Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛЕН
   

ЛЕН

[нім., від — позичати] — 1) В середньовічній Німеччині передусім зем. володіння, пожалуване певній особі на умовах виконання військ, чи адм. служби. Якщо первісно термін нерідко вживався у тому ж значенні, що і термін «бенефіцій», то з 12 ст. Л. уже означав гол. чин. спадкове пожалування насамперед усередині такої соціальної групи, як феодали («феод»). Практика денних пожалувань привела до остаточного створення у Німеччині ієрархіч. системи феод, землеволодіння. Поряд із зем. володіннями у пожалування могли передаватися й ін. джерела доходів. Так, у Л. віддавалася посада сільс. старости (шульцелена). У Л. віддавалися різні доходи, напр., десятина, право на збирання мита, на карбування монет, виноградники тощо. Існував окр. судовий Л., тобто право ленника здійснювати сеньйоральний суд і отримувати на свою користь штрафи, які сплачували порушники. Акт встановлення денних відносин складався з комендації (рукостискання і присяги) та інвеститури, символом якої були рукавичка, капелюх або жезл, іноді перстень, меч. Відомі ін. види інвеститури. Поно влювати комендацію та інвеституру слід було щоразу при зміні сюзерена й васала.

Неодмінною і гол. умовою вважалося додержання відданості васала і виконання відповідних обов'язків (інакше Л. втрачався). Крім військ, служби, ленник мав брати участь у здійсненні суду сеньйором. Водночас сеньйору заборонялося позбавляти ленника його Л. Спори між сеньйором і васалом з приводу Л. вирішувалися у ленному суді. За заг. правилом Л. був спадковим і звичайно переходив одному зі спадкоємців померлого ленника. З числа спадкоємців Л. виключалися діти-інваліди, сліпі тощо, бо ці обставини вважалися перешкодою для покладення на них військ.-службових обов'язків. Не можна було передавати Л. на визначений строк. Однак особливістю нім. ленного права було закріплення самост. права «очікування» Л. За цим правилом одна особа отримувала Л., а інша (або інші) — право від сеньйора претендувати на цей Л. у разі смерті закон, володільця Л. і за відсутності закон, спадкоємця.

Поширена практика денних відносин у Німеччині привела до оформлення окр. ленного права, найбільш ранній систематичний виклад якого зафіксований у другій частині «Саксонського зерцала» — зб. звичаєвого феод, права Остфалії поч. 13 ст. Норми ленного права містили й такі збірники нім. звичаєвого права, як «Зерцало німецьких людей» (серед. 13 ст.) і «Швабське зерцало» (кін. 13 ст.), складені за зразком «Саксонського зерцала». Система денних відносин зберігалася у нім. князівствах до кін. 15 ст. В істор. і істор.-правовій л-рі нерідко терміном «лен» називають форму феод, власності не тільки у Німеччині, а й в ін. країнах періоду феодалізму. 2) Адм. одиниця (округ) у Швеції (швед. Ian).

Літ.: Саксон. зерцало. Памятник, комментарии, исследования. М., 1985.

В. Д. Гончаренко.