Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нел-нер arrow НЕОТОМІЗМ
   

НЕОТОМІЗМ

— філософське вчення католицизму. В 1879 енциклікою папи Льва XIII проголошений офіц. доктриною церкви. Н. відтворює осн. положення схоластичного вчення Фоми Аквінського (див. Томізм), еклектично поєднує їх з елементами кантіанства, феноменології, екзистенціалізму тощо. Виник у серед. 19 ст. Найвідоміші неотомісти — Ж. Марітен, Е. Жільсон, Ю. М. Бохенський та ін. Неотомістський реалізм, який обстоює незалежне від людської свідомості існування природи й суспільства і водночас проголошує останні продуктом творчої діяльності бога та об'єктом його управління, є реліг. різновидом об'єктивного ідеалізму. Виходячи з принципу "гармонії" віри й розуму, Н. проголошує зверхність "істин одкровення" над"істинами розуму", дає теологічне тлумачення наук. теорій, фальсифікуючи їх у своїх цілях. Людський розум, за Н., неспроможний пізнавати сутність явищ. Його вище покликання неотомісти вбачають у "доказі" буття бога шляхом осмислення "ідей", нібито закладених богом у матеріальному світі. Прикриваючись принципом "християнської любові до ближнього", неотомісти закликають до "класової солідарності". Водночас вони проповідують ідеї антикому-нізму.

Літ.: Гараджа В. И. Неотомизм — разум — наука. М., 1969; Желнов М. В. Критика гносеологии современного неотомизма. М., 1971; Быховский Б. Э. Эрозия "вековечной" философии. М., 1973.

В. А. Стокяло.