Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРЕАМБУЛА
   

ПРЕАМБУЛА

(пізньолат. - той, що йде попереду, передує, від лат. ргае — попереду і — ходити) — вступна або перед-мовна частина законод. чи ін. правового акта, декларації, договору міжнародного тощо, в якій викладено принципові положення, обставини, мотиви, аргументи та мету прийняття відповід. акта чи укладення договору. П. — складова переважної більшості сучас. конституцій. Але є й винятки. Не містять П. конституції, прийняті у 19 ст. або такі, що вважаються сучас. редакціями старих конституцій (Бельгія, Люксембург, Норвегія). Відсутні П. й у структурі новіт. конституцій Данії та Ісландії, невеликих обсягом і обмежених змістом. Не має П. більшість сучас. октройованих конституцій, шо зумовлено їх природою. Іноді своєрід. замінником П. є девіз, який передує тексту конституції (Греція). Обсяг П. різний і певною мірою залежить від обсягу самих конституцій. Значними за обсягом є П. осн. законів постсоц. країн. У П. зазвичай констатується нар. суверенітет і належність установчої влади народу, а також вказується на спосіб прийняття конституції. П. — інтегральна частина структури конституцій з відповід. юрид. наслідками. Разом з положеннями прав, характеру до них нерідко включаються положення, що є політ, констатація-ми. Наявність останніх підтверджує той факт, що сучасні конституції не тільки є актами найвищої юрид. сили, а й мають значення найважливіших політ, док-тів. Так, у П. Конституції України 1996, зокрема, визначено заг. мету прийняття Осн. Закону, якою є забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, зміцнення громад, злагоди на землі України, розвиток і зміцнення дем., соціальної, правової д-ви. П. Конституції України порівняно з її осн. текстом відрізняється не лише змістом та формою, а й урочистим стилем викладу. Ці особливості П. конституції є типовими для конституцій більшості сучас. держав.

П. міжнар. договорів мають таку ж юрид. силу, як і їх осн. текст. Здебільшого вони не містять якихось конкр. зобов'язань. При розробці проекту договору сторони нерідко включають до П. ті положення, про які їм не вдалося домовитися. Ці положення оформляються у П. як мотиви і цілі укладання міжнар. договору та декларування його завдань на майбутнє.

Літ.: Конституції нових держав Європи та Азії. К, 1996; Конституции гос-в Европ. Союза. М., 1999.

В. П. Нагребельний, В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази