Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Н-неб arrow НАМІСНИК
   

НАМІСНИК

— посад, особа, яка здійснювала управління на певній території д-ви від імені монарха. Посада Н. існувала в Київській Русі й Великому князівстві Литовському. В Моск. д-ві 15—16 ст. Н. був носієм найвищої адм. та суд. влади в місті й повіті. Відав збором податків і мита, здійснював судочинство в крим. справах, очолював місц. збройні сили, мав поліц. функції. Н. здебільшого призначалися родовиті бояри. їм підпорядковувалися урядовці (тіуни, недільщики та ін.), за допомогою яких і здійснювалося управління. Н. був на кормлінні. Посаду Н. ліквідував цар Іван IV Васильович у 30—50-х рр. 16 ст. Його функції передані до земських та ін. установ. 1775 указом Катерини II «Установлення про губернії» у Росії було введено посаду Н., або генерал-губернатора, для об'єднання управління кількома губерніями. Н. (генерал-губернатори) наділялися великими правами і підпорядковувалися безпосередньо імператриці. 1796 указом «Про новий поділ держави на губернії» посаду Н. було скасовано. На поч. 19 ст. її знову відновлюють. «Намісником його величності» іменували правителів окр. великих країв у складі Рос. імперії (Польща, Кавказ, Далекий Схід). Остаточно посаду Н. в Росії ліквідовано після Лют. революції 1917. Н. існували і в ін. країнах. В Австрійській імперії (з 1867 — Австро-Угорській) Н. — найвищий цісарський урядовець, який керував держ. адміністрацією і здійснював контроль за крайовими органами самоуправління, запровадженими 1849 в дев'яти австр. коронних краях, у т. ч. в Галичині.

Літ.: Андреевский И. Е. О наместниках, воєводах и губернаторах: Рассуждение. СПб., 1864; Блинов И. А. Губернаторы. Истор.-юрид. очерк. СПб., 1905; Посохов С. И., Ярмыш А. Н. Губернаторы и генерал-губернаторы. X., 1997.

В. М. Чисніков.