Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Т-тов arrow ТЕОЛОГІЯ
   

ТЕОЛОГІЯ

богослов'я (грец. Від — Бог і вчення) — система обгрунтування і захисту реліг. вчень про Бога, сукупність вироблених певною релігією доказів істинності догматики, реліг. моралі, правил і норм життя духівництва та віруючих, боговстановленості церкви та її віровчення. Основи христ. Т. закладені в перші століття існування християнства у б-бі проти численних єретич. учень. Спочатку Т. була переважно апологетичною, мала своїм завданням довести переваги нової релігії над ін. віруваннями. Визнач, апологетами раннього християнства були Юстин, Іриней Ліонський, Тертулліан, Климент Олександрійський, Ориген. Згодом «отці церкви» — Василій Великий, Іоанн Златоуст, Григорій Ніський, Ієронім, Августин Блаженний та ін. — здійснили систем, тлумачення христ. віровчення. У Середні віки Т. стала панівною формою ідеології. У християнстві розрізняють Т. католицьку, Т. православну і Т. протестантську. Система христ. Т. об'єднує комплекс дисциплін, кожна з яких стосується різних аспектів віровчення і культу, має своє цільове призначення. Так, у православ'ї до богослов'я входить основне, або апологетичне, богослов'я {апологетика), головне завдання якого — обгрунтування й захист осн. христ. положень у суперечках з віруючими ін. конфесій або невіруючими. Догматичне богослов'я доводить істинність догматів релігійних, викладених у христ. символі віри. Моральне, або практичне, богослов'я стосується дій християнина у земному житті. Викривальне, або порівняльне, богослов'я покликане розкривати переваги православ'я перед ін. релігіями. Патрологія займається вивченням і коментуванням учень христ. «отців церкви», описом їхнього життя і діяльності. Екзегетика присвячена тлумаченню бібл. текстів. Еклезіологія — це богосл. вчення про церкву як містичне «тіло Христове», як дух. організм, життя якого неможливо втиснути у «вузькі рамки» земного життя. Літургіка (теорія богослужіння) покликана на основі різних істор.-теол. даних довести необхідність і обов'язковість богослужіння як важливого засобу спілкування з Богом. Гомілетика присвячена теорії і практиці церк. проповідництва. Каноніка {канонічне право) — це сукупність прав, норм, що грунтуються на церк. правилах. Сюди входять рішення вселенських соборів, висловлювання «отців церкви», звичаї, освячені церк. традицією. У католицизмі канонічне право включає також папські булли й енцикліки. В різні періоди історії канонічне право доповнювалося правовими нормами, що випливали з ролі, яку церква виконувала у сусп-ві, в т. ч. такими, що охоплювали позацерковні правовідносини.

Витоками катол. Т. були ідеї Августина, який узагальнив патристичну Т. 2—4 ст. В епоху Середньовіччя актуальною проблематикою катол. Т. було співвідношення церк. і світської влади («два мечі»). Тома Аквінський розробив «природну теологію», назвавши її доповненням до «надрозумної» теології. Сучасна катол. Т. активно розробляється і доповнюється такими напрямами, як соціально-етична Т., Т. праці, Т. культури, Т. сім'ї та ін. Радикальна течія, що виникла у лоні латиноамер. католицизму, — Т. звільнення — піддається критиці з боку Ватикану. Протестантська Т., сформована в епоху Реформації, була специфіч. (буржуазним) різновидом христ. ідеології з послідовними етапами її еволюції: Т. ортодоксальна М. Лютера (див. Лютеранство) і Ж. Кальвіна (16 ст.), нова протестантська, або ліберальна, Т. (18— 19 ст.). У 20 ст. в християнстві сформувалися такі різновиди Т., як Т. розвитку (в католицизмі), Т. революції і Т. політики (в католицизмі й протестантизмі), Т. миру і Т. надії (у протестантизмі), діалектична Т. кризи і радикальна, або нова, Т. (у протестантизмі).

Літ.: Академ, релігієзнавство. К, 2000.

П. Л. Яроцький.

 

Схожі за змістом слова та фрази