Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АПОЛОГЕТИКА
   

АПОЛОГЕТИКА

(від грец. -захисний, виправдальний) — упереджений, тенденційний, безумовний, запеклий захист та виправдання певної ідеї, положення, авторитету. У первісному значенні А. -розділ богослов'я, що обґрунтовує христ. догмати, формулює осн. докази істинності гол. реліг. уявлень. З цим значенням пов'язане і похідне поняття — «апологети». Так називали ранньохрист. письменників-тео-логів (Юстин Мученик, К. Тертулліан та ін.), які зазнавали гонінь з боку офіц. Риму, відстоювали принципи християнства в запеклій полеміці з прибічниками нехрист, реліг. поглядів. Теолог і суд. оратор К. Тертулліан, який мав великий авторитет серед сучасників (богословів, філософів, політиків), у своїх творах, зокрема в «Апології...» («Apologeticum...»), продемонстрував зразок апологет, стилю: войовничість, небагато-слів'я, безапеляційність, принципова послідовність. У л-рі поширена думка про те, що саме Тертулліанові належить вислів «Credo, quia absurdum est» («Вірю, бо це безглуздо»), який сприймався як підсумковий висновок його вчення. Подібно до формули Н. Макіавеллі «Мета виправдує засоби», вищеназвана фраза перетворилася на своєрідний символ А., сліпої, нерозсудливої віри. Поняття А. віддавна вживалося у широкому розумінні — як безумовний захист в усній або письм. формі звинувачуваного (напр., апологія Сократа з боку Платона і Ксено-фонта). У світовій, у т. ч. сучасній, л-рі воно набуло одіозного значення. А. сприймається як намагання засобами догматики, казуїстики, софістики захистити неправедну справу. В цьому аспекті А. може мати місце і в юриспруденції, зокрема у судочинстві. Нагадуючи за лог. формою доказ, аргументацію, А. відрізняється від них тим, що нерідко використовується для маніпулювання свідомістю людей, маскування справжньої суті речей ТОЩО. В. С. Пазенок.