Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОРЕЦЬКИЙ
   

КОРЕЦЬКИЙ

Володимир Михайлович [6 (18).II 1890, м. Катеринослав, тепер Дніпропетровськ — 25.УІІ 1984, Київ] — укр. правознавець, доктор юрид. наук з 1939, професор з 1920, академік АН УРСР з 1948. Нар. в сім'ї службовця. Закін. 1910 катериносл. гімназію із золотою медаллю. Навч. 1910—11 на юрид. ф-ті Моск. ун-ту, закін. 1916 юрид. ф-т Харків, ун-ту з дипломом 1-го ступеня. Залишений для підготовки до професорського звання на кафедрі цив. права і судочинства. Після Жовт. революції 1917 К. був проректором і заст. декана правового ф-ту Харків, ін-ту нар. г-ва. Читав лекції із заг. історії д-ви і права та міжнар. приват, права. 1930 правовий ф-т було перетворено на Харків, ін-т рад. будівництва і права, 1932 — на Всеукр. ком. ін-т рад. будівництва і права, а

Корецький В.М. - leksika.com.ua

1937 — на Харків, юрид. ін-т (тепер Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого). У 1920—41 К. займав у цих на вч. закладах посади професора та керівника (з 1937) кафедри історії д-ви і права. Викладацьку діяльність К.

поєднував з практичною роботою: був зав. правового підвідділу Наркомату іноземних справ УСРР (1921-22), зав. юрид. відділу Укоопспілки (1922—24), зав. юрид. відділу Українбанку (1924—ЗО), ст. консультантом Держ. арбітражу при РНК УСРР (1930-35).

Початок наукової діяльності К. припадає на 20-і рр. У цей період він опублікував низку наукових праць: «Проблеми приватного міжнародного права в договорах, укладених радянськими республіками з іноземними державами», «До питання про виконання зобов'язань: деякі уроки новітньої німецької судової практики», «Законодавство Литовської Республіки в галузі цивільного права і процесу» (всі — 1922), «Вплив забезпечення паперових грошей на виконання зобов'язань», «Цивільний кодекс радянських республік» (обидві — 1923), «Питання про вплив знецінення фошей на виконання зобов'язань в німецькій юриспруденції», «Територіальні межі виконавчої сили судових рішень з цивільних справ» (обидві — 1924), «Застереження про взаємність у міжнародному приватному праві» (1925), «Савіньї в міжнародному приватному праві» (1926), «Принцип "відкритих дверей"», «Уніформізм у праві» (обидві — 1927), «Міжнародне радіоправо», «Нариси міжнародного господарського права» (обидві - 1928).

Підсумком багаторіч. праці вченого в галузі міжнар. приват. права стало створення великої моноф. праці «Нариси англо-американської доктрини і практики міжнародного приватного права» (1948). У 1950 праця була видана в КНР кит. мовою. Саме з цієї проблематики 1939 К. захистив докт. дисертацію. З поч. Великої Вітчизн. війни за розпорядженням Уряду України К. у числі ін. вчених був евакуйований у м. Ташкент (Узбекистан) і у створеному там юрид. ін-ті викладав всесв. історію д-ви і права. Після визволення м. Харкова і відновлення у 1944 діяльності Харків, юрид. ін-ту він працював тут професором, а з

1947 — зав. кафедри міжнар. права.

1948 К. обрано академіком АН УРСР, а 1949 він очолив утворений у Києві Сектор д-ви і права АН УРСР. Після перетворення 1969 Сектора на Ін-т д-пн і права АН УРСР був директором ін-ту до 1974, потім — почес. директором, зав. відділу міжнар. права та порівн. правознавства. Під кер. К. ін-т став однією з провідних н.-д. юрид. установ не тільки в Україні, айв СРСР.

У цей час К. зосередив свою увагу на дослідженні проблем міжнар. публіч. права. З-під пера вченого вийшли такі праці, як «Суверенітет» (1963) та «Міжнародно-правова право-суб'єктність Української РСР» (1965). Протягом багатьох років об'єктом інтересів К. була проблема кодифікації міжнар. права, висвітлена ним у працях «Перша сесія Комісії міжнародного права» (1949), «Про проект Філла. З історії проектів кодифікації міжнародного права» (1956), «Історія кодифікації міжнародного морського права» (1962). Аналізуючи шляхи розвитку сучасного міжнар. права, К. багато уваги приділяв правам людини, дослідженню прогрес, принципів міжнар. права, співвідношенню його з внутр. правом. Його ідеї з цих фун-дам. проблем містяться у працях «Загальні принципи права в міжнародному праві» (1957), «Проблема основних прав і обов'язків держав в міжнародному праві» (1959), «Декларація прав і обов'язків держав» (1962). Багатогранною була діяльність К. і як історика права, особливо ранньофеод. д-ви і права анг-ло-саксів. Вона знайшла втілення у таких його працях: «Суд і судовий процес у Франкській державі», «Імунітет у Франкській державі», «Суд фемів» (усі три — 1944), «Військовий устрій Франкської держави», «Англо-саксонські правди», «Лекції з історії держави і права» (усі три — 1947), «До історії Священної Римської імперії. 1200-1806» (1970). За його ред. 1961 було вил «Хрестоматію пам'яток феодальної держави і права країн Європи».

У складі делегації СРСР К. брав участь у підготовчих сесіях заст. міністрів закорд. справ до Паризької мирної конференції і у самій конференції, скликаній для укладення мир. договорів держав антигітлер. коаліції з кол. союзниками фаш. Німеччини в Європі (1946). Був членом делегації УРСР на 1, 2 і 4-й сесіях ГА ООН (1946, 1947, 1949), радником представника СРСР в РБ ООН (1946). К. — перший вітчизн. вчений, який увійшов до складу Комітету ООН з прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації (Н.-Й., 1947), а згодом став членом Комісії міжнародного права ООН (Н.-Й., 1949—51), шо продовжила роботу попереднього комітету. Член і перший заст. голови Комісії з прав людини ООН (1947—49), до функцій якої у цей період належала розробка проекту Загальної декларації прав людини. Був радником делегації УРСР на міжнар. конференції з підготовки Конвенції про ліквідацію рабства і работоргівлі (Женева, 1956). Брав участь у роботі делегації УРСР на Конференції ЮНЕСКО з питань мирного співіснування держав (Мюнхен, 1957). очолював делегацію УРСР на сесіях Конференції ООН з морського права (Н.-Й., 1958; Женева, 1960). Був членом Поет, палати Третейського суду в Гаазі (1957—69). У 1960 на 15-й сесії ГА і РБ ООН К. обрано членом Міжнародного суду ООН у Гаазі, а з 1968 по 1970 він — віце-президент цього Суду. К. був почес. членом Інд. т-ва міжнар. права (з I960); чл.-кор. (з 1965), дійсним (з 1977), а потім почесним (з 1983) членом Ін-ту міжнар. права (м. Гент, Бельгія); академіком Мексиканської академії міжнар. права (з 1968); чл.-кор. Аргентинської асоціації міжнар. права (з 1971). К. — єдиний вчений-юрист у кол. СРСР, який 6vb удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1980). 15.ІІ 1990 РМ УРСР присвоїла ім'я К. Ін-тові д-ви і права АН України. К. зробив вагомий внесок у розвиток юрид. науки, насамперед міжнар. приват, права, міжнар. публіч. права та порівн. правознавства.

Тв.: Избр. труды, кн. 1-2. К.. 1989.

Літ.: Jessup Ph. С. Transnational Law. New Haven. 1956; Владимир Михайлович Корецкий. Библиогр. указатель. К., 1984; Денисов В. Н. Владимир Михайлович корецкий (1890-1984). «Известия вуюв. Правоведение», 1986, № 5; Lachs М. The Teacher in International Law. Dordrecht, 1987.

В. H Денисов.

 

Схожі за змістом слова та фрази