Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА
   

СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА

— сучас. тип дем. державності, який формується і розвивається в умовах відносно стабільної та розвиненої економіки і дем. політ, системи. Кожна цивіліз. д-ва здійснює політику, спрямовану на створення системи соціального забезпечення та охорони здоров'я, працевлаштування населення, підтримку малоімущих гр-н, недопущення соціальних конфліктів і потрясінь у сусп-ві тощо. Термін «соціальна держава» акцентує на одній з важливих функцій д-ви — її актив, впливі на соціальну сферу життєдіяльності сусп-ва, здатності здійснювати ефективну соціальну політику в інтересах найширших верств населення. Сучасне розуміння С. д. набуло розвитку в низці концепцій, матеріалізувалося у конст. принципі, законодавчо закріпленому в осн. законах ряду країн, у діяльності держ. інститутів. Зародження ідеї С. д. пов'язане з природно-прав. традиціями антич. періоду, з уявленнями Сократа, Арістотеля, Платона та ін. мислителів про ідеальний держ. устрій, здатний забезпечити загальне благо всіх гр-н. Доба Передвідродження та наст, період значно збагатили і розвинули ідеї С. д. її провісниками були Н. Макіавеллі, Еразм Роттердамський, Г. Гроцій, Ш. Л. Монтеск 'є, Ж. Ж. Руссо, І. Кант, И. Фіхте, Г. В. Ф. Гегель, Т. Гоббс, Дж. Локк, І. Бентам та ін. їхні ідеї С. д. невіддільні від ідеї державності взагалі. Важливим етапом у виокремленні поняття «соціальної держави» від ін. понять державності стали ідеї Т. Пейна, Т. Джефферсона, Дж. Медісона, А. Гамільтона. Дальший розвиток ідейної основи С. д. пов'язаний зі зростанням соціальної ролі д-ви в регулюванні сусп. відносин. Соціальний антагонізм між провід, класами бурж. сусп-ва — робітниками та буржуа — зумовив необхідність пошуку шляхів соціального примирення. В останні десятиліття 19 ст. ідея С. д. сприяла формуванню оптим. соціально-реформіст. моделі облаштування сусп-ва на основі вдосконалення існуючого ладу, побудови соціального сусп-ва та реалізації концепції С. д. засобами соціально-екон. і політ, реформ. Поняття С. д. у сучас. тлумаченні застосовував у серед. 19 ст. нім. юрист і державознавець Л. фон Штейн. Він вбачав призначення С. д. у здійсненні прогресу в інтересах усіх членів сусп-ва, забезпеченні рівності й свободи гр-н, підтримці малозабезпечених прошарків, захисті панівних верств, які свідомо мають служити інтересам усього народу. Згодом ідеї С. д. набули розвитку в соціально-прав. конструкціях нім. політ, економіста, фінансиста А. Г. Г. Вагнера (1835— 1915), який заперечував соціальну революцію, був прихильником трансформації ранньобурж. д-ви в д-ву всезаг. добробуту, посилення її регулюючої ролі в економіці та соціальній сфері. Активне втручання д-ви в екон. та соціальні відносини підтримував нім. політ, і соціальний теоретик, публіцист Ф. Науманн (1860—1919). Ідеї С. д. стали домінуючими в соціал-реформіст. ідеології та роб. русі. Роб. і профсп. орг-ції сповідували ідеї перетворення д-ви в народну засобами соціальних реформ, у д-ву добробуту всіх гр-н. Соціально-екон. розвиток європ. країн 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. об'єктивно сприяв розробці та законод. закріпленню заходів, спрямованих на соціалізацію д-ви: поліпшення соціально-екон. становища трудящих, підтримка знедолених, обов'язк. пенс, страхування, поступове запровадження держ. регулювання соціальними відносинами. Світова екон. криза кін. 20-х — поч. 30-х рр. 20 ст. сприяла реалізації у США амер. варіанта концепції С. д. «Новий курс» Ф. Рузвельта законодавчо закріпив права робітників на утв. профспілок, укладення колект. договорів, скорочення роб. дня, пенс, забезпечення за старістю, подолання безробіття тощо. В 2-й пол. 30-х рр. 20 ст. Дж. Кейнс і Дж. Стречі (Великобританія) та Г. Мюрдаль (Швеція) сформували концепцію д-ви заг. добробуту, спрямованої на досягнення блага для всіх членів сусп-ва, посилення держ. регулювання економіки, створення системи охорони здоров'я, пенс, забезпечення, соціального захисту, регулювання відносин між найманою працею і роботодавцями. Ідеї д-ви заг. добробуту були співзвучними соціально-держ. ідеям. «План Беверіджа», здійснюваний лейборист, урядом Великобританії у 2-й пол. 40-х pp. 20 ст., був наст, етапом втілення ідей С. д. «План Беверіджа» грунтується на взаємозв'язку в здійсненні екон. і соціальної політики, обмеженні приват, власності на засоби в-ва, розширенні соціального страхування, повній зайнятості населення, створенні доступної системи охорони здоров'я, контролю за зарплатою і цінами. Згодом «План Беверіджа» поклали в основу своєї соціальної політики Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Швеція та ін. країни. Успіхи у формуванні С. д. у повоєнній Європі сприяли дальшому розвиткові соціально-держ. теорії. Завдяки працям К. Арндта, Д. Клінка, Р. Дарендорфа, Р. Нозі-ка, Дж. Ролза, А. Альбрехта, Е. Арато, Д. Ко-гена, Дж. Б'юкенена, А. Кайзера концепція С. д. поступово позбулася політ.-ідеол. риторики і у 80—90-х pp. 20 ст. увійшла до понятійного апарату держ.-прав. теорії. Вона стала конст. принципом і отримала визначення д-ви нового типу. Вперше принцип С. д. закріплено у ст. 20 конституції ФРН 1949 і ст. 1 конституції Франції 1958. У 60—80-х pp. 20 ст. його взяла на озброєння більшість розвий, країн Заходу, а в 90-х — закріпили майже всі конституції постсоц. д-в. Це стосується й України. За Конституцією (ст. 1) Україна є С. д., а людина, її життя, здоров'я, честь і гідність — найвищою соціальною цінністю (ст. 3).

Літ.: Der europaische Sozialstaat und seine Institutionen. Berlin, 1993; Скрипнюк О. В. Соціальна, прав, д-ва в Україні: проблеми теорії і практики. К., 2000; Конст.-прав. проблемы формирования социального прав, гос-ва: Мат-лы междунар. науч.-практ. конф. Минск, 30-31 марта 2000. Минск, 2000.

О. В. Скрипнюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази