Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МІСТО
   

МІСТО

— великий населений пункт, адм., пром., торг, і культурний центр. У теор. значенні категорія «місто» є неоднозначним і багатоплановим явищем. Кількісна теорія (К. Бюхер) визначає М. як «значну і довготривалу сукупність людей на порівняно незначній території» на противагу «неміським поселенням (селам, селищам, аулам) з їх невеликою кількістю жителів, а також селам, фермам, хуторам, садибам, які розташовані на великому просторі».

Політ.-адм. теорія (М. Ю. Шаповал) визначає М. як поселення з певною територією, якому держ. владою надані особливі адм. права. В своїй діяльності М. як «територіальна і публічно-правна одиниця» відірване від «прямого зв'язку з природою» та виконує «вищі соціальні функції» — передусім «організує державу».

Соціальна теорія (М. П. Анциферов) визначає М. як «місце, пристосоване для спільного проживання соціальної групи складного характеру, внутрішньо диференційованої та набутої певної правової форми».

Екон. теорія (В. Зомбарт, К. Маркс, Ф. Енгельс) трактує М. як довготривале скупчення людей у місцях переробної пром-сті й торгівлі, зумовлене машинною технікою в-ва (колект. фабричним в-вом) та концентрацією торг., пром. і фін. капіталів. Існують також: предметно-матеріальне визначення М. як щільного скупчення будівель або помешкань, розділених вулицями; емоц.-психол. розуміння М. як «символу суспільства, взаємної допомоги і товариського співробітництва, загального братерства і розвинутих взаємовідносин між людьми, великих захоплюючих симпатій, символ науки, мистецтва, культури, релігії» (Е. Гоуард). Універсальний (комплексний) підхід (М. Вебер, Г. Дж. Берман) трактує М. як: а) корпорацію, шо має статус юрид. особи; б) політ, утворення, що керується органами, обраними мешканцями; в) екон. одиницю, котра самозабезпечується або контролює забезпечення себе комунал. послугами; г) установу для забезпечення соціального благоустрою, у т. ч. освіти, охорони здоров'я тощо. Одним з найдавніших М. на тер. України були М.-держави у Пн. Причорномор'ї, засн. у 7—5 ст. до н. е. внаслідок т. з. Великої грецької колонізації (див. Античні держави Північного Причорномор 'я).

У Київ. Русі терміном «город» або «град» (тобто М.) позначалися центри держ. влади, екон. і культурні осередки. У 9—11 ст. «город» був передусім військ, та суд. центром князівства. З 12 ст. внаслідок розвитку феод, відносин «города» перетворюються також у найважливіші ремісничо-торг. центри.

Давньоруські М. відрізнялися і формами міського врядування. З великих М. лише деякі мали відносно розвинене самоврядування у бояр.-феод. формах. Більшість давньоруських М. мала статус державних. Існували також церковні М. В 1-й пол. 14 ст. на тер. України існувало бл. 250 М. Внаслідок монг.-татар, навали більшість з них було знищено. Лише в Галицько-Волинському князівстві вони не зазнали істотних руйнацій. У Центр, і Сх. Україні М. відновили свій розвиток у 2-й пол. 14 ст. Це були здебільшого адм.-оборонні пункти з переважно хлібороб, населенням. Протягом 14—16 ст. більшість укр. М. отримала магдебурзьке право. До серед. 17 ст. в Україні налічувалося бл. 1000 М. і містечок. У Гетьманщині значну частину міського населення становили козаки. Великі М. користувалися магдеб. правом, менші мали т. з. ратушне самоврядування. З ліквідацією Гетьм. д-ви органами самоврядування у М. стали міські думи. Після скасування кріпосного права та проведення міської реформи 1870 в Росії, у т. ч. в Україні, почалося зростання М. Вони стають центрами пром-сті, торгівлі, фін. капіталу, культури. За переписом 1897 в укр. губерніях Росії налічувалося 112 М.; міщани становили 13 % населення. На поч. 20-х рр. внаслідок Першої світової та громадян, війн нас. М. в Україні істотно зменшилося, лише 1926 юно досягло рівня 1913. Від квітня 1924 містами вважалися нас. п., в яких проживало не менше 10 тис. жителів. У зв'язку з цим майже 40 % М. втратили свій статус. Проте в результаті індустріалізації, здійснюваної в Україні з 2-ї пол. 20-х рр., кількість М. помітно зросла і досягла 179 (1939). Під час Другої світ, війни 1939—45 чимало М. було зруйновано, їх населення зменшилося на 40 % порівняно з 1940. З 2-ї пол. 40-х рр. почалася відбудова М., кількість їх мешканців неухильно збільшувалася. Згідно з Положенням від 28.УІ 1965 укр. М. поділялися на: М. республіканського (з населенням не менше 500 тис. чол.), обласного (50 тис.) і районного (10 тис.) підпорядкування. Органами держ. влади в них були міські ради депутатів трудящих. За своїм статусом у сучас. системі адм.-тер. устрою України М. поділяються на загальнодержавного (Київ, Севастополь), обласного і районного значення. Спеціальний статус Києва обумовлюється його функціями як столичного М., а Севастополя — функціями, пов'язаними з розташуванням у ньому інфраструктури ВМС України та Чорноморського флоту Росії. До категорії М. обласного значення належать М., які є екон. і культур, центрами, мають розвинені пром-сть, комунал. г-во і житл. фонд, населення понад 30 тис. чол. До категорії М. районного значення належать переважно М., в яких розташовані пром. підприємства, комунал. г-во, житл. фонд, мережа соціально-культур. закладів, з кількістю населення понад 10 тис, не менш 2/3 якого зайнято в пром-сті чи соціально-культур. сфері. Віднесення нас. п. до категорії М. належить до відання ВР України.

Літ.: Юшков С. В. Обществ.-полит, строй и право Киев, гос-ва. М., 1949; Тихомиров М. Н. Древнерус. города. М., 1956; Толочко П. П. Древнерус. феод, город. К., 1989; Толочко П. П. Київ. Русь. К., 1996; Шаповал М. Заг. соціологія. К., 1996; Велихов Л. А. Основы гор. хозяйства. М., 1996; Берман Г. Дж. Зап. традиция права: эпоха формирования. М., 1998; Конст. право України. К., 1999.

О. В. Батанов, В. І. Прилуцький.

 

Схожі за змістом слова та фрази