Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow агі-ад arrow АГЛОМЕРАЦІЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
   

АГЛОМЕРАЦІЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

- скупчення населених пунктів, в основному міських, між якими існують тісні економічні, трудові та культурно-побутові зв'язки. Одна з найбільш розвинутих форм групового розселення, яка виникла і зростає на основі концентрації населення у містах, насамперед у великих, що звичайно стають ядром агломерації. Для А. н. п. характерне тер. зближення нас. пунктів, значний розвиток трудових поїздок (т. з. маятникова міграція) населення приміської зони у центр. місто. В ході урбанізації кількість А. н. п. у світі зростає, що характерно для країн обох сусп. систем. Проте в соціалістичних країнах розроблено шляхи ефективного управління процесом розвитку агломерацій, раціонально використовуються переваги концентрації діяльності населення при нейтралізації багатьох негативних її рис. Це досягається регулюванням розвитку А. н. п. методами районного планування на основі планомірного розміщення продуктивних сил. Значною мірою цьому сприяє агропромислова інтеграція. Під її впливом формуються локальні взаємопов'язані системи розселення, що перетворює просте скупчення сільс. поселень на впорядковані системи. В СРСР налічується 68 великих А. н. п., у яких зосереджується до 45% міськ. і 5% сільс. населення (1970). Великих А. н. п., що мають понад 1 млн. чол.,- 20. Найбільша агломерація - Московська (бл. 10 млн. чол.); на Україні - Київська, Харківська, Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська та Одеська.

Л. М. Корецький.

 

Схожі за змістом слова та фрази