Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow сис-сірія arrow СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА
   

СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА

—комплекс взаємопов'язаних науково обгрунтованих агротехнічних, меліоративних та організаційно-господарських заходів, що забезпечують одержання з одиниці площі максимальної кількості сільськогосподарської продукції високої якості при найменших затратах праці і коштів; раціональне використання земель г-ва і підвищення родючості грунту. В цьому комплексі є заходи загальні, обов'язкові для всіх С. з. (агротехнічна організація території та система сівозмін; система обробітку грунту і система удобрення; боротьба з бур'янами, хворобами і шкідниками с.-г. культур; насінництво; захист від ерозії грунту), й зональні, що їх застосовують лише в окремих природно-економічних р-нах (зрошення, осушення земель, вапнування грунту; гіпсування грунту; створення полезахисних лісових насаджень). С. з. грунтується саме на комплексі цих заходів, розроблених наукою і підтверджених передовим досвідом. Оскільки наука й практика безперервно прогресують, не залишається незмінною і С. з., вона постійно вдосконалюється. Відомі примітивні, екстенсивні, перехідні та інтенсивні С. з. До примітивних С. з. належать: за-лежня С. з., яка виникла на перших ступенях розвитку землеробства і полягала в тому, що рослини вирощували на одному місці тривалий час, а потім поле залишали і починали обробляти незаймані ділянки (цілину); вирубно-вогнева С. з. (була тоді в лісових районах), за якої нові ділянки освоювались після вирубування чи спалювання лісу; перелогова (в лісових р-нах — лісопільна) С. з.— виснажені площі залишали без обробітку на 10—15 і більше років, а потім знову розорювали їх. На зміну примітивним системам (що тривали в Росії до 15—16ст., а в деяких її районах — до кінця 19 ст.) прийшли екстенсивні С. з. (багатопільно-трав'яна і парова). За цих С. з. для відновлення родючості грунту запроваджували пар, вирощування трав тощо. При багатопільно-трав'яній С. з. 50% угідь займають зернові і 50% — природні або сіяні трави на сіно та випасання. Парова С. з. як трипілля (пар — озимина — ярина) існувала на теперішній території Радянського Союзу, зокрема в південній смузі — до Великої Жовтневої соціалістнчн. революції. До перехідних С. з. відносять поліпшену зернову і травопільну. Поліпшена зернова С. з. виникла на основі трансформації парової системи — в пн. р-нах за рахунок польового травосіяння (зернотрав'яна сівозміна); в р-нах, де вирощують технічні культури, в сівозміну включали цукр. буряки, соняшник, картоплю (парозернова С. з. перетворювалась на зерново-паропросапну). Як відміну поліпшеної зернової С. з. вважають сидеральну систему (див. Сидерація).

В 30-і рр. у багатьох р-нах СРСР широко впроваджували травопільну С. з., розроблену В. Р. Вільямсом. Значна роль у цій системі для відновлення структури грунту і поліпшення його родючості відволилась багаторічним бобовим і злаковим травам, ряду прогресивних заходів агротехніки. Однак окремі теоретичні положення і рекомендації травопільної С. з. (вимоги посіву у польових сівозмінах тільки бобово-злакових сумішок, заперечення посіву озимих по травах тощо) були помилковими. Тому на практиці травопільна С. з. виявилась неспроможною. До інтенсивних С. з. належать плодозмінна система землеробства (зерново-трав'яно-просапна), просапна та ін., що відповідають вимогам науково обгрунтованих сівозмін. Про інтенсивні С. з. див. в ст. Сівозміна.

В СРСР, в т. ч. на Україні, залежно від природно-економіч. умов і планових завдань агропромислового комплексу по надійному забезпеченню країни продовольством і с.-г. сировиною, що визначають спеціалізацію виробництва в с. г., в колгоспах і радгоспах застосовують різні сучасні інтенсивні С. з. На Україні вони розроблені науковцями для трьох основних зон: Полісся, Лісостепу та Степу. Для р-нів, де поширена вітрова ерозія, розроблено ефективну С. з., в основі якої — плоскорізальний та мінімальний обробіток грунту. Ця С. з. поширюється і в степових та ін. р-нах України. В конкретних умовах окремих зон СРСР, в т. ч. і України, розробляють і впроваджують ін. специфічні види сучасних інтенсивних систем землеробства.

Літ.: Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981; Почвозащитное земледелие. М., 1975; Нарциссов В. П. Научные основы систем земледелия. М., 1932; Щербак И. Е. Почвозащитная технология возделывания зерновых культур в южных районах Украины. М., 1979; Рубін С. С, Михаловський А. Г., Ступаков В. П. Землеробство. К., 1980: Моргун Ф. Т. Обработка почвы и урожай. М., 1981. Див. також літ. до ст. Агротехніка.

С. С. Рубін.

 

Схожі за змістом слова та фрази