Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗЕМЕЛЬНІ СПОРИ
   

ЗЕМЕЛЬНІ СПОРИ

- спори між гр-нами, підприємствами, установами та організаціями з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками. Об'єктом 3. с. є суб'єктивне право на конкр. зем. ділянку, тобто право на володіння, користування чи розпорядження нею. При цьому 3. с. може мати місце як у випадку дійсного порушення прав і закон, інтересів фіз. та юрид. осіб, так і за відсутності порушення, коли сторона з тих чи ін. міркувань вважає, що її суб'єкт, право на зем. ділянку порушене. Сторонами в 3. с. є власники землі, землекористувачі, в т. ч. орендарі, фіз. та юрид. особи, які порушили права і законні інтереси власників землі та землекористувачів чи претендують на отримання права користування чужою зем. ділянкою (сервітуту), а також органи держ. викон. влади і місц. самоврядування у випадках прийняття ними рішень з питань землекористування, які викликали незгоду ін. сторони. Спори, що розглядаються зак-вом України як земельні, поділяються на 3 групи. Перша — це власне 3. с, до яких відносять спори: між гр-нами, яким належать жилий будинок, госп. будівлі та споруди і зем. ділянка на праві спільної власності, щодо порядку використання і розпорядження цією ділянкою; між власниками землі та землекористувачами щодо меж між сусідніми зем. ділянками; щодо поновлення порушених прав власників зем. ділянок і землекористувачів, усунення перешкод у використанні зем. ділянок; між власниками зем. ділянок чи землекористувачами, з одного боку, та ін. особами, з другого, — щодо отримання дозволу на прохід до доріг заг. користування, а також на спорудження або ремонт межових знаків і споруд; між власниками землі і землекористувачами щодо проведення до суміжних зем. ділянок необхід. комунікацій; між власниками зем. ділянок і землекористувачами, з одного боку, та органами держ. влади, з другого, з питань припинення права власності на землю та права користування нею; між колект. сільськогосп. підприємствами та власниками зем. часток (паїв) щодо розпорядження зем. частками (паями).

До другої групи належать майнові спори, пов'язані із зем. відносинами: про відшкодування власникам землі та землекористувачам збитків, завданих вилученням, викупом чи тимчас. зайняттям зем. ділянки для держ. чи громад, потреб, обмеженням прав власників землі та землекористувачів чи погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням внаслідок негат. впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій і гр-н.

Третю групу становлять спори щодо оскарження рішень і дій органів влади у сфері регулювання зем. відносин, зокрема пов'язані з відмовою районної ради надати гр-нинові зем. ділянку для ведення сел. (фермерського) г-ва, відмовою органів влади у видачі фіз. та юрид. особам док-тів, що посвідчують право власності чи право користування зем. ділянкою, та деякі ін. спори. За заг. правилом, 3. с. розглядаються місц. радами, судом, арбітражним судом або третейським судом. У країнах з ринковою економікою 3. с. є різновидом майнових спорів і вирішуються виключно судами. Встановлення адм. юрисдикції у сфері вирішення 3. с. пояснюється тим, що свого часу зем. фонд України було націоналізовано і встановлено виключну власність д-ви на всі землі. Органи держ. влади мали виключне право на розпорядження всіма землями і відповідний вплив на вирішення 3. с. З поч. ринкових реформ в економіці України та приватизацією земель здійснено ряд заходів щодо переходу від адм. порядку розгляду 3. с, який здійснюється радами, до судового.

Я. Ф. Кулинич.

 

Схожі за змістом слова та фрази