Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СОЦІОЛОГІЧНА ШКОЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
   

СОЦІОЛОГІЧНА ШКОЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

— наук, напрям, що зародився на поч. 80-х рр. 19 ст. Представниками соціол. школи були Ф. фон Ліст (Австрія), Е. Феррі (Італія), А. Принс (Бельгія), Г. ван Гамел (Нідерланди), Г. Тард (Франція), І. Я. Фойницький (Росія), М. П. кубинський (Україна). С. ш. к. п. зосереджувала увагу на дослідженні таких проблем: учення про причини злочиннос ті, про небезпеч. стан, про покарання і заходи безпеки. Стосовно причин злочинності Ф. фон Ліст і Е. Феррі вважали, що злочинне діяння є явищем соціального життя і зумовлене багатьма чинниками: соціально-економічними (злиденність, безробіття, погані умови життя, алкоголізм тощо); індивідуальними (стать, вік, розумовий і психофіз. стан людини, її темперамент, звички, потреби та ін.); космічними (природними) — пора року, час доби, клімат, стан погоди тощо. Пропонувалися такі заходи для усунення факторів злочинності, зокрема соціальних: зниження безробіття шляхом створення нових роб. місць, регулювання цін, буд-во житла, турбота про безпритульних дітей та ін.

С. ш. к. п. вважала злочинність вічним явищем. Стверджувалася думка про існування таких людей, спосіб життя або індивід, особливості яких становили загрозу для сусп-ва. До цих категорій відносили не лише тих, котрі вчинили злочин, а й тих, хто злочину не вчиняв, але визнавався таким, що перебуває у небезпеч. стані (учасники антигромад. орг-цій, жебраки, повії, сутенери, безробітні, алкоголіки, душевно хворі тощо). Тому для соціол. школи характерна відмова від понять осудності, вини, покарання та ін. інститутів класичного крим. права. З ін. боку, невизначеність ознак небезпеч. стану відкривала широкі можливості для необгрунт. репресій і свавілля. Щодо питання покарання і заходів безпеки представники С. ш. к. п. розробили класифікацію злочинців і залежно від цього рекомендували різні види репресій: «відплатне покарання» — до т. з. випадкових злочинців; елімінація (тобто знищення — смертна кара або довічне ув'язнення) — до звичних злочинців (невиправних). Пропонувалася система невизначених вироків (передача питання про строк покарання тюремній адміністрації), введення до зак-ва умовного засудження та умовно-дострокового звільнення від покарання, заміна короткострокового позбавлення волі штрафом, створення спец, судів і особливих місць позбавлення волі для неповнолітніх злочинців. Після Другої світ, війни виникла школа нового соціального захисту, що має послідовників серед юристів, медиків і соціологів понад 70 держав. Своїм учителем вони важають бельг. соціолога А. Принса. Фундатором концепції нового соціального захисту визнається франц. юрист М. Ансель — представник дем. напряму цієї течії. Школа нового соціального захисту обстоює основні концепції класиків, закріплені у крим. кодексах цивіліз. країн (принцип відповідальності за вину, застосування покарання відповідно до тяжкості злочину). Гол. завданням крим. права новий соціальний захист вважає «ресоціалізацію» особи. Поступово позиції класичної та соціологічної шкіл зближувалися. Зрештою, соціологи погодилися сприйняти концепції класиків щодо вини, осудності й покарання, залишивши поняття «небезпечного стану», «заходів безпеки» та ін.

Ідеї С. ш. к. п. істотно вплинули на розвиток зак-ва різних країн. Так, у Франції 1885 видано закон про невиправ. рецидивістів, заходи безпеки вперше передбачено в КК Норвегії 1902; у Великобританії 1908 прийнято закон стосовно запобігання злочинності. Взагалі майже всі крим. кодекси 20 ст. відтворюють дуалістичну систему заходів репресії — покарання і заходи безпеки, причому не тільки в Європі, а й у країнах Лат. Америки. Положення С. ш. к. п. вплинули і на крим. зак-во СРСР 20-х - поч. 30-х рр. В Основах крим. зак-ва Союзу РСР 1924 терміїч «покарання» замінено на термін «соціальний захист». Передбачалася можливість застосування заходів соціального захисту — заслання і вислання щодо осіб, визнаних судом соціально небезпечними. Положення С. ш. к. п знайшли відображення у чинному КК Італії 1930, в якому визначено можливість визнання в особи звички і нахилу до злочину. Ідеї нового соціального захисту закріплені в КК Франції 1992.

Літ.: Иншаков С. М. Зарубеж. криминология. М., 1997; Крим, право України: Заг. частина. К—X., 2001; Крим, право України: Заг. частина. К.-Х., 2001.

О. О. Кваша.

 

Схожі за змістом слова та фрази