Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Н-неб arrow НАКАЗИ ВИБОРЦІВ
   

НАКАЗИ ВИБОРЦІВ

- доручення виборців кандидатам у депутати, депутатам і представницькому органу, що мають громад, значення, дані ними безпосередньо та схвалені у встановленому порядку. Іноді це пропозиції жителів на передвиб. зустрічах кандидата в депутати, на зборах і сходах, де депутати звітують перед виборцями про свою роботу. Н. в. — одна з характеристик імперативного мандата. Сутність її полягає у тому, що депутат зобов'язується волею і дорученнями своїх виборців, несе відповідальність за їх виконання, повинен звітувати про свою роботу і може бути відкликаний, коли виборці вважають, що він не виправдовує їхньої довіри. Ідея Н. в. висувалася ще на поч. бурж. революцій 18 ст. У Франції, напр., виникло представництво за мандатом народу: кожен депутат отримував від своїх виборців певний мандат, який зобов'язував його добиватися реалізації їхніх інтересів. На терені України історія Н. в. починається з виникнення перших рад у 1905. У цей час Н. в. мали переважно політ, характер. Дальший розвиток інституту Н. в. пов'язаний з прийняттям перших рад. конституцій. Н. в. втрачають політ, характер і стосуються здебільшого госп. та соціально-культур. питань. Регламентуються Положенням про міську раду УСРР 1931. Наст, етап історії Н. в. охоплює період від прийняття Конституції СРСР 1936 і Конституції УРСР 1937, коли виборці мали можливість давати накази безпосередню депутатам і радам усіх рівнів. Черговий етап починається від прийняття 22.1 1957 пост. ЦК КПРС «Про поліпшення діяльності Рад депутатів трудящих та посилення їх зв'язків з масами». Робота з Н. в. у цей період характеризується дедалі більшим нормат.-прав. регулюванням, зокрема закріпленням статусу цього інституту в Конституції СРСР 1977 (ст. 102) і Конституції УРСР 1978 (ст. 91). Увага до Н. в. посилюється виданням указу Президії ВР СРСР «Про організацію роботи з наказами виборців» від 1.ІХ 1980, а також Положення «Про організацію роботи з наказами виборців в УРСР», затв. указом Президії ВР УРСР 30.ІХ 1981. Конституцією України 1996 та чинним зак-вом подання Н. в. народним депутатам України і до ВР не передбачається. Станом на 2002 інститут Н. в. зберігається щодо депутатів місц. рад. Порядок організації роботи з Н. в. регулюється Законом України «Про статус депутатів місцевих Рад (1994). Ознаки Н. в. такі: 1) вони є дорученнями, котрі виражають волю всіх або більшості виборців виборчо го округу; 2) адресовані конкр. кандидату в депутати, зареєстрованому у встановленому порядку, а також депутату і відповід. представн. органу, до компетенції якого віднесено вирішення цього питання; 3) мають громад, значення; 4) вносяться від імені виборців, обговорюються з урахуванням реальних можливостей їх виконання, мають бути доцільними, економічно обгрунтованими, не повинні суперечити Конституції та зак-ву і приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів осіб, присутніх на передвиб. зборах виборців; 5) оформляються протоколом передвиб. зборів у вигляді постанови зборів відповід. округу; 6) необов'язково затверджуються суб'єктом, якому подаються. Тривалий час кандидат не мав права відмовлятися від Н. в. На поч. 90-х рр. кандидат у депутати, відповідно до зак-ва, набув права не приймати як Н. в. пропозицію, внесену зборами виборців, якщо вона суперечить його передвиборній програмі. Н. в. можна диференціювати за певними критеріями: за характером і змістом — на загальнополіт. накази та накази з конкр. питань діяльності представн. органу; за суб'єктами реалізації — які виконувалися депутатами ВР СРСР, депутатами ВР УРСР, депутатами місц. представн. органів, їх викон. органами. Частина Н. в. виконувалася спец, органами, установами, організаціями. Існували Н. в., виконання яких залежало від непідвідомчих радам органів. Виділялися також Н. в. залежно від часу реалізації, за ступенем необхідності матеріально-тех. забезпечення та витрат коштів на їх виконання тощо. За Н. в., які давалися депутатам ВР, заходи мали вживатися також на місцях з урахуванням того, що ці накази, як правило, пов'язувалися з місц. справами. Депутати ВР СРСР брали участь в організації населення на виконання Н. в. Такі Н. в. стосувалися переважно питань благоустрою території, озеленення, електрифікації і радіофікації нас. пунктів, буд-ва культурно-просвіт. та побут, установ. Якщо виконання Н. в. не залежало від місц. рад, останні мали подавати до відповід. органів мотивовані клопотання.

За чинним зак-вом України поперед, розгляд Н. в. депутатам місц. рад має здійснюватися пост, комісіями, викон. к-том або секретаріатом місц. ради разом з відповідною місц. держ. адміністрацією. Підготовлений ними проект плану заходів щодо реалізації Н. в. вноситься на розгляд ради. Рада приймає Н. в. до виконання і затверджує план заходів щодо їх реалізації. Рада має право прийняти мотивоване рішення про недоцільність окремих Н. в. Рішення ради щодо Н. в. доводяться до відома населення відповід. території. Н. в. мають враховуватись при розробці планів і програм екон. та соціального розвитку відповід. території, місц. екол. програм, складанні бюджету, а також при підготовці рішень з цих питань. Реалізацію Н. в., прийнятих радою до виконання, забезпечують її викон. або ін. органи, які, відповідно до зак-ва, здійснюють передані їм радою функції викон.-розпорядчого характеру. В реалізації Н. в. беруть участь підприємства, установи й організації, розташовані на тер. ради, відповідно до доручень, які дає їм рада в межах своїх повноважень. Контроль за виконанням Н. в. здійснюють відповідні ради, їх органи та депутати. Органи, які забезпечують реалізацію Н. в. у строки, визначені радами, але не рідше одного разу на рік, мають доповідати радам про їх виконання. Депутати повинні регулярно інформувати виборців своїх виб. округів про виконання даних ними наказів. Хід виконання Н. в. має висвітлюватися у ЗМІ.

Літ.: Коток В. Ф. Наказы избирателей в соц. гос-ве. (Им-перат. мандат). М., 1967; Старовойтов Н. Г. Избиратели дали наказ. М., 1984.

О. В. Батанов, Н. Г. Григорук.

 

Схожі за змістом слова та фрази