Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow чмир-чюр arrow ЧОРНЕ МОРЕ
   

ЧОРНЕ МОРЕ

— внутрішнє море бас. Атлантичного ок., що лежить між Європою та Азією. Омиває береги СРСР (УРСР, Краснодар. краю РРФСР і Груз. РСР), Румунії, Болгарії і Туреччини. На Пн. Керченською прот. сполучене з Азовським морем, на Пд. Зх. прот. Босфор, Мармуровим морем та прот. Дарданелли — з Середземним морем. Простягається з Зх. на Сх. на 1140 км, з Пн. на Пд.— на 611 км. Довж. берегової лінії бл. 3400 км. Площа у сучас. межах 422 тис. км2, об'єм водної маси 555 тис. км3. Пересічна глиб. 1315 м, найбільша — 2210 м. Береги Ч. м. розчленовані мало, переважно круті, гористі, лише на Пн. Зх. низовинні, подекуди лиманного типу. Найбільші затоки: Каркінітська затока, Ягорлицька затока, Тендрівська затока, Каламітська затока, Феодосійська затока, Цемеська бухта, Джарилгацька, Самсунська, Сінопська та Бургаська. Деякі з них відокремлені від моря піщаними косами (Тендрівська коса, Кінбурнська коса). Глибоко у море вдається Кримський півострів. Островів мало, найбільші — Зміїний, Березань, Джарилгач, Кеф-кен. У Ч. м. впадають ріки Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро, Ріоні, Єшіль-Ірмак, Кизил-Ірмак та ін. У гирлах деяких річок — широкі лимани (Дністровський лиман, Тилігульський лиман, Дніпровський лиман та ін.). У рельєфі дна Ч. м. виділяють глибоководну улоговину глиб. понад 2000 м, яка оточена смугою материкової обмілини (шельфу). Шир. шельфу у пн.-зх. та пн.-сх. частинах моря досягає 200 км і більше, у пд.— 2,5—15 км. Дно у межах шельфу вкрите піском, черепашкою, мулом, характерні уламкові відклади, на глибоководних ділянках поширені пелітові мули та піски. Т-ра повітря над акваторією Ч. м. у лютому від —1° до +8°, у серпні від +22° до +25°. Кількість опадів зростає з Зх. на Сх. від 200 до 2000 мм і більше на рік. Пересічна річна т-ра води до глиб. 75 м змінюється від +15° до +7°, з глибиною зростає, досягаючи біля дна +9°. Пересічна т-ра води на поверхні у лютому від 0° до + 8°, у серпні +24, +26°. Замерзає Ч. м. лише у холодні зими біля пн.-зх. берегів. Від берегів до центр. частини моря солоність поверхневих вод змінюється від 16,5—17,5 %о до 18 %0. У шарі від 50 до 200 м солоність зростає на 2,5 %о, глибше збільшується поступово, досягаючи біля дна 22—22,5 %а. Значний градієнт солоності, а отже і щільності, води перешкоджає перемішуванню поверхневих та глибинних вод, зумовлюючи відсутність кисню і зараженість шару води сірководнем з глиб. 200 м. Поверхневі течії Ч. м. утворюють систему замкнутих циклонічних кругообігів, осн. з яких проходить вздовж берегів моря проти стрілки годинника, зх. та сх. кругообіги утворюють внутр. циклональні течії. Напрям глибинних течій найчастіше узгоджується з схемою поверхневих течій. На обмін вод Чорного м. істотно впливає двошарова система течій — поверхнева стічна течія у Мармурове м. та глибинна течія у зворотному напрямі. Згінно-нагінні коливання рівня при штормах досягають подекуди 1,5 м. Органічне життя зосереджене гол. чин. у поверхневому шарі води. У Ч. м. налічують понад 2000 видів мор. організмів. З рибних ресурсів (понад 160 видів риб) пром. значення мають хамса, ставрида, шпроти, кефаль, камбала, оселедець, осетрові (білуга, осетер, севрюга). У морі є три види дельфінів (промисел на них заборонено 1966). З нерибних ресурсів найбільше значення мають водорості (філофора, цистозира, зостера) та безхребетні (мідії, креветки, устриці). Великого значення набуває розвиток аквакультури (зокрема, штучне розведення мідій, форелі), а також акліматизація лосося, окуня, далекосхідної кефалі. З давніх часів Ч. м. має велике транспортне значення. Гол. порти в межах СРСР — Одеса, Іллічівськ, Южний. Миколаїв, Сухумі, Ялта, Керч, Новоросійськ, Туапсе, Поті, Батумі та ін. (див. також Чорноморське морське пароплавство); в Румунії — Констанца; в Болгарії — Бургас, Варна; у Туреччині— Трабзон, Самсун, Зонгулдак. Узбережжя Ч. м.— важливий рекреаційний район. Широко відомі курорти Одеського курортного району, Південного берега Криму, Чорноморського узбережжя Кавказу в СРСР, а також Златні Пясиці й Слинчев Бряг у Болгарії та ін. У 1976 ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову "Про заходи по запобіг анню забрудненню басейнів Чорного та Азовського морів". У вивченні природних умов та ресурсів Ч. м. важливе місце займають комплексні дослідження, зокрема програми СКОДЧ (спільне комплексне океанологічне дослідження Ч. м., здійснене 1976—80), "Моря СРСР" (розроблена 1981). Проблемами вивчення Ч. м. займається Держ. океанографічний ін-т Держкомгідромету СРСР, Ін-т океанології ім. П. П. Ширшова АН СРСР, Морський гідрофізичний інститут АН УРСР, Біології південних морів інститут імені О. О. Ковалевського АН УРСР та ін. установи.

Міжнародно-правовий статус Ч. м. базується на загальновизнаних принципах міжнародного права, в т. ч. міжнар. морського права. Має деякі специфічні риси, зумовлені географічним положенням Ч. м., сполученого з ін. морськими просторами тільки вузькою смугою мор. території Туреччини — Чорноморськими протоками. В Ч. м. встановлений і діє загальноприйнятий поділ мор. просторів на внутрішні води, територіальні води, прилеглі зони та відкриті моря. Всі причорноморські д-ви здійснюють над континентальним шельфом свої суверенні права для розвідки та розробки його природних багатств. Ширина тер. вод причорноморських держав разом з прилеглими зонами не перевищує 12 мор. миль. На ін. просторах діє режим відкритого моря з винятками, встановленими Конвенцією про режим проток 1936. Згідно з Конвенцією з мор. права 1982 частина Ч. м. за межами тер. вод може бути розподілена між причорноморськими д-вами на економічні зони, де вони зможуть здійснювати суверенні права для розвідки, розробки та збереження живих та мінеральних ресурсів, а також юрисдикцію щодо створення штучних о-вів, установок та споруд, мор. наук. досліджень, захисту та збереження мор. середовища. Ч. м. належить до категорії т. з. закритих та напівзакритих морів, відносно яких Конвенція 1982 вимагає від берегових д-в співробітництва між собою в здійсненні їхніх прав та обов'язків щодо збереження морського середовища та проведення морських наукових досліджень тощо.

Літ.: Комплексные океанографические исследования Черного моря. К. 1980; Степанов В. Н., Андреев В. н] Черное море. Л., 1981; Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР. М., 1982; Справочник по климату Черного моря. М., 1974.

С. Г. Богуславський (заг. характеристика), О. Ф. Висоцъкий (міжнар.-правовий статус).

чорне море - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази