Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow К-кел arrow КАРЛ ВЕЛИКИЙ
   

КАРЛ ВЕЛИКИЙ

(лат. Carolus Magnus, франц. Charlemagne, Charles I le Grand; 2.IV 742, m. Інгельхейм, тепер Німеччина — 28.1 814, м. Екс-ла-Шапель, тепер Аахен, Німеччина) — король франків з 768, імператор з 800. Від імені К. В. походить назва королів та імп. династії Каролінгів. За К. В. Франкська д-ва досягла найвищого розквіту — було здійснено майже 50 військ, походів, тер. д-ви збільшилася вдвічі. К. В. провів ряд важливих реформ, намагався реалізувати ідею христ. д-ви — «Граду Божого», започаткував «Каролінгське відродження», здійснював уніфікацію звичаєвого права франків та завойованих народів. Зберіг принцип «множинності права», залишив старі закони, проте кожен регіон отримав свій доповнений або наново записаний кодекс. Кожен житель д-ви повинен був знати закони. Видавав загальнодерж. укази — капіту-ляріі\ які містили статті крим., цив., реліг. зак-ва, каноніч., моральних настанов. К. В. провів адм. реформу, уніфікувавши систему управління під впливом римської. Утворив два віце-королівства. Територія д-ви складалася з провінцій, поділених на графства і сотні. Прикорд. військ, областями (марками) керували маркграфи. Володіння імператора мали окр. статус; центром держ. правління був імперат. двір з пост. адм. апаратом. Двічі на рік К. В. скликав заг. збори аристократії для обговорення справ; остаточне рішення приймав сам К. В. Місц. управління здійснювали графи та єпископи, яких призначав імператор. У графів були заступники — віце-графи, віконти; їм підпорядковувалися сотники. Великі землевласники отримували імунітетні грамоти, у своїх володіннях самі виконували суд. та адм. функції. Кадри для управління готувала придворна академія. К. В. розвинув систему васалітету (приватне зобов'язання), що мала своїми юрид. витоками римську «комендацію» і закони герм, військ, товариства. Кожен великий чи серед, землевласник дублював держ. службу королю приват, службою ін. людині. За К. В. було проведено суд. реформу. Король скасував обов'язок населення бути присутнім на всіх суд. зібраннях; достатньо було з'являтися на такі зібрання тричі на рік. Правосуддя здійснювали трибунали (суди першої інстанції), які складалися з виб. людей (скабінів), які згодом ставали держ. службовцями. Граф головував на щоміс. сесіях і оголошував вирок. Існували три види судів: королівський суд (суд другої інстанції) на чолі з К. В. або двірцевим графом (розглядав справи за апеляціями на рішення графських судів; інколи вирішувалися справи у першій інстанції); Божий суд (апеляційний), який зводився до випробування водою, розпеченим залізом чи суд. поєдинком; суди духівництва, що розглядали справи за ознаками образи Бога. К. В. проводив християнізацію д-ви, юридично закріплював закони життя церкви, зверхність корол. влади щодо церковної. Призначав на високі церк. посади, уніфікував літургії, здійснив реформу монастирів. Продовжував юридично закріплювати систему феод, відносин. Запровадив систему срібного монометалізму, удосконалив систему мір. Закріпив за гр-нами д-ви систему обов'язків: складати присягу на вірність королю, добровільно приймати васальну залежність, знати церк. обряди і виконувати їх тощо.

Літ.: Лебек С. История Франции, т. I. M., 1993; Левандов-ский А П. Карл Великий. Через империю к Европе. М., 1995. Всемир. история, т. 7. Минск, 1996.

П. В. Макаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази