Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow іон-іщ arrow ІРАН
   

ІРАН

Ісламська Республіка Іран — держава в Пд.-Зх. Азії. На Пн. омивається Каспійським м., на Пд.— водами Перської та Оманської заток. В адм. відношенні тер. країни поділяється на 23 остани (провінції). Карти див. на окремому аркуші, с. 432—433. Державний лад. І.— республіка. Після перемоги нац.-визвольної революції 1979 влада належить ісламській революційній раді. В червні 1979 опубліковано проект нової конституції країни, який розгляне конституційна асамблея, що буде скликана з цією метою.

Природа. Узбережжя І. розчленоване слабо, береги низовинні. В рельєфі внутр. р-нів переважають гори і плоскогір'я. В межах І. лежить більша частина Іранського нагір'я, на Пн. Зх. до нього прилягає Вірменське нагір'я. У внутр. районах значні площі займають плоскогір'я, на яких розташовані великі пустельні западини Деште-Кевір, Деште-Лут, Джазмуріан та ін. Вони майже з усіх боків оточені гірськими хребтами. На Пн. простягаються гори Ельбурс з найвищою вершиною І.— згаслим вулканом Демавенд (5604 м), на Пн. Сх.— Туркмено-Хорасанські гори, в складі яких розрізняють Копетдаг (частина цього хребта лежить у межах СРСР) та Нішапурські гори, на Сх.— Сх.-Іранські гори, на Пд.— хребти Мекран, на Зх. і Пд. Зх.— система хребтів Загрос. Низовини займають невеликі площі, переважно на узбережжях і на Пд. Зх. (частина Месопотамської рівнини). Корисні копалини: нафта, газ, кам. вугілля, залізна, марганцева, хромова, мідна, поліметалеві руди, сірка, боксити, кам. сіль. Клімат переважно субтропічний, континентальний, на узбережжях Перської та Оманської заток—тропічний, жаркий. Пересічна т-ра січня зід +2 до +19°, липня—від +25 до +32°. Річна сума опадів здебільшого не перевищує 500 мм, в прикаспійських р-нах — до 2000 мм. Ріки маловодні, гол. з них — Карун, Кизилузен, Шатт-ель-Араб. У внутр. районах є безстічні озера (Резайе, Дер'ячейє-Немек та ін.). Грунти пустельно-степового типу, гол. чин. сіроземи. Переважає степова і напівпустельна рослинність. Ліси характерні лише для схилів Ельбурсу й пд. гірських областей. На Пн. І.— Джакашемський заповідник.

Населення. В І. живе понад 30 народів. Бл. 75% населення становлять народи Іран. мовної групи: перси, близькі до них гілянці й мазендеранці, курди, лури, бахтіари, белуджі та ін.; понад 22% — народи тюрк. групи мов: азербайджанці, кашкайці, туркмени та ін. Живуть також араби, вірмени, ассірійці та ін. Офіц- мова — перська (фарсі). Пересічна густота нас.— понад 21 чол. на 1 км2 (1976, перепис); 47% нас. живе в містах (1976). Найбільші міста : Тегеран, Ісфаган, Мешхед, Тебріз. Шіраз, Абадан, Ахваз.

Історія. Найдавніші поселення на тер. І. належать до кін. раннього палеоліту. На поч. 3-го тис. до н. е. виникло класове суспільство на Пд. Зх. І.— спочатку окремі міста-держави, згодом утворилась д-ва Елам. Протягом 2-го тис. до н. е. на тер. І. проникли індоєвроп. племена Іран. групи. Бл. 673— 672 до н. е. в пн.-зх. частині І. ви никла д-ва Мідія. В 7 ст. до н. е. вона підкорила Елам. В 6 ст. до н. е. Мідію завоювала перс, два Ахеменідів. У 330 до н. е. д-ву Ахеменідів підкорив Александр Македонський. Після його смерті тер. І. ввійшла до д-ви Се-левкідів. З серед. 2 ст. до н. е. тер. І. входила до складу Парфянського царства, а на поч. З ст. н. е.— д-ви Сасанідів, яку в 7 ст. завоювали араби і включили до араб. Халіфату. В 900 Хорасан та весь Сх. І. увійшли до д-ви Саманідів (після її розпаду — до д-ви Газневідів), Зх. І.— до д-ви Буїдів. У 11 ст. І. завоювали тур-ки-сельджуки, а в 13 ст.— монголи. На поч. 16 ст. в І. утворилася д-ва Сефевідів. У 18 ст. її підкорили племена афганців. Антиафг. боротьбу очолив Надір-шах. Створена ним д-ва розпалася після його смерті. В кін. 18 ст. владу в І. захопила дин. Каджарів. За її правління Великобританія та Франція нав'язали І. нерівноправ ні договори. На поч. 19 ст. І. вів агресивну політику проти народів Закавказзя (див. Російсько-іранські війни 18—19 століть). В середині 50-х рр. 19 ст. різко загострилися соціальні суперечності в країні, які спричинили Ба-бідські повстання 1848—52. В КІН ці 19 — на поч. 20 ст. в економіці І. провідні позиції належали імперіалістич. д-вам, які поділили країну на сфери впливу. Невдоволення нар. мас режимом дин. Каджарів викликало Іранську революцію 1905—//. В ході 1-ї світової війни 1914—18 на тер. І. відбувалися воєнні дії англо-рос. та нім.-тур. військ. Під впливом Великої Жовтневої соціалістич. революції в І. розгорнувся широкий антиімперіалістичний і демократичний рух. Рад. уряд анулював усі нав'язані царизмом нерівноправні угоди з І. В 1919 І. окупувала Великобританія. В країні розгорнулася національно-визвольна боротьба. В 1920 у Гіляні виникла республіка, вибухнули повстання в Іран. Азербайджані (1920), Хора-сані (1921).

В 1920 було створено Іранську компартію. 21.ІІ 1921 праві сили здійснили держ. переворот. Новий уряд прагнув придушити демократичний рух. Проте під тиском громадськості він ліквідував кабальну англо-іран. угоду 1919. В 1920 між І. та РРФСР було встановлено дипломатичні відносини, 1921 укладено перший рад.-Іран. договір (див. Радянсько-іранські договори). В 1925 шахом І. став Реза-шах Пехлеві. В 1927 було підписано рад.-Іран. договір про гарантії та нейтралітет. Проте в 30-х рр. І. зблизився з фашист. Німеччиною. З метою ліквідації фашист. агентури в І. та гарантування безпеки СРСР Рад. уряд на основі договору 1921 в серпні 1941 тимчасово ввів у Пн. І. свої війська. Одночасно в пд. і зх. райони І. було введено англійські війська, а 1942 — американські військ. частини. В 1941 була створена Народна партія І. (Туде), яка стала наступницею Іранської компартії (з 1949 до березня 1979 діяла в підпіллі). Вона виступила за зміцнення нац. незалежності країни, здійснення соці-ально-економіч. перетворень. У 1941 Реза-шах зрікся влади на користь свого сина Мохаммеда Реза Пехлеві. В 1942 було підписано договір про союз між СРСР, Великобританією та І. У 1943 І. оголосив війну Німеччині, але у воєнних діях участі не брав. На Тегеранській конференції 1943 підтверджено суверенітет і незалежність І. В 1945—46 в Іран. Азербайджані та ін. р-нах І. набув значного розмаху демократичний антиімперіалістичний рух, придушений лише при активні й допомозі США та Великобританії. В 1951 уряд М. Мосадди-ка під тиском нар. мас націоналізу вав англо-іранську нафтову компанію.

Після реакц. держ. перевороту 1953, очоленого ген. Захеді, нафт. багатства І. перейшли (1954) під контроль Міжнар. нафт. консорціуму. В 1955 І. став членом агресивного Багдадського пакту (з 1959 — СЕНТО), 1959 підписав з США двосторонню воєнну угоду. На поч. 60-х рр. І. перебував у стані глибокої екон. та політ. кризи. Антиурядові виступи змусили правлячі кола І. з 1962 здійснити ряд половинчастих соціально-екон. реформ. У 1973 І. домігся підписання з іноземними нафтовими компаніями угоди, яка дала змогу іранському уряду здійснювати контроль над нац. нафт. ресурсами. Проте в країні було встановлено деспотичний режим, який перетворив І. на об'єкт експлуатації та опорну базу іноз. імперіалізму. Великих розмірів досягла мілітаризація І. Навесні 1978 в І. розгорнувся масовий антиурядовий рух, спрямований проти залежності країни від імперіалістичних держав, антинародної політики правлячих кіл. Шах 16.І 1979 таємно втік з країни, заздалегідь перевівши до інозем. банків величезні награбовані ним у іранського народу багатства. В лютому 1979 в І. перемогла народна, антиімперіалістична, національно-визвольна революція. І. в березні 1979 вийшов з СЕНТО. 1.ІV 1979 в результаті референдуму, що відбувся в І., країну було оголошено Ісламською республікою. В кін. 1979 в І. загострилася внутрішньо-політ. обстановка. Зокрема набуло гостроти питання про надання національної і культурної автономії національним меншостям — курдам та іншим. Безперервний тиск на І. з боку імперіалістичних сил на чолі з США та їхні підступи, спрямовані на реставрацію економічних і стратегічних позицій імперіалізму в І. з метою ліквідації завоювань іранської революції, викликали в кін. 1979 напруження політичної обстановки навколо І. Радянсько-іранські відносини базуються на договорі від 26.ІІ 1921, договорі про гарантії і нейтралітет від 1.Х 1927, договорі про торгівлю і мореплавство від 25.III 1940. В 1972 між СРСР і І. було підписано договір про розвиток економічного і технічного співробітництва, 1977—78 — ряд угод про економічне і культурне співробітництво. В 1979 Радянський Союз визнав Тим-час. уряд І. та Ісламську республіку І. З 1945 І.—член ООН. І.— член ОПЕК.

І. Г. Майдан.

Політичні партії і громадські організації. В І. існують численні політичні партії і громадські організації. Важливе місце в політичній структурі І. належить духівництву, його шиїтському крилу (див. Шиїзм). Найбільшим впливом користується Ісламська республіканська партія, засн. 1979. Інтереси трудящих у країні захищає Народна партія Ірану (Туде), засн. 1941.

Господарство. Тривалий час І. був відсталою агр. країною, в якій панували феод. відносини. На початку 60-х років завдяки інтенсивному розвиткові нафтодобувної пром-сті (посідав 3-є місце в капіталістичному світі, 1978) та здійсненню ряду соціально-екон. заходів країна стала на шлях перетворення на агр.-індустріальну. Значну допомогу І. в розвитку його економіки надав Рад. Союз, при тех. сприянні якого введено в дію 60 об'єктів (1977), зокрема першу чергу Ісфаганського металург. комбінату, пн. ділянку Трансіран. газопроводу, маш.-буд. завод у м. Ерак, комплекс гідротехнічних споруд на р. Аракс, ряд навчальних центрів та інші об'єкти.

Промисловість. Частка пром-сті у валовому нац. продукті зросла з 43,1% (1972) до 72,1% (1976). Провідне значення має гірничодобувна галузь, зокрема нафтодобувна. Нафт. пром-сть 1977 забезпечувала 75% прибутків в іноз. валюті. В Абадані, Тегерані, Кахреманшахрі й Шіразі збудовано нафтопереробні з-ди. Видобувають також мідну, марганцеву, поліметалеві та заліз. руди, вугілля, хроміти. Діють Ісфаганський металург. комбінат, два сталепрокатних з-ди, з-д по виготовленню труб. Зростає значення нафтохімії, хім. пром-сті (виробн. пластмас, миючих засобів, мін. добрив, каустичної соди, кислот та ін.). Підприємства маш.-буд. (автомобіле-, тракторо-, суднобудівної, металообр., автоскладальної), електронної, фарм., шкіряної пром-сті. З традиційних галузей найрозвинутіші харчова (особливо цукр.) і текст. Кустарні промисли, гол. чин. килимарство. В 1977 вироблено 17,2 млрд. кВт • год електроенергії. Осн.пром. центри: Тегеран, Абадан, Ісфаган, Тебріз, Ахваз.

Сільське господарство. У с. г. зайнято понад 60% самодіяльного нас, створюється 10,2% валового нац. продукту (1976). Ця галузь залишається відсталою, неспроможною задовольнити потреби населення в продуктах харчування. В обробітку — 17 млн. га землі. Більшість угідь потребує штучного зрошення, але здійснюється воно лише на 6 млн. га. Гол. с.-г. культури (збір, тис. т, 1976— 77): пшениця—6000, ячмінь —1500, рис — 1566; з тех. культур — бавовник—510, цукр. буряки —5250, тютюн—19, чай—88. Вирощують також картоплю, овочі; садівництво, виноградарство. Осн. галузь тваринництва — вівчарство (197/— 28,8 млн. голів), розводять також (млн., 1977) велику рогату худобу — 5,6, кіз — 14,3, ослів, коней і мулів—2,7.

Транспорт. Бл. 90% внутр. перевезень припадає на автомоб. транспорт. Довж. (тис. км, 1977) автошляхів — 50 (у т. ч. 16 з твердим покриттям), з-ць — 5,2. Осн. мор. порти на узбережжі Перської зат.— Абадан, Хорремшехр, Бендер-Шахпур і на о. Харк (вивіз нафти), на Каспійському N.— Ноушехр. Більшість вантажів перевозиться іноз. суднами. В Тегерані, Абадані, Бендер-Абба-сі та Шіразі— міжнар. аеропорти. Розвинутий трубопровідний транспорт. За допомогою Рад. Союзу 1970 споруджено газопровід Гечсаран — Астара.

Зовнішня торгівля. І. вивозить нафту й нафтопродукти, газ, килими, продукцію с. г., текст. вироби, хімікати тощо, ввозить машини і устаткування, метали та вироби з них, прод. товари тощо. Розвиваються торг. й екон. зв'язки з СРСР. Грош. одиниця — ріал. За курсом Держбанку СРСР 100 ріалів = 0,89 крб. (серпень 1979).

І. Г. Майдан.

Медичне обслуговування. У 1975 в І. налічувалося бл. 49,2 тис. лікарняних ліжок (1 ліжко на 650 ж.); понад 40% з них — у приватних лікарнях. Позалікарняну допомогу подають приватні лікарі. Всього в країні 12430 лікарів (3,9 лікаря на 10 тис. ж.), 1947 зубних лікарів та 3850 фармацевтів. Лікарів готують 7 мед. ф-тів університетів. В Тегерані працює лікарня Союзу товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В 1977 50% населення країни було неписьменним. Термін навчання в поч. школі — 5 років, у серед. —7 років (3+4). Заг. поч. освіта (з 1927) та навчання в старшій серед. школі й вищих навч. закладах (з 1975) безплатне. Ун-ти: Тегеранський (засн. 1934), Національний (засн. 1960), "Фа-рабі" (засн. 1975), усі — в Тегерані; є також ун-ти в Ахвазі, Ісфагані, Мешхеді, Шіразі, Тебрі-зі, Мазандарані та ін. Наук. центри: Ін-т дослідження й планування розвитку науки та освіти (засн. 1969), Дослідницький центр Іран. культури (засн. 1971), Нац. центр історії мистецтва й археології (засн. 1972), усі — в Тегерані. 6-ки: парламенту (засн. 1924), Нац. (засн. 1935) — в Тегерані, б-ки при ун-тах.

Археол. та етногр. музеї, музей Голестанський палац (засн. 1894) у Тегерані, музеї в Ісфагані, Кумі, Мешхеді, Шіразі.

В. З. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1975 в І. виходило 20 щоденних газет заг. тиражем бл. 500 тис. примірників, 227 ін. періодичних видань заг. тиражем 650 тис. примірників. Урядове Іран. інформ. агентство "Парс" засн. 1936. Радіомовлення в І. почалося 1940 (з 1925 передачі вела довгохвильова станція, споруджена за допомогою рад. спеціалістів), телебачення — з 1958. Урядова служба Нац. Іран, радіо (з 1979 — "Голос іранської революції") і телебачення засн. 1971.

О. В. Ткачов.

Література І. належить до найдавніших л-р світу. Першими її пам'ятками є Авеста (6—4 ст. до н. е.) — священна книга давньої перс. релігії (зороастризму) та на-скельний Бегістунський напис. У період держави Сасанідів (3—7 ст. н. е.) середньоперською мовою (пехлеві) складено династійну хроніку "Хвадай-намак", ряд дидактично-реліг. творів, пов'язаних з маніхейством, християнством і рухом Маздака. З 7 ст. осн. мовою л-ри стала арабська; розвивалася панегірична, лірична й сатирична поезія. В 9—10 ст. виникла л-ра новоперс. мовою (фарсі, або дарі). В Бухарі й Самарканді творили видатні поети Рудакі й Дакікі, мова їхніх творів була спільною для л-ри перс. і тадж. народів. Поет Фірдоусі завершив розпочату Дакікі епічну поему "Книгу царів" ("Шахнаме"). В 11—12 ст. виступають поети Насір Хосров, Аттар; гуманістичні тенденції знайшли відображення у філос.-ліричних рубаї Омара Хайяма й романтичних поемах Нізамі Гянджеві — великого азерб. поета, що писав перс. мовою, а також у ліриці Сааді. У л-рі 14 ст. виділяється поезія Гафіза; завершує класичну перс-тадж. л-ру творчість Джамі. З кін. 15 ст. почався занепад цієї л-ри. В 19 ст. нац.-визвольний рух породив нову, антифеодальну л-ру. З Іран. революцією 1905—11 пов'язана творчість Алі Дехходи, Фарахані, Бехара, Арефа Казвіні, Джамалзаде. В 40—70-х рр. в л-рі І. утверджується реалізм, поглиблюється соціальна тематика (поети Парвіз Ханларі, Німа Юшідж, перший пролет. поет Ірану Абольгасем Лахуті, поетеси Сімінбар Бегбагані та Жале Сольтані). Серед відомих прозаїків — Садек Гедаят, Бозорг Але-ві, Садек Чубек, Бегазін, Расул Парвізі та ін.

Я. Є. Полотнюк.

Архітектура. Найдавніші пам'ятки архітектури І. належать до 3—1 тис. до н. е. (залишки храмів д-ви Елам, скельних гробниць у Даї-Дохтері тощо). За доби Ахеменідів (6—4 ст. до н. е.) споруджували монументальні палаци з багато-колонними парадними залами (ападана), які прикрашали рельєфами з каменю, поліхромними по лив'яними плитками (комплекси в Пасаргадах, Персеполі, Сузах), скельні й наземні гробниці (гробниця Кіра в Пасаргадах). У сасанідський період (3—7 ст.) інтенсивно розвивалося містобудування, поширилися купольні перекриття (тронний зал палацу в Кіисіфоні, 6 ст.) і успадкований від Парфії (див. Парфянське царство) тип парадного залу — айвану. За доби середньовіччя будували мечеті (в Наїні, Нейрізі, обидві — 10 ст.; Ісфагані, 11 ст.), медресе, мавзолеї (мавзолей в Гомбеді-Кабусі поблизу Горгана, 1006). В серед. 13—14 ст. в І. споруджували великі культові ансамблі (комплекс у Нетензе, 1304— 25); караван-сараї, баштові мавзолеї (мавзолей Ольджейту-Хода-бенде в Сольтаніє. 1305—13, будівничий Алі-Шах). Споруди 16— 17 ст. відзначалися величезними масштабами, витонченими деталями, складним і мальовничим декором (палац Чехель-Сотун в Ісфагані). У 20 ст. житл., громад. (ун-т у Тегерані, 30-і рр., арх. А. Годар; готель Хілтон поблизу Тегерана, 1962, арх. М. Фороугі, X. Паї та ін.) споруди зводять із залізобетонних конструкцій, поєднуючи сучас. архіт. принципи з нац. традиціями.

Образотворче мистецтво. Пам'ятки мист. (фігурки з глини, печатки з каменю, керамічні, вкриті розписом посудини) 7 тис. до н. е. відкриті в Зх. І., 6—4тис. до н.е.— в Пн.-Зх., Центр. (Тепе-Сіалк) та Пд. (Тепе-Яхья) 1. В могильниках 12—8 ст. до н. е., в області Луристан, знайдено бронзові прикраси, зброю (т. з. луристанські бронзи). Найважливіші пам'ятки мист. давнього І. створено в 6— 4 ст. до н. е. в столицях Ахеменідів — Пасаргадах, Персеполі, Сузах. Мист. сасанідського І. (З — поч. 7 ст., особливо торевтика і гліптика) справило значний вплив на худож. розвиток Центр, та Серед. Азії і Близького Сходу. З поширенням ісламу (з 7 ст.) було розроблено специфічні види почерків араб. писемності, рослинного й геом. орнаментів. З винаходом в І. фарфорової маси (10—11 ст.) в Реї, Каптані та ін. центрах виготовляли фаянс з люстрованим розписом і кольоровими емалями ("мінаї"). В Шіразі, Тебрізі, Ісфагані, Мешхеді, Казвіні виникли школи мініатюрного живопису, які поряд з килимарством і ткацтвом особливого розвитку досягли за доби Сефевідів. До 18—19 ст. належать цікаві зразки олійного (портрети) і лакового (скриньки, футляри, пенали) живопису. В 20 ст. поряд з традиційними видами розвиваються сучас. форми мист. Серед відомих сучас. митців — живописці Кемаль оль-Мольк, Хасан Алі Вазірі, Мохсен Мокаддам, скульптор Абулька-сим Садегі, графік Хушенг Пезешк-Нія та ін. В 1959 в Тегерані створено Вищу школу декоративних мистецтв.

Т. X. Стародуб.

Музика І. монодична, вокально-інструм. форми з елементами багатоголосся. В нар. музиці поширені тесніфи (балади), теране (місц. наспіви), касиди (оди), газелі (ліричні пісні), маками — багаточастинні вокально-інструм. сюїти. Муз. інструменти: саз, тар (струнно-щипкові), кеманча (струнно-смичковий), карнай, зурна (духові), зарб (ударний). Серед композиторів і музикознавців — Абдул-хасан Себа, Алі Нагі Вазірі, Р. Халегі, Ф. Ферзане та ін. В Тегерані — Театр опери та балету ім. Рудакі, філармонія, 2 симф. оркестри, консерваторії (Тегеран, Тебріз).

Театр. Джерела театр. мист. І.—в нар. обрядах. Збереглися відомості про давній театр базигер, що нагадував середньовічних жонглерів або скоморохів. Популярним було мист. пантоміми, театру ляльок. У 10 ст. розвинулася міс-терія як складова частина реліг. процесії шахсей-вахсей. До 30-х рр. 20 ст. існували мандрівні актори—масхаребази. В 1890 в Тегерані створено придворний театр, в 1911—12 — Нац. театр. в 1917 — театр Іран. комедія. В 1932 художник С. Керманшахі заснував у Тегерані театр-студію, яка стала центром передового театр. мист. В 60-і рр. організовано постійно діючі трупи—"Театр сьогодні", Нац. трупу. Серед відомих акторів: Мостафа і Махін Оскуйї, Мохаммед Алі Кешаварз, Джафар Валі, Амір Шерван та ін. В репертуарі окремих театрів Т.— п'єси рос. класичної та сучас. драматургії (О. Островського, М. Горького, О. Арбузова). Працює ще ряд театрів у Тегерані. Мешхеді (Нап. театр), Ісфагані, Хамадані та ін.

Кіно. В 30-і рр. в І. відкрито кілька кіностудій, які невдовзі через відсутність тех. бази припинили існування. В 1946 створено кіностудію "Мітра-фільм" (з 1948 — "Парс-фільм"). В 70-х рр. декілька кіностудій щороку випускали бл. 100 худож. стрічок. На студіях Іран. ін-ту виховання дітей та юнацтва створено мультиплікаційні та дитячі фільми. Серед кінокартин: "Розкаяний" (1950, реж. І. Кушан)."Портовий злодій" (1954, реж. А. Шіразі), "Мазандаранський тигр" (реж. С. Хачікян), "Поштар" (1971, диплом 7-го міжнар. кінофестивалю в Москві), "Дейрех цикл" (1977, реж. Д. Мехрджуї), "Тупик" (1977, реж. П. Саяд). З 1955 в Тегерані періодично проводилися міжнар. кінофестивалі.

Літ.: Маркс К. Договір з Персією. Твори, т. 12; Ленін В. І. Горючий матеріал у світовій політиці.— Події на Балканах і в Персії. Повне зібрання творів, т. 17; Дьяконов М. М. Очерк истории Древнего Ирана. М., 1961; Иран. Очерки новейшем истории. М., 1976; История Ирана. М., 1977; Очерки новой истории Ирана. XIX— начало XX в. М., 1978; Современный Иран (Справочник). М., 1975; Современная Азия. Справочник. М., 1977; Иванов М. С. Иран в 60—70-х годах XX века. М., 1977: Дёмин А. И. Современная иранская деревня. М. 1977; Кримський А. Історія Персії та її письменства, т. 1. К., 1923; Краткая история литератур Ирана, Афганистана и Турции. Л., 1971; Веймарн Б. В. Искусство арабских стран и Ирана VII —XVIII веков. М., 1974; Луконин В. Г. Искусство Древнего Ирана. М.. 1977; Сахаров И. В. Иран. Рекомендательный указатель литературы М.. 1978.

Іран - leksika.com.uaІран - leksika.com.uaІран - leksika.com.ua

Іран - leksika.com.uaІран - leksika.com.uaІран - leksika.com.uaІран - leksika.com.ua

Іран - leksika.com.uaІран - leksika.com.uaІран - leksika.com.ua

Іран - leksika.com.uaІран - leksika.com.ua

Іран - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази

  • ІРАН
    ...
    (Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.)