Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МІХНОВСЬКИЙ
   

МІХНОВСЬКИЙ

Микола Іванович (1873, с. Турівка, тепер Згурівського р-ну Київ. обл. — З.У 1924, Київ) — укр. громад, і політ, діяч, юрист. Закін. юрид. ф-т Київ, ун-ту. Займався адвокат, практикою у Києві та Харкові. Один з організаторів таєм. «Братства Тарасівців» (1891), засновник т-ва «Молода Україна» (1896). Автор програми Революційної української партії (РУП), виданої у Львові під назвою «Самостійна Україна» (1900). В ній сформульовано вимогу-завдання досягти політ, самостійності України, з правових позицій доводилася безпідставність і нерівноправність для України Переяславської угоди 1654. Обстоював гасло «Україна для українців». У працях «Робітнича справа в програмі УНР»

(1902), «Справа української інтелігенції» (1904) виклав осн. засади укр. націоналізму. Один із засновників і лідерів Української народної партії (УНП), для якої написав «Десять заповідей» (1903). 1905 опублікував у Львові власний проект конституції суверенної України. За ним Україна поділялася на дев'ять земель. Вона проголошувалася президентською республікою з двопалатним парламентом — Радою представників і Сенатом. Засідання палат пропонувалося збирати не менше одного разу на два місяці. Проект також передбачав націоналізацію землі, соціальні гарантії широким верствам населення, народовладдя, заснування суду присяжних тощо.

Під час Першої світ, війни мобілізований до рос. армії, служив військ, юристом Київ, окружного військ, суду. З поваленням самодержавства М. першим висуває ідею утворення укр. нац. війська (берез. 1917), ініціює скликання першого Укр. військ, з'їзду та заснування Укр. військ, клубу ім. гетьмана П. Полуботка, військ, орг. к-ту, метою яких було формування нац. збройних сил. За безпосеред. участі М. утворено 1-й Укр. козачий полк ім. гетьмана Б. Хмельницького. 1917 М. — член Укр. Центр. Ради і Укр. Ген. Військового Комітету.

В липні 1917 був одним з керівників повстання полуботківців, які прагнули збройним шляхом захопити владу в Києві й проголосити незалежність України. Але цим планам не судилося здійснитися. Лівацькі заклики М. привели його до конфлікту з С. В. Петлюрою і Центральною Радою. За наказом В. К. Винниченка М. було відправлено на Румунський фронт. Влітку 1917 він повернувся на Полтавщину. Був в опозиції до гетьм. влади, негативно ставився і до Директорії УНР.

На поч. 1920 переїхав до Новоросійська, а згодом на Кубань, де працював у системі кооперації та нар. освіти. Намагався емігрувати за кордон. Навесні 1924 М. повернувся до Києва, де його було заарештовано органами ДПУ. Обставини смерті М. остаточно не з'ясовані. За одними даними, він був розстріляний, а за іншими — покінчив життя самогубством.

Тв.: Самост. Україна. К.-Л., 1991; Націоналізм як сусп. феномен. Д., 1997.

Літ.: Волковинський В. Микола Міхновський. В кн.: Історія України в особах. Х1Х-ХХ ст. К., 1995; Іванченко І. Міхновський Микола Іванович. В кн.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996; Український парламентаризм: минуле і сучасне. К., 1999; Бойко О. Націоналізм Миколи Міхновського. «Укр. газета», 2000. 6 липня, 20 липня.

О. В. Скрипнюк.