Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МНОГОГРІШНИЙ
   

МНОГОГРІШНИЙ

Дем'ян (Демко) Гнатович (бл. 1630, м. Короп, тепер смт Черніг. обл. — після 1701, м. Іркутськ, Росія) — укр. держ, поліг, і військ, діяч. Був на військ, службі у Б. Хмельницького, брав участь у Нац.-визв. війні укр. народу 1648-54. За Зборівським реєстром 1649 М. займав посаду генерального осавула. В 1665—69 — чернігівський полковник. Виступав проти рос-польс. Андрусівського перемир 'я 1667. Брав участь у таєм. раді у м. Глухові (1668), яка ухвалила рішення про виведення рос. військ з Лівобережжя, та в антимоск. повстанні під проводом І. Брюховецького. Підтримував політику П. Дорошенка. З 1668 — наказний гетьман Лівобереж. України. Вступ моск. воєводи Г. Ромодановського з вел. військом в Україну і відсутність допомоги союзників спонукали М. до переговорів з цар. урядом. Після обрання на старшин, раді у м. Новгороді-Сіверському (17(27).ХІІ 1668) М. «сіверським гетьманом» та гетьманом Лівобереж. України на Ген. військ, раді у Глухові [9(19).III 1669] проводив політику на захист нац. і держ. інтересів України, добився приєднання Києва з округою до Лівобереж України. Вів переговори з Москвою, спрямовані на виведення рос. військ за межі тер. України. Підписав Глухівські статті 1669. які чіткіше визначили автономію України, передбачали присутність моск. воєвод лише в 5 укр. містах (із суто представн. функціями та із забороною втручання у внутр. справи укр. адміністрації). Дип. заходами добивався розширення тер. України шляхом приєднання Гомеля з прилеглими землями

Дем'ян Многогрішний - leksika.com.ua

та Мстиславського воєводства. Спираючись на полки найманих компанійців, М. прагнув зміцнити гетьм. владу та ослабити вплив старшин, верхівки на держ. управління, перенести столицю з Глухова до м. Батурина, а в перспективі — до Києва, створити рег улярну дисципліновану армію. М. жорстоко придушував антиуряд. заколоти старшини. Цілеспрямована і послідовна державницька політика гетьмана забезпечила вихід країни із стану Руїни і зростання її авторитету за кордоном. Намагаючись позбавитися залежності України від Москви, вів таємні переговори з П. Дорошенком про перехід Лівобереж. України під протекторат Туреччини. Така політика М. викликала незадоволення старшин, верхівки, правосл. духівництва і моск. уряду. В результаті змови ген. обозного П. Забіли, ген. писаря К. Мокрієвича, ген. судді І. Самойловича та ін. представників верхівки з охороною гетьмана із рос. найманців та підтримки начальника моск. загону в ніч з 12 на 13(23).III 1672 М. було заарештовано та усунено від влади. Гетьмана вивезли до Москви, де піддали тортурам і суду за звинуваченням у держ. зраді. Згодом смертну кару йому замінено засланням до Сибіру та ув'язненням в Іркутській тюрмі. Після звільнення (1688) М. перебував на військ, службі у Селенгінську (тепер смт Кабанського р-ну Бурятії) на Забайкаллі. 1696 постригся у ченці. Востаннє М. згадується у док-тах 1701.

Літ.: Костомаров Н. И. Руина, история гетьманства Брю-ховецкого, Многогрешного и Самойловича. В кн.: Истор. монографии и исследования, т. 15. СПб., 1881; Матвеев П. Батуринский переворот 13 марта 1672 г. Дело гетмана Д. Многогрешного. «Рус. старина», 1903, № 9—11; Антонович В., Левицький О., Бец В. Істор. діячі Пд.-Зх. Росії в біографіях та портретах. К., 1990; Борисенко В. Дем'ян Многогрішний. В кн.: Володарі гетьм. булави. К.. 1994; Мельник Л. Г. Лівобережна Гетьманщина періоду стабілізації (1669-1709). К., 1995.

О. В. Скрипнюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази