в осн. у підготовці (просіюванні, сушінні, змішуванні) сировинних матеріалів, плавленні їх у скловарних печах з одержанням скломаси, формуванні з неї (пресуванням, прокаткою, видуванням та ін. способами) скляних виробів, відпалі їх (нагріванні до три 450— 600° С і поступовому охолодженні), щоб запобігти розтріскуванню, а також у мех., хім., термічній або термохім. обробці. С. н. буває прозорим і непрозорим, забарвленим і безбарвним. Осн. характеристикою С. н. є світлопропускання (82—92%). Густина С. н.— 2,2—8 г/см3, твердість за мінералогічною шкалою — 4,5—7,5, границя міцності на стиск 5 · 10 2 - 2 x 10 3 МПа, при згині — 50—150 МПа, термічна стійкість — 80— 800° С, температурний коеф. розширення (5—100) 10 -7 1/° С, коеф. теплопровідності 0,7—1,3 Вт/(м К), електропровідність 10 -8 — 10 -18 Ом-1 см-1, діелектр. проникність 3,8—16. С. н. застосовують гол. чин. у буд-ві (здебільшого листове скло), для виготовлення тари та посуду. Крім того, є скло технічне, що захищає від іонізуючого випромінювання, скло із змінним світлопропусканням (фотохромне), скло для твердотілих лазерів, скло з підвищеною прозорістю в ультрафіолетовій області спектра (увіолеве), скло оптичне та ін. Див. також Скляна промисловість.

Літ.: Технология стекла. М., 1967: Аппен А. А. Химия стекла. Л., 1974; Стекло. Справочник. М., 1973; Энциклопедия неорганических материалов, т. 1 — 2. К. 1977.

С. І. Сильвестрович.

 

Схожі за змістом слова та фрази