Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НОТАРІАТ
   

НОТАРІАТ

(франц. плагіат, від лат. — писар, стенограф, секретар) — система органів і посад, осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юрид. значення, та вчиняти інші передбачені законом нотаріальні дії з метою надання їм юрид. вірогідності. Історично інститут Н. виник ще в 3 ст. до н. е. у Давньому Римі. Тоді функції нотаріуса виконували писарі й діловоди. Остаточно Н. утвердився у період Рим. імперії, коли потреба в юрид. захисті зросла і до юрисдикції судів, крім спірних питань, додалися обов'язки посвідчення угод. Нотаріусами в цей час почали називати осіб, які складали угоди сторін у юрид. термінах. Згодом їм було передано функцію, яку спочатку виконували тільки держ. і церк. установи: впорядкування офіц. док-тів, за якими в держ., суд. і церк. провадженнях визнавалася особлива доказова сила.

Форму сучасного Н. законодавчо закріпив 1803 Наполеон І. Було визнано за необхідне функціонування у д-ві неупереджених радників і виразників волі гр-н, які знайомлять останніх з усією повнотою їхніх зобов'язань за угодою, чітко викладають ці зобов'язання, надаючи їм вірогід. характеру і сили остаточного вирішення, запобігаючи виникненню спорів, і забезпечують надійне зберігання цих угод. Історія розвитку Н. в Росії починається з 16 ст., коли з'явився стан фахових майданних піддячих (переписувачів), що спеціалізувалися на складанні за плату цив. угод в інтересах заінтересованих осіб, але під наглядом держ. влади. Надалі (1649—1866) формуються різні нотаріальні установи для регулювання окр. груп правовідносин. Ці установи діяли під факт, контролем д-ви.

Уложення 1649 зобов'язувало сторони здійснювати угоди тільки через піддячих з обов'язковими наст, складанням довідки і записом у Помісному приказі. Тим самим уперше було розмежовано функції публіч. органу, що здійснює угоду, і органу, який її реєструє. У період царювання Петра І нотаріальні установи в Росії розпалися на дві окр. частини: кріпосну і власне нотаріальну. Відповідно до Положення про нотаріальну частину (1866) у Росії виник єдиний інститут Н. як форма уповноважених д-вою на вчинення нотаріальних дій осіб.

Після Жовт. революції 1917 сталися істотні зміни в характері нотаріальної діяльності в Росії. Декретом РНК «Про суд» (1917) замість приват. нотаріальних контор у ряді міст утв. нотаріальні відділи місц. рад на чолі з народними нотаріусами. У груд. 1918 циркуляром Нарком'юсту РСФРР запропоновано ліквідувати ці відділи, розподіливши їх функції між ін. відділами рад (комунальним, соціального забезпечення, юридични м, загсом) та місц. нар. суддями. Поспішність і необгрунтованість дій у прав, полі призвели до того, що вже в лютому 1919 Нарком'юст призупинив виконання свого циркуляру і запропонував створити (де це необхідно) нотаріальні столи: в містах — при губ. відділах юстиції, а в повітах — при місц. нар. судах. Перше Положення про державний Н. (1922), прийняте Раднаркомом РСФРР, заклало основи Н. рад. періоду. Згодом аналогічні положення були прийняті у всіх союз, республіках. В Україні вони приймалися двічі (1923 і 1925). Перший загальносоюз. акт про Н. - пост. ЦВК і РНК СРСР «Про головні принципи організації державного нотаріату», прийнята 14.У 1926. В УРСР таке Положення затв. 25.VII 1928 постановою ВУЦВК і РНК. Потім було кілька його нових редакцій. Відповідно до Закону СРСР «Про державний нотаріат» (1974) ВР УРСР прийняла Закон «Про державний нотаріат» (введений у дію 1.У 1975). Закон України «Про нотаріат», прийнятий 2.IX 1993 (введений удію 1.1 1994) визначив прав, засади сучасного Н. і вперше в Україні поряд з державним увів і приватний Н. За цим законом для вчинення нотаріальних дій утворено держ. нотаріальні контори і держ. нотаріальні архіви. Держ. нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються Мін'юстом України. В обл. центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі утворено держ. нотаріальні архіви як складові Нац. архівного фонду, які забезпечують тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних док-тів. Керівництво держ. нотаріальними конторами і держ. нотаріальними архівами здійснюють Мін'юст та його органи на місцях. У нас. п., де немає нотаріальних контор, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посад, особами викон. к-тів сільс., селищ, і міських рад. Учинення нотаріальних дій за кордоном покладається на коне, установи України, а у випадках, передбачених законодавством,—на дип. представництва України. Дозволяється нотаріальна діяльність приват. нотаріуса, який може мати контору (роб. місце) в межах нотаріального округу, що визначається управлінням юстиції за його заявою. Обсяги повноважень щодо вчинення нотаріальних дій органами і посад, особами різні. У держ. нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії: посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення та ін.); вживаються заходи щодо охорони спадкового майна; видаються свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя та про придбання жилих будинків на прилюдних торгах; видаються дублікати док-тів, що зберігаються у справах нотаріал. контори; накладається заборона на відчуження жилого будинку, квартири, дачі, сад. будинку, гаража, зем. ділянки, ін. нерухом. майна; засвідчуються вірність копій док-тів і виписок з них, справжність підпису на док-тах і вірність перекладу док-тів з однієї мови на іншу; посвідчуються факт, що гр-нин є живим, факт перебування гр-нина в певному місці, тотожність гр-нина з особою, зображеною на фотокартці, час пред'явлення док-тів; передаються заяви гр-н та юрид. осіб іншим гр-нам та юрид. особам; приймаються на депозит грош. суми і цінні папери, а також док-ти на зберігання; вчиняються протести векселів, викон. написи, мор. протести. Приват. нотаріус має право здійснювати нотаріальні дії, що вчиняються у держ. нотаріальних конторах, за винятком: накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, сад. будинку, гаража, зем. ділянки, ін. нерухомого майна; видачі свідоцтва про праю власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них, про право на спадщину; вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчення договорів довіч. утримання; засвідчення справжності підпису на док-тах, призначених для дії за кордоном, а також посвідчення доручень з цією метою.

У держ. нотаріальних архівах вчиняються такі нотаріальні дії: видаються дублікати і засвідчується вірність копій і виписок з док-тів, які зберігаються у справах цих архівів. У нас. п., де немає держ. нотаріусів, посад, особи виконкомів сільс, селищ, і міських рад учиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, сад. будинку, гаража, зем. ділянки, ін. нерухомого майна; посвідчують заповіти і доручення; засвідчують вірність копій док-тів і виписок з них, справжність підпису на док-тах. Але вони не мають права оформляти док-ти, призначені для дії за кордоном. Коне, установи України вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення та ін.), крім договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, сад. будинків, гаражів, зем. ділянок, ін. нерухомого майна, що знаходиться в Україні; вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя; засвідчують вірність копій док-тів і виписок з них, справжність підпису на док-тах, вірність перекладу док-тів з однієї мови на ін.; посвідчують факти, що гр-нин є живий, його знаходження в певному місці, тотожність гр-нина з особою, зображеною на фотокартці, час пред'явлення док-тів; приймають на дипозит грош. суми й цінні папери; вчиняють викон. написи, мор. протести; приймають на зберігання док-ти. До нотаріально посвідчених док-тів прирівнюються заповіти гр-н, які перебувають: на лікуванні в лікарнях, ін. стаціонарних лік.-профілакт. закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, — посвідчені гол. лікарями, їх заступниками по мед. частині або черговими лікарями лікарень, лік. закладів, санаторіїв, а також директорами і гол. лікарями будинків для престарілих та інвалідів; у плаванні на морських суднах або суднах внутр. плавання, що ходять під прапором України, — посвідчені капітанами цих суден; у розвідувальних, арктичних та ін. подібних до них експедиціях, — посвідчені начальниками цих експедицій. До нотаріальних док-тів прирівнюються також заповіти й доручення: а) військовослужбовців та ін. осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та ін. військ.-лік. закладах, — посвідчені начальниками, їх заступниками по мед. частині, старшими і черговими лікарями цих закладів; б) військовослужбовців, а в пунктах дислокації військ, частин, де немає нотаріусів, посад, осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіти робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців-посвідчені командирами (начальниками) цих частин; в) осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, — посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Літ.: Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика. К., 2001.

В. М. Черниш, М. Й. Штефан.

 

Схожі за змістом слова та фрази