Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ат-аю arrow АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН
   

АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН

- другий за величиною океан на Землі. Витягнутий в меридіональному напрямі майже на 15 тис. км між Америкою на Зх. та Європою й Африкою на Сх. З Пн. обмежований о-вами Гренландією та Ісландією, з Пд.- Антарктидою. Площа 91,6 мли. км2, з островами - 92,7 млн. км2. Об'єм водної маси 330,1 o 106 км3. Середня глибина океану 3602 м, максимальна - 9207 м. Берегова лінія найбільше розчленована в Пн. півкулі, де в основному зосереджені моря А. о. та великі затоки (Біскайська, Гвінейська, Мексіканська та ін.). Найбільше море у Пд. півкулі - Уедделла біля берегів Антарктиди. Внутрішні та окраїнні моря займають бл. 15 млн. км2 (16% поверхні А. о.). Островів у А. о. небагато. Основні з них мають материкове походження (Великобританія, Ірландія, Ньюфаундленд, Антільські) і лежать поблизу берегів. Острови відкритої частини океану переважно вулканічні - Азорські, Трістан-да-Кунья, Св. Єлени, Буве та ін. Характерна особливість рельєфу дна А. о.- розвинута материкова обмілина (шельф), що займає 8,6% заг. площі океану. З Пн. на Пд. А. о. простягається Серединно-Атлантичний хребет. Пересічні глибини над хребтом 3000л, він розчленований рифтовою долиною, глибина якої відносно суміжних зон досягає 2000 м. Хребет поділяє А. о. на два великі басейни. В межах кожного з них виділяються глибоководні западини (бл. 6000 л"), розділені підводними підняттями й хребтами. Найбільшими западинами є Пн.-Американська, Зеленого Мису, Канарська, Бразільська, Аргентінська, Атлантіко-Антарктична. Бл. 0,8% всієї площі А. о. припадає на глибоководні жолоби з глибинами понад 6000 м. Підводні хребти і підняття (Бермудське, Ріу Гранді, Пара та ін.) мають пересічні глибини бл. 1000 м. Вершини підводних хребтів подекуди виступають на поверхню, утворюючи острови. Більшу частину дна западин і схилів хребтів (65%) вкривають карбонатні осадки - глобігериновий і птероподо-вий мули. Кремнисті осадки (діатомовий мул) займають 10% площі дна, осадки полігенного походження, гол. чин. червоні глини -

25% . Товщина осадочного шару становить бл. 1 км в зоні шельфу, 2-3 км на материковому схилі та 1-1,5 км на рівнинних ділянках глибоководних западин. Клімат А о. визначається його положенням в усіх кліматичних поясах - від екваторіального до арктичного на Пн. й антарктичного на Пд. та дією оси. областей низького й високого тиску - Азорського і Пд.-Атлантичного барометричних максимумів та Ісландського і Антарктичного мінімумів. Пересічна температура повітря у серпні змінюється від +28° біля Антільських о-вів до +7° у Датській протоці і -28° в районі моря Уедделла; у лютому - від 27° на екваторі до -8° біля берегів Гренландії і -12° в районі моря Уедделла. У приекваторіальних широтах розташована смуга низького тиску, тут переважають штиль і пасати. У тропічних широтах Пн. півкулі влітку та восени виникають т. з. вест-індські урагани (в західній частині океану). У помірних широтах, зокрема Пд. півкулі ("ревучі сорокові" широти), розвиваються сильні шторми, особливо взимку.

Гідрологічний режим А. о. зумовлюється в основному кліматичними умовами та водообміном з прилеглими океанами. Т-ра поверхневого шару води залежить гол. чрш. від широти місцевості і системи течій. Пересічно вона становить бл. +17°, найбільша + 28, +29°, найменша - 1,4-1,8°. Солоність вод А. о. змінюється від 32°/00 до 37,5°/00 у відкритих районах тропічних зон. Припливи в А. о. мають характер поступальної хвилі півдобового циклу, яка поширюється з Пд. на Пн. У відкритій частині океану висота їх бл. їм, в затоці Фанді відомі припливи до 18 м (макс. висота для Світового ок.). Лід у вигляді берегового припаю відомий в Антарктиці; в пн. частині А. о. він утворюється у внутр. морях помірних широт. У відкритому океані поширені плавуча крига і айсберги, що виносяться течіями у середні широти. У Пн. частині А. о. переважає циркуляція поверхневих вод за стрілкою годинника. ®сн. течія - Гольфстрім та його продовження - Північно-Атлантична течія, пд. частину круговороту становлять Пн. Пасатна, зх.- Антільська течії. На Пд. від 10° пн. ш. проходить Міжпасатка (Екваторіальна) протитечія, на Пд. від 5° пн. ш.- Пд. Пасатна течія, яка разом з Бразільською, Бенгельською та Зх. Вітрів течіями становлять пд.-атлантичний круговорот, спрямований проти стрілки годинника. Під водами Пн. Пасатної течії існує потужна течія, спрямована з Зх. на Сх. - підповерхнева протитечія Ломоносова.

Рослинність і тваринний світ у тропічній зоні відзначається різноманітністю видів, але обмеженою кількістю особин, у помірній і холодній зонах - навпаки. Донна рослинність, поширена у прибережній зоні до глиб. 100 м, представлена бурими, зеленими, червоними водоростями, а також квітковими рослинами (фі-лоспадикс, зостера, посейдонія). Найбільшого розвитку донна рослинність досягає в холодно-помірній і помірній зонах А. о. Фітопланктон складається з одноклітинних водоростей (понад 200 видів) і розвивається до глиб. 100 м на всій площі океану. Зоопланктон (гол. чин. веслоногі ракоподібні і крилоногі молюски) населяє всю товщу води. В помірних і холодних широтах водяться кити і ластоногі, з риб - оселедці, тріскові, камбалові та ін., у теплих водах - медузи, краби, різні акули, літаючі риби, морські черепахи, кит кашалот тощо. Найбільший розвиток життя спостерігається в суміжних з полярними і помірними областями зонах, які є осн. пром. районами. Глибоководна фауна А. о. представлена губками, коралами, голкошкірими, ракоподібними, рибами тощо, історія дослідження. У перший період дослідження А. о. (до 1749) внаслідок плавань стародавніх народів (фінікійців, карфагенян, греків, римлян), а згодом іспанців, португальців, англійців (Б. Діаш, X. Колумб, Дж. Кабот, Васко да Гама та ін.) було зібрано матеріал про розподіл суходолу і моря в цій частині земної кулі. Протягом 1749-1872 проведено перші вимірювання т-ри води на різних глибинах (Г. Елліс, Дж. Кук, І. Ф. Крузенштерн), складено карту Гольфстріму (Б. Франклін), карту глибин пн. частини А. о. тощо. Третій період вивчення А. о. пов'язаний з організацією комплексних океанографічних досліджень на спеціально обладнаних кораблях"Челлєнджер" (Великобританія; 1872-76), "Витязь" (Росія; 1886-89), "Метеор" (Німеччина; 1925 - 38), "Дісковері - II" (Великобританія; з 1931). Велике значення мають океанографічні дослідження рад. вчених (на суднах "М. Ломоносов", "Седов", "Екватор", "Академік Вернад-ський", "Академік Курчатов", "Дмитро Менделєєв" та ін.). У вивченні А. о. беруть участь н.-д. установи АН УРСР (Морський гідрофізичний ін-т, Ін-т біології південних морів ім. О. О. Кова-левського, Ін-т геологічних наук та ін.). Розвивається міжнародне співробітництво в справі дослідження природи А. о.- експедиції "Еквалант" (1963-64), "Полімоде" (з 1976).

А. о.- важливий вузол економічних і стратегічних морських сполучень. На А. о. припадає понад 65% вантажообороту світового судноплавства і бл. 40% світового вилову риби. Через А. о. проходять судна каботажного плавання між портами СРСР та морські і повітряні шляхи з СРСР у країни усіх континентів.

А. о. має значні запаси мінеральних ресурсів. На материкових шельфах Мексіканської та Біскайської заток, Північного, Середземного і Карибського морів добувають нафту, в Мексіканській зат.- сірку, поблизу о. Ньюфаундленд - заліз. руду, біля узбережжя Пд. Африки - алмази тощо. Відклади, що вкривають дно океанічних западин, містять залізо-марган-цеві конкреції. Карту див. на окремому аркуші, с. 296-297.

Літ.: Открытие, экспериментальное исследование и разработка теории течения Ломоносова. Севастополь, 1968; Океанографическая энциклопедия. Л., 1974; Хлыстов Н. 3. Структура и динамика вод тропической Атлантики. К., 1976; Циргоффер А. Атлантический океан и его моря. Пер. с польс. М., 1975.

П.П.Гансон.

Атлантичний океанАтлантичний океан

 

Схожі за змістом слова та фрази