Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow мінл-міш arrow МІСТО
   

МІСТО

— великий населений пункт, жителі якого зайняті головним чином у промисловості, торгівлі, а також у сфері обслуговування, в науці, культурі, управлінні. М. є центрами зосередження населення, не зв'язаного безпосередньо з с. г. Для них характерна тер. концентрація виробн., підвищена густота заселення і компактність забудови. М. тісно пов'язане з навколишнім районом, активно впливає на нього, є госп. і культур., а здебільшого й адм. центром. При віднесенні поселень до категорії М. законодавчі органи різних країн застосовують різні критерії й показники: чисельність населення (людність), адм. функції, нар.-госп. функції, міські ознаки (рівень благоустрою) та ін. Тому в різних країнах до М. віднесені поселення з різною кількістю жителів. Правовий статус. В СРСР М. поділяються на три категорії: респ., обл. і районного підпорядкування. Віднесення того чи ін. населеного пункту до категорії М. регулюється законодавством союзних республік. В УРСР діє "Положення про порядок перетворення, обліку, найменування і реєстрації населених пунктів, а також розв'язання деяких інших адміністративно - територіальних питань в Українській PCP", затверджене Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28.VI 1965. М. респ. підпорядкування в УРСР — це великі екон., культур. і адм. центри з населенням понад 500 тис. ж. До категорії М. обл. підпорядкування належать населені пункти з розвинутою пром-стю, значним комунальним г-вом, держ. житловим фондом і населенням понад 50 тис. ж., які є екон. і культур. центрами для близько розташованих населених пунктів. До М. районного підпорядкування відносять благоустроєні населені пункти, що мають пром. підприємства, комунальне г-во та ін., з населенням не менше як 10 тис. ж., переважну більшість яких становлять робітники, службовці та члени їхніх сімей. Органами держ. влади в М. є міські Ради нар. депутатів (див. Місцеві Ради народних депутатів). М. виникли з переходом від первіснообщинного до класового устрою в процесі сусп. поділу праці, який "приводить насамперед до відокремлення промислової і торгової праці від праці землеробської і, тим самим, до відокремлення міста від села" (Маркс К. і Енгельс Ф. Тв., т. З, с. 19). Перші М. виникли в 4—3-му тис. до н. е. у Месопотамії, Єгипті, Індії, Китаї, в басейнах і поблизу великих рік.

У 2—1-му тис. до н.е. найбільшими М. були столиці рабовласницьких д-в (Рим, Карфаген та ін.). Для античного суспільства характерні рабовласницькі М.-держави (поліси) — у Греції (Афіни, Корінф), Малій Азії (Мілет, Ефес). Найдавніші М. на тер. СРСР відомі з 1-го тис. до н. е. в Закавказзі (Еребуні та ін.), Серед. Азії (Самарканд), на узбережжі Чорного м. (див. Античні держави Північного Причорномор'я). У сх. слов'ян М. були укріпленими поселеннями (М. означало огороджене місце), пізніше М. стають центрами князівської влади, ремесел і торгівлі. В Київській Русі в кінці 10 ст. було бл. 25 М., у т. ч. Київ, Чернігів, Смоленськ, Новгород, Псков та ін., у 12 ст.— бл. 220 М. В період монголо-тат. навали (1236—40) більшість М. була зруйнована.

Зі створенням і зміцненням Рос. централізованої д-ви М. відроджуються, зростає їхня кількість, у т. ч. на Україні, особливо після возз'єднання України з Росією (1654), возз'єднання укр. правобережних і пд. земель у 18 ст. Зростанню М. сприяло формування єдиного загальнорос. капіталістичного ринку.

Після скасування кріпосного права (1861) прискорюється розвиток капіталізму, а з ним і зростання М. Вони стають центрами пром-сті, торгівлі, фінанс. капіталу, культури. Разом з тим М.— це центри формування робітн. класу і революц. руху. За переписом 1897, в Рос. імперії було понад 900 М., у т. ч. в губерніях України — 112; в них проживало відповідно 16,8 млн. ж. і 2,6 млн. ж. Найбільші міста (тис. ж.): Петербург — 1265, Москва — 1039. Одеса — 404, Рига — 282, Київ — 248, Харків — 174, Тбілісі — 160, Ташкент — 156. На Україні тільки

11 М. мали понад 50 тис. ж., у т . ч. 4 — понад 100 тис. ж. У 1913 міське населення в сучас. межах СРСР становило 18%, в УРСР — 19%. Рівень благоустрою був дуже низький — водопровід мали всього 10% квартир, каналізацію — 2—3%, переважала (80% ) одноповерхова забудова з великими контрастами центру і робітн. околиць з нетрями, особливо у пром. районах Донбасу, Катеринослава, в портових та ін. районах. За роки Рад. влади в СРСР, у т. ч. на Україні, здійснено велику програму містобудування, а також житлово-цивільного будівництва на основі соціалістичних перетворень, індустріалізації, розвитку всіх галузей економіки і культури, що супроводилося швидкою урбанізацією. Кількість М. в СРСР за 1926—76 зросла з 709 до 2013, а міське населення 1980 досягло 167,3 млн. ж., що становило 63% всього населення країни. За планами рад. архітекторів збудовано бл. 1000 нових М., які стали пром., енерг., трансп., адм.-культур. та ін. центрами; трудящі одержали мільйони квартир з усіма вигодами, в М. існує сучас. система культур.-побутового (див. Побутове обслуговування населення) і мед. обслуговування. Житл. фонд в М. і селищах міськ. типу УРСР збільшився з 97 млн. м2 1940 до 427,6 млн. м2 1979. Великої шкоди М. завдали фашист. окупанти. На Україні, зокрема, зруйновано 714 міст і селищ. За повоєнні роки їх відбудовано й реконструйовано. Нові М. виросли в Донбасі (Вуглегірськ, Молодогвардійськ та ін.), Придніпров'ї (Нова Каховка, Дніпрорудне, Світловодськ та ін.), в зх. областях УРСР (Новово-линськ, Красноград, Долина) та в ін. районах. Сотні М. оновлено архіт. ансамблями, різними спорудами, озелененими житл. масивами в нових мікрорайонах (див. Благоустрій населених місць, Озеленення міст, Міський транспорт). На основі генеральних планів, розроблених для всіх М., здійснюється архіт. планувальне зонування територій, упорядкування старих забудов. Забудовування ведеться переважно 5—9-поверховими будинками з застосуванням індустріальних методів буд-ва і прогресивних матеріалів. Новими по суті стали такі великі М., як Запоріжжя, Донецьк, Макіївка, Краматорськ та ін., які були раніше робітн. селищами. На поч. 1980 в УРСР налічувалося 412 міст, у т. ч. з населенням понад 100 тис. ж.— 46 (1939—24). Зростає кількість М.-"мільйонерів": 1959 — 1, 1979 — 5 (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк). Урбанізація в 20 ст. охопила всі країни і швидко зростає, особливо в період сучас. наук.-тех. революції. В 1800 в М. жило 3% населення Землі, 1909 — 13,6%, 1970 — 36,3%, 2000 (за експертною оцінкою ООН) їх буде 51%. Великих М. з населенням понад 100 тис. ж. у світі бл. 2000, в СРСР —272 (поч. 1979). В СРСР відповідно до рішень ЦК КПРС і Рад. уряду здійснюється планомірний розвиток М., обмеження надмірного зростання великих і стимулювання росту малих і середніх М. Розвитком М. керують Ради нар. депутатів, він базується на нар.-госп. плануванні, використанні сучас. містобудівних методів і довгострокових програм розвитку М. з урахуванням наук.-тех. прогресу і його соціально-екон. наслідків на перспективу. Див. також Агломерація населених пунктів, Архітектура, Житло, статті про столиці та окремі міста союзних республік, зарубіжних держав.

Літ. див. до статей Архітектура, Містобудування, Житлово-цивільне будівництво.

Л. М. Корецький.

Місто - leksika.com.uaМісто - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази