Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow термо-тик arrow ТЕХНІКА
   

ТЕХНІКА

(від грец.— вправний, досвідчений;— мистецтво, майстерність) — сукупність засобів людської діяльності, створюваних для здійснення процесу матеріального виробництва і задоволення невиробничих потреб суспільства; засоби праці, один з основних елементів продуктивних сил суспільства. Поняття "техніка" вживають також для характеристики сукупності навичок і прийомів, що їх застосовують в якійсь справі (Т. живопису, Т. танцю тощо). К. Маркс зазначав, що "засіб праці є річ або комплекс речей, які людина ставить між собою і предметом праці і якими вона користується як провідником своїх дій на цей предмет. Вона користується механічними, фізичними, хімічними властивостями речей для того, щоб відповідно до своєї мети застосувати їх як знаряддя діяння на інші речі" (Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 176—177). Осн. призначення Т.— часткова або повна заміна виробничих функцій людини з метою полегшити працю і підвищити її продуктивність, розширити можливості людини в процесі доцільної трудової діяльності. Розрізняють виробничу і невиробничу Т. До виробничої Т. відносять машини, двигуни, механізми, інструменти, апаратуру, засоби керування машинами й технологічними процесами, засоби транспорту, комунікації, зв'язку тощо. Найактивнішою частиною виробничої Т. є машини — найреволюційніший елемент продуктивних сил. Осн. групи машин: технологічні (металообробні, будівельні, гірничі, металургійні, с.-г., текстильні та ін.), транспортні (автомобілі, тепловози, електровози, літаки, теплоходи тощо), транспортувальні (конвейєри, елеватори, крани та ін.), контрольно-керуючі, інформаційні та обчислювальні машини, енергетичні (електричні, двигуни внутр. згоряння, турбіни та ін.). До складу невиробничої Т. належать засоби комунальної та побутової техніки, Т. освіти і культури, спортивна Т. та ін. Швидко прогресує космічна Т., зростає роль її в розвитку нар. г-ва. Особливу групу тех. засобів становить Т. військова. Універсальної класифікації Т. ще не створено. Переважно її класифікують за галузевою структурою виробн. (напр., Т. пром-сті, Т. транспорту, Т. с.-г. ) або за природничонаук. принципом (напр., ядерна Т., холодильна Т., обчислювальна Т. тощо).

Осн. етапи розвитку Т. відповідають етапам розвитку сусп. виробн. За первіснообщинного ладу виникли й поширилися прості знаряддя праці (списи, луки, стріли, сокири, мотики та ін.). В умовах рабовласницького способу виробн. розвинулися складні знаряддя праці (напр., водопідйомні пристрої), було освоєно виплавлення заліза, поширилося ремесло. За феодалізму використовували знаряддя праці, які приводила в рух людина (напр., ткацькі верстати), проте вже було створено тех. засоби, що їх приводили в дію водяні й вітряні двигуни (млини тощо). Проста капіталістична кооперація і мануфактура підготували перехід до фаб.-зав. капіталістичного виробн. Розвиток великої пром-сті став можливим внаслідок того, що вона оволоділа найхарактернішим для неї засобом виробн.-— машиною. Саме робоча машина мала революціонізуючий вплив на виробн. який полягав у тому, що в результаті з'єднання багатьох раніше ручних знарядь праці в єдиному механізмі, вона дала змогу працівникові одночасно впливати на предмет праці значно більшою кількістю інструментів. В ході промислового перевороту кін. 18 — поч. 19 ст. було здійснено передачу машинам осн. функцій — виконання трудових рухів і джерела енергії. Якщо спочатку мех. верстати, парові та ін. машини створювалися ручним способом, то пізніше, із збільшенням потужності робочих машин, рушійного механізму, ускладненням і вдосконаленням їх, з появою нових матеріалів, що важко піддаються обробці, виникла об'єктивна необхідність пром. виробн. машин, виробн. "машин машинами", тобто виникла галузь машинобудування. Почалося широке застосування машинної Т. в осн. галузях виробн. що поступово витіснила традиційні форми виробничого процесу, основані на ручній праці. З появою робочих машин на базі парових двигунів на Україні, напр., розвинулося заводське цукроваріння, виникли великі текст. і папероробні мануфактури, вдосконалилася Т. для одержання металів, видобування корисних копалин. Наприкінці 19 — на початку 20 ст. збудовано перші маш.-буд. з-ди в Харкові, Луганську, Одесі та ін. містах.

З розвитком великої пром-сті вдосконалювалися конструкції, збільшувалися одиничні потужності, продуктивність тех. засобів. З кін. 19 ст. у виробн. впроваджується екон. і компактний двигун внутр. згоряння, що дав можливість створити нові типи робочих і трансп. машин (автомобілі, трактори, екскаватори, літаки, теплоходи та ін.). З появою і вдосконаленням електр. двигунів у 1-й пол. 20 ст. починається повсюдне використання їх як групового й індивідуального приводу робочих машин. Впровадження у виробн. системи машин (сукупність різнорідних машин, які взаємно доповнюють одна одну) дало змогу здійснювати технологічний процес безперервно-потоковим методом, широко застосовувати автомати, які самостійно, без безпосередньої участі людини, виконують усі осн. і допоміжні операції за заздалегідь заданою програмою. Характеризуючи еволюцію мех. засобів праці як найважливішу складову частину техніки, К. Маркс дав таку схему їхнього розвитку: "Прості знаряддя, нагромадження знарядь, складні знаряддя; приведення в дію складного знаряддя одним двигуном — руками людини, приведення цих інструментів у дію силами природи; машина; система машин, що має один двигун; система машин, що має автоматично діючий двигун, — ось хід розвитку машин" (там же, т. 4, с. 151). Процес автоматизації виробництва широко здійснюється в умовах науково-технічної революції з серед. 50-х рр. 20 ст. (див. Комплексна механізація і автоматизація виробництва). Гол. показниками діючої і зано: о створюваної Т. є її продуктивність, надійність, економічність виробн. і експлуатації. Продуктивність Т. безпосередньо пов'язана з економією живої і уречевленої праці. Вона визначається кількістю продукції, яку виготовляють (обробляють, перевозять та ін.) з її допомогою за одиницю часу. Надійність Т. характеризується її здатністю випускати продукцію заданої якості та в установленій кількості або відповідати своєму технологічному призначенню протягом обумовленого періоду часу (на тривалості строку перебування Т. у процесі виробн. позначається також моральне зношування). Економічність виробн. і експлуатації Т. визначається витрачанням сировини, матеріалів, палива, енергії, затратами на обслуговування, оплату праці, а також вартістю допоміжних пристроїв. Осн. напрями вдосконалення Т.: підвищення безперервності, точності, швидкості роботи і розширення можливостей суміщення операцій; збільшення одиничної потужності при одночасному зменшенні ваги і габаритів; поліпшення ремонтоздатності на основі взаємозамінюваності вузлів і деталей. Важливим заходом щодо підвищення цих тех.-екон. показників є модернізація Т. і виробн. Крім того, Т. має бути на рівні вимог ергономіки, технічної естетики, екології. З розширенням масштабів сусп. виробн. важливого значення набуває необхідність охорони навколишнього середовища, оптимізації умов життєдіяльності людини. Найважливішою умовою динамічного розвитку Т. і сусп. прогресу в цілому є тісний взаємозв'язок (взаємодія) науки і Т. Роль такого зв'язку зростає в умовах сучас. науково-технічного прогресу, коли наука дедалі більше перетворюється па безпосередню продуктивну силу суспільства. Розвиток Т. зумовлюється ступенем відповідності виробничих відносин характерові продуктивних сил. Будучи залежною у своєму розвиткові від соціально-екон. факторів, Т. як революціонізуючий елемент продуктивних сил водночас має вирішальний вплив на соціально-екон. розвиток суспільства. К. Маркс підкреслював, що "економічні епохи різняться не тим, що виробляється, а тим, як виробляється, якими засобами праці" (там же, т. 23, с. 177). Докорінні зміни в Т., технологічному способі виробн. спричинюють і суттєві зміни у виробничих відносинах даної формації. В капіталістичному суспільстві гонитва за високими прибутками зумовлює розвиток виробн. в т. ч. і Т., що водночас призводить до загострення всіх його суперечностей, посилює невідповідність між виробничими відносинами й продуктивними силами. Прогрес Т. за капіталізму зумовлює процес концентрації і усуспільнення виробництва, призводить до розорення дрібних товаровиробників, супроводиться посиленням експлуатації робітничого класу, зростанням безробіття, зниженням життєвого рівня трудящих (див. Класова боротьба). Виробничі відносини капіталізму, особливо на стадії імперіалізму, гальмують використання досягнень науки і Т. в інтересах суспільства. Імперіалістичні д-ви широко використовують ці досягнення у воєнних цілях (див. Мілітаризація капіталістичної економіки). Соціалізм створює умови для органічного з'єднання досягнень науково-тех. революції з перевагами соціалістичної системи г-ва. "Соціалізм, — вказував В. І. Ленін,— неможливий без ... техніки, побудованої за останнім словом новітньої науки" (Повне зібр. тв., т. 36, с. 283). В СРСР розвиток Т. має планомірний характер і підпорядкований завданню забезпечити значне піднесення матеріального й культур. рівня життя народу на основі підвищення економічної ефективності соціалістичного виробництва, прискорення науково-тех. прогресу і підвищення продуктивності праці. Значно розвинулася Т. в СРСР у процесі соціалістичної індустріалізації та електрифікації країни, хімізації народного господарства, поглиблення спеціалізації виробництва й кооперування виробництва. Цьому великою мірою сприяли міцний зв'язок Т. з наукою, науки з виробн. масове винахідництво. За короткий істор. строк СРСР перетворився на могутню індустріальну д-ву з розвинутим, високомеханізованим с. г., транспортом, буд-вом та ін. галузями нар. г-ва. Прискореними темпами розвиваються галузі, що забезпечують тех. прогрес усіх галузей нар. г-ва,— машинобудування, приладобудування, хімічна промисловість. Широко впроваджується комплексна механізація і автоматизація виробн. За період 1976—82 в країні створено 25216 зразків нових типів машин, устаткування, апаратів і приладів, зокрема енерг. устаткування—233 (у т. ч. в УРСР—69), електротех. устаткування — 2838 (584), металорізальних верстатів— 2164 (326), маталург. і гірничого устаткування — 671 (251), автомобілів, тракторів і автотракторного устаткування — 200 (46), с.-г. машин — 566 (160), буд. і шляхових машин — 480 (86), приладів, засобів автоматизації і засобів обчислювальної Т.— 6157 (1439). Із заг. кількості створених зразків за 1976—82 в СРСР освоєно виробн. і почато серійний випуск нових видів машин, устаткування, апаратів і приладів 19,4 тис. назв. На кін. 1982 у пром-сті країни налічувалося майже 190 тис. механізованих потокових і автом. ліній, понад 85 тис. од. устаткування з програмним керуванням. Важливою умовою виконання завдань, накреслених КПРС, є оновлення осн. виробничих фондів (див. Основні фонди) в усіх галузях нар. г-ва на основі дедалі ширшого розгортання н.-д. і проектно-конструкторських робіт, створення і впровадження у виробн. таких машин і технологічних процесів, які б економили фонди, сировину, матеріали і працю. Розвиток Т. в СРСР відбувається на основі єдиної технічної політики. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про вдосконалення планування і посилення впливу господарського механізму на підвищення ефективності виробництва і якості роботи" (1979) встановлено обов'язковість розробки Комплексної програми науково-тех. прогресу на 20 років (за п'ятирічками), цільових комплексних програм по розв'язанню найважливіших наук.-тех. проблем, розроблено заходи щодо екон. стимулювання створення і впровадження у виробн. нової Т. на рівні кращих вітчизн. і зарубіжних зразків. Запроваджено паспорт промислового підприємства, що дасть можливість посилити технічний контроль виробництва, контроль за використанням об'єднаннями (підприємствами) виробничих потужностей. Прогрес Т. і широке впровадження її у всі галузі нар. г-ва значною мірою прискорюється соціалістичною економічною інтеграцією, яка здійснюється на основі Комплексної програми дальшого поглиблення і вдосконалення співробітництва і розвитку соціалістичної економічної інтеграції країн — членів РЕВ. Розвиток деяких видів Т. через свою складність і необхідність використання великих коштів вимагає об'єднання зусиль наук. установ багатьох країн. Напр., співробітництво в галузі телебачення дало можливість створити системи Інтербачення, Євробачення та ін.; науково-тех. кооперація в атомній енергетиці координується Міжнародним агентством по атомній енергії (див. МАГА ТЕ), соціалістичні країни здійснюють тех. співробітництво в орг-ціях "Інтерелектро", "Інтерметал", "Інтерхімволокно", "Інтератомінструмент" тощо, в галузі космонавтики успішно реалізується міжнар. співробітництво цих країн за програмою "Інтеркосмос" та ін. СРСР розширює і поглиблює співробітництво з країнами соціалістичної співдружності в усіх галузях науки і Т. на основі спільної розробки і реалізації довгострокових цільових програм. Заінтересовані соціалістичні країни братимуть участь у здійсненні Енергетичної програми СРСР (див. т. 12, Додаток), розробленої відповідно до рішень XXVI з'їзду КПРС, поглиблюватиметься наук.-тех. співробітництво з країнами — членами РЕВ у процесі реалізації Продовольчої програми СРСР на період до 1990 року. Див. також Матеріально-технічна база комунізму, Управління науково-технічним прогресом.

Літ.: Маркс К. Капітал, т. 1. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 23; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 3. Розвиток капіталізму в Росії; т. 23. Одна з великих перемог техніки; т. 36. Начерк плану науково-технічних робіт;

т. 42. Замітки про електрифікацію; Матеріали XXVI. з'їзду КПРС. К., 1981; Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 14— 15 червня 1983 року. К., 1983: Кузин А. А. К. Маркс и проблемы техники. М., 1968; Мелещенко Ю. С, Шухардин С. В. Ленин и научно-технический прогресе. Л., 1969; История техники. М., 1962; Каныгин Ю. М., Даниловцев П. А. Цикл "наука — производство": границы, структура, пути ускорения. Новосибирск, 1976; Научно-техническая революция. М., 1976; Ускорение процесса "исследование — производство". М., 1979; Прогнозирование технико-экономических параметров новой техники. К., 1982; Управление научно-техническим прогрессом. М., 1982;

Лилли С. Люди, машины и история. Пер. с англ. М., 1970.

С. П. Тимошенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази